Справа № 602/1220/24

Провадження № 1-кп/602/50/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2025 р.                                                        м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря с/з                         ОСОБА_2 ,

прокурора                         ОСОБА_3 ,

потерпілої                         ОСОБА_4 ,

обвинуваченого                 ОСОБА_5 ,

захисника                        адвоката ОСОБА_6 ,

під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024210000000482 від 06.10.2024,

за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Синівці Лановецького району Тернопільської області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, не депутата, студента Мирогощанського аграрного фахового коледжу, який зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України, -

в с т а н о в и в:

Лановецьким районним судом Тернопільської області здійснюється підготовче судове засідання у вказаному вище кримінальному провадженні.

Прокурор 14.03.2025 подав до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , оскільки строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, обраного ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.10.2024, продовженого ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.11.2024 та ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 21.01.2025, спливає 21.03.2025.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_5  обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, та наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання з підстав, які у ньому наведені.

Потерпіла ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні підтримала клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому.

Захисник ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою заперечив. Вважає твердження прокурора про ризики, вказані у клопотанні, необґрунтованими. Аргументував свої заперечення тим, що обвинувачений щиро розкаюється у вчиненому, усвідомлює свою провину і активно співпрацював зі слідством. Стверджував, що ОСОБА_5 має міцні соціальні зв`язки у місці постійного проживання, не мав раніше судимостей і не намагався уникати правосуддя чи перешкоджати розслідуванню до цього часу. Просив застосувати до обвинуваченого менш суворий запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника.

Розглянувши клопотання прокурора, заслухавши пояснення учасників судового провадження, оцінивши їхні доводи та аргументи стосовно обґрунтованості заявленого клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Так, 08.10.2024 ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області (справа №607/21747/24) у цьому кримінальному провадженні до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 04.12.2024.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.11.2024 строк тримання під вартою ОСОБА_5 продовжено до 26.01.2025 включно.

Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільського області від 21.01.2025 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 продовжено до 21.03.2025 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Частиною третьою статті 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II КПК України.

Згідно з положеннями частин першої, третьої - п`ятої статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Як вбачається зі змісту обвинувального акта, ОСОБА_5 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого, та у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан, коли той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

За вчинення згаданих злочинів передбачена кримінальна відповідальність: за ч. 3 ст. 286 КК України - позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років і за ч. 1 ст. 135 КК України - обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

Обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні подано до суду.

У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

На стадії підготовчого провадження суд не надає правову оцінку обґрунтованості підозри (обвинувачення), висунутого ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, як підставу для застосування (продовження) строку запобіжного заходу з мотивів, які викладені в ухвалі суду по цій справі від 21.01.2025.

Стосовно обґрунтованості ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказує прокурор у своєму клопотанні суд зазначає таке.

Ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду, достатньо обґрунтований суворістю покарання, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, у зв`язку з чим ОСОБА_5 , усвідомлюючи суворість покарання може вдатися до відповідних активних дій.

При цьому, суд враховує практику ЄСПЛ, зокрема рішення по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій зазначено, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства. У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», вказано, що «серйозність обвинувачення може слугувати для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень». Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» наголосив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З цієї ж підстави є також ймовірними ризик того, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні.

Ризик впливу на потерпілу та свідків обґрунтовується ще й тим, що обвинуваченому відомі місце фактичного проживання потерпілої та усіх свідків у цьому кримінальному провадженні та номери їх мобільних телефонів, у зв`язку з чим ОСОБА_5 може чинити на них відповідний тиск шляхом погроз, залякувань чи умовлянь схиляючи останніх до надання неправдивих показань на свою користь чи відмови від участі у кримінальному провадженні. Суд враховує ту обставину, що потерпіла та свідки ще не допитані по цьому кримінальному провадженню у суді, до того ж деякі свідки, як убачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, є неповнолітніми і можуть легше піддатися незаконному впливу зі сторони обвинуваченого.

Стосовно ризику вчинення іншого кримінальне правопорушення обвинуваченим, то його ймовірність, на думку суду, також є достатньо високою з огляду на виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень в обвинувальному акті.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким злочином, що спричинило смерть людини.

Як убачається зі змісту обвинувального акта, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди із смертельним наслідком, ОСОБА_5 перебував у стані алкогольного сп`яніння, що вказує на його легковажне відношення до встановлених правил безпеки дорожнього руху, і яке, як наслідок, призвело до загибелі людини. Окрім того, ОСОБА_5 керував транспортним засобом, не маючи посвідчення водія відповідної категорії, а також тієї ночі порушив умови комендантської години. Крім цього, після ДТП водій ОСОБА_5 не вжив заходів до надання першої медичної допомоги потерпілій, не викликав швидкої медичної допомоги, не вжив заходів для збереження слідів пригоди, не повідомив про ДТП уповноважений орган поліції, а натомість покинув місце пригоди і вживав заходи для приховування слідів його причетності до злочину (сховав автомобіль та замінив у ньому вітрове скло, сховав велосипед потерпілої).

Викладені в обвинувальному акті фактичні обставини дозволяють з високим ступенем ймовірності припустити те, що обвинувачений може таким же чином вчинити будь-яке інше кримінальне правопорушення, а також легковажно порушити покладені на нього судом обов`язки у разі обрання йому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Разом з тим, суд вважає, що твердження прокурора про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (п.4 ч.1 ст. 177 КПК України) є необґрунтованим та, у даному випадку, занадто абстрактним, оскільки сторона обвинувачення зібрала та зафіксувала усі докази, які вона вважає достатніми для доведення у суді винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень. Які дії може вчинити обвинувачений, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, окрім передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, у клопотанні та у підготовчому судовому засіданні прокурором не аргументовано.

Відтак, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст. 177 КПК України.

Проте, наявність інших ризиків, зазначених вище, які суд вважає обґрунтованими зі сторони обвинувачення, свідчать про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження на даному етапі судового провадження.

Відхиляючи аргументи захисника ОСОБА_6 про те, що обвинувачений ОСОБА_5 не має попереднього досвіду ухилення від правосуддя, незаконного впливу на свідків та потерпілих та що він не притягувався раніше до кримінальної відповідальності, суд зауважує, що оцінюючи наявність та обґрунтованість ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, під час вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу з слідчий суддя, суд, у більшості випадків, має зробити висновки прогнозованого характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення обставин, які дозволять стверджувати про подію, котра може статися з достатньо високим ступенем ймовірності у майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного чи обвинуваченого кримінальному провадженню у відповідних формах.

Розглядаючи питання щодо продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд, окрім наявності ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, враховує у сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, у тому числі те, що: за вчинення злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років (ч. 3 ст. 286 КК України); молодий вік обвинуваченого, для якого, в силу відсутності значного життєвого досвіду, характерними є: низький рівень критичного ставлення особи до своєї поведінки та підвищена ймовірність прийняття нею незважених, нерозсудливих рішень; відсутність даних про наявність будь-яких тяжких хронічних захворювань, які б унеможливлювали його перебування в умовах несвободи, з однієї сторони, та які б перешкоджали йому вдатися до активних дій, спрямованих на переховування від суду, чи вчиненню інших кримінальних правопорушень, з іншої сторони; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, які на думку суду не є настільки стійкими, щоб надійно забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 .

Щодо аргументів захисту про те, що обвинувачений визнає свою провину, щиро розкаюється у вчиненому та активно співпрацював зі слідством, здійснював сприяння органу досудового розслідування у розкритті кримінального правопорушення, то суд позбавлений можливості на стадії підготовчого судового провадження встановити зазначені обставини.

Натомість зі змісту обвинувального акта убачається протилежне, а саме те, що ОСОБА_5 намагався приховати сліди його причетності до злочину (умисно замінив у керваному ним транспортному засобі пошкоджене внаслідок ДТП вітрове скло та приховав пошкоджений велосипед потерпілої ОСОБА_7 у лісопосадці).

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновків, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, прокурором наведені вагомі обставини, які свідчать про те, що такі ризики станом на сьогодні не зменшилися, а тому наявні достатні підстави вважати, що без продовження строку тримання під вартою обвинувачений з високим ступенем ймовірності може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а більш м`який запобіжний захід, зокрема домашній арешт, буде недостатнім для забезпечення запобігання встановленим ризикам саме на цій стадії судового провадження.

За таких обставин клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 183, 196, 197, 199, 315, 325, 369-372, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 23 год. 59 хв. 16 травня 2025 року.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та направити начальнику Чортківської установи виконання покарань (№ 26), для відому та виконання в частині застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Строк дії цієї ухвали встановити до 16.05.2025 включно.

Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Повний текст ухвали складений 21 березня 2025 року.

Суддя: ОСОБА_1