Справа № 22Ц-3206/11Головуючий в суді першої інстанції:Медяна Ю.В.
Категорія: 27 Доповідач: Міхасішин І. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.11.2011 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого : Міхасішина І.В.
Суддів: Вавшка В.С., Іващука В.А.
При секретарі: Зозулі Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 14 вересня 2011 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості ,-
в с т а н о в и л а:
В червні 2011 року ПАТ «СЕБ Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення солідарно із відповідачів суми заборгованості за невиконаним зобов’язанням за кредитним договором №1786 від 26 серпня 2008 року з додатковими угодами та додатками у розмірі 1 121 720, 19 грн., тобто заборгованості в гривні – 7 800, 26 грн. та в доларах США -139 706, 26 грн., що еквівалентно в національній валюті за курсом НБУ становить 1 113 919, 92 грн.
14 вересня 2011 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути солідарно із відповідачів заборгованість за кредитним договором №1786 від 26 серпня 2008 року 1 148 012, 54 грн., з яких заборгованості в гривні – 12936, 71 грн., 142 377, 46 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 1 135 075, 82 грн.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 14 вересня 2011 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «СЕБ Банк» заборгованість за кредитним договором №1786 від 26 серпня 2008 року в розмірі 1 140 732, 83 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідачі ставлять питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким стягнути з ОСОБА_2 фактичну суму прострочених нарахованих процентів, нарахованих процентів за період з 31 серпня 2011 року по 14 вересня 2011 року та фактичний борг за простроченою частиною кредиту та пені, відмовити позивачу у достроковому стягненні строкової заборгованості за кредитом, відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів викладених в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що дана скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «СЕБ Банк», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 було порушено зобов’язання за кредитним договором №1786 від 26 серпня 2008 року з додатковими угодами до нього, внаслідок чого виникла заборгованість, яка відповідно до ст. 554 ЦК України підлягає стягненню солідарно з відповідачів та відповідно до п. 2.9 кредитного договору боргові зобов’язання підлягають достроковому виконанню. При цьому, щодо позовних вимог про стягнення пені, нарахованої за порушення строків погашення кредиту та процентів, судом застосовано строк позовної давності в один рік починаючи з дати звернення до суду, та стягнуто пеню в розмірі 5 457 грн.
Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на вимогах матеріального та процесуального права.
Судом встановлено, що 26 серпня 2008 року між ВАТ «СЕБ Банк», яке змінило свою назву на ПАТ «СЕБ Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №1786, згідно якого банк надав, а позичальник прийняв кредит у сумі 135 000, 00 дол. США з кінцевим терміном повернення 26 серпня 2015 року, з плаваючою відсотковою ставкою, яка розраховується як сума значення LIBOR та фіксованого відсотку, який складає 9% річних (т. 1 а.с. 18а – 28).
Відповідно до п. 2.5.1 кредитного договору позичальник зобов’язався щомісячно проводити часткове погашення кредиту згідно з графіком погашення кредиту.
Згідно з п. 2.4. договору, за користування кредитом позичальник зобов’язаний сплатити банку відсотки в порядку та на умовах визначених договором.
Відповідно до п. 2.4.2 договору, відсотки нараховуються щоденно на фактичну суму наданих кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення та сплачуються позичальником відповідно до умов ст. 2.5 цього договору. Відсотки сплачуються позичальником на картковий рахунок банку.
З метою забезпечення зобов’язання за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 26 серпня 2008 року, згідно якого відповідач передала в іпотеку з найвищим пріоритетом належне їй на праві власності будинковолодіння по вул. Залізничній, 86 у м. Вінниці та належну на праві власності земельну ділянку площею 0, 1000 га за адресою м. Вінниця вул. Залізнична, 86 (т. 1 а.с.57- 64).
Також в забезпечення виконання зобов’язання між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №1786 від 26 серпня 2008 року, відповідно до умов якого поручитель зобов’язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов’язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов’язань. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники (т. 1 а.с. 66- 67).
Позивачем умови кредитного договору були виконані у повному обсязі, що підтверджується заявою на видачу готівки №1786 від 26 серпня 2008 року (т. 1 а.с. 228) та випискою по особовому рахунку ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 101).
Проте, позичальником, в порушення своїх зобов’язань не сплачено плату за користування кредитом (відсотків), заборгованість по кредиту та пеню в порядку та на умовах, встановлених договором, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 11 вересня 2011 року складається з : прострочених нарахованих відсотків 8 478, 42 дол. США, що в еквіваленті на національну валюту (за курсом НБУ 1 дол. США = 7,9723 грн.) становить 67 592, 51 грн., нарахованих відсотків за період з 31 серпня 2011 року по 11 вересня 2011 року в розмірі 820, 34 дол. США, що в еквіваленті на національну валюту становить 6 540 грн., борг за несплаченою (простроченою) частиною кредиту в розмірі 13 411 дол. США, що в еквіваленті на національну валюту становить 106 916, 52 грн., залишок строкової заборгованості станом на 11 вересня 2011 року в розмірі 119 667, 7 дол. США, що в еквіваленті на національну валюту становить 954 026, 80 грн., прострочена комісійна винагорода за кредитом – 200 грн., пеня за порушення строків погашення кредиту та несвоєчасну сплату процентів в розмірі 12 736, 74 грн. за період з 28 липня 2009 року по 11 вересня 2011 року.
З метою реструктуризації виниклої заборгованості між позивачем та ОСОБА_2 були укладені додаткові угоди до кредитного договору (відстрочка по сплаті тіла кредиту) (т.1 а.с. 56, 52, 46, 43, 39, 37, 32). Проте умови реструктуризації виконані не були.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом п. 2.9 кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником чи/та поручителем чи/та майновим поручителем своїх боргових зобов’язань за цим договором ( в тому числі , але не виключно встановлених п. 2.4, 2.5 та ст. 3 цього договору). При цьому дострокове виконання боргових зобов’язань повинне бути проведене позичальником протягом семи банківських днів з дати надіслання банком відповідної вимоги.
Позивачем вживалися заходи по поверненню кредитної заборгованості, в тому числі відповідно до п. 2.9 договору, були надіслані повідомлення – вимоги про погашення заборгованості із зазначенням її розміру та строку погашення. Своїми листами №2-2-4/0324 від 28 травня 2010 року позивач звертався до ОСОБА_2 з вимогою погашення простроченої заборгованості з урахуванням пені (т. 1 а.с 68), а з вимогами №2-2-4/0545 від 20 квітня 2011 року, №2-2-4/0544 від 20 квітня 2011 року позивач звертався до відповідачів щодо погашення простроченої суми заборгованості з урахуванням пені та дострокового повернення залишку кредитних коштів (т.1 а.с. 69-79), проте вимоги залишилися без задоволення.
Виходячи з чого, доводи відповідачів про те, що вимоги щодо дострокового погашення залишку строкової заборгованості банком не направлялися, в зв’язку з чим не підлягають до задоволення є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Твердження відповідачів, що у ОСОБА_2 не виникло право на отримання кредиту відповідно до п. 2.3.1 та 2.3.3 кредитного договору, оскільки банком було порушено умови кредитного договору щодо моменту виникнення права позичальника на отримання кредиту, а тому нарахування пені на несплату відсотків з посиланням на кредитний договір є безпідставним та неправомірним не приймаються колегією суддів до уваги.
За змістом п. 2.3 кредитного договору виконання зазначених в ньому умов застосовується у разі, якщо кредитні кошти позичальник отримує з метою придбання нерухомого майна.
Згідно з Розділом №1 кредитного договору кредитні кошти ОСОБА_2 були надані з цільовим використанням для рефінансування заборгованості за кредитом у АКІБ «УкрСиббанк», благоустрій житлового будинку та будівництво бані за адресою вул. Залізнична, 86 в м. Вінниця.
Згідно з ст.638 ЦК УКраїни договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з п. 1 договору договір вважається укладеним за умови підписання сторонами обох розділів цього договору, включаючи всі додатки до нього.
Таким чином, сторони кредитного договору погодили всі його істотні умови, підтвердивши його укладення власноручним підписом. Виникнення у ОСОБА_2 права на отримання кредиту підтверджується також заявою про видачу готівки в сумі 135 000 дол. США (т.1 а.с. 228).
Не можуть бути прийняті до уваги також доводи відповідачів про те, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено розмір фіксованого відсотку, застосований банком при нарахуванні процентів та його динаміку, а також відомості щодо розміру LIBOR на час укладення договору та розгляду справи, що має значення для визначення суми заборгованості по відсотках, в зв’язку з тим, що позивачем не було додано до матеріалів справи відповідних відомостей, а також про те, що судом не перевірено правильність розрахунків банку щодо суми погашеної заборгованості за кредитом та залишок строкової заборгованості.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть
участь у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно з п. 2.4.2 кредитного договору підписанням цього договору сторони висловили свою цілковиту згоду з тим, що визначення порядку плати за кредит, встановлене п. 2.4 цього договору повністю відповідає волевиявленню сторін. Сторони цим також підтвердили, що вони повністю ознайомлені та цілком згодні з порядком визначення плати за кредит та окремими елементами цього порядку.
Починаючи з останньої дати перегляду LIBOR, відсотки нараховуються виходячи з фактично діючих (встановлених на таку дату) ставок LIBOR та Фіксованого відсотку. Сторони цим висловлюють свою цілковиту згоду щодо такої зміни LIBOR без укладення додаткових угод до цього договору, та підтверджують, що згідно з умовами цього договору мають можливість вільно ознайомлюватися із значенням ставки LIBOR.
Відповідно до п. 1 Розділу №2 договору Інформація про значення LIBOR станом на останню дату перегляду LIBOR розміщується в приміщенні банку на інформаційних стендах та на Інтернет-сайті банку.
Виходячи з чого, позичальник мав право та не був позбавлений можливості вільно знайомитися з розміром відсоткової ставки за кредитом.
Згідно з ч. 2 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов’язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться – до початку розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 143 ЦПК України для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва , техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта.
06 вересня 2011 року було проведено попереднє судове засідання та 14 вересня 2011 року відбувся судовий розгляд справи.
Ні до попереднього судового засідання, ні під час розгляду справи відповідачі не скористались правами, визначеними ст.ст. 27, 60, 143 ЦПК України, не надали доказів, які спростовують надані позивачем розрахунки заборгованості за відсотками та за кредитом та не заявляли клопотань про призначення судово-бухгалтерської експертизи, у встановленій законом формі , зокрема з визначенням переліку питань для вирішення.
Щодо тверджень відповідачів про те, що позивачем не було враховано погашення кредиту в сумі 2477, 90 дол. США, про що свідчать прибуткові касові ордери від 29 вересня 2008 року та від 20 жовтня 2008 року, надані до суду апеляційної інстанції, то згідно виписки по особових рахунках ОСОБА_2 20 вересня 2009 року в рахунок погашення заборгованості за кредитом було зараховано 1 062, 90 дол. США та 20 жовтня 2008 року було зараховано 1 1415 дол. США.
Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Оскільки вищезазначені прибутково-касові ордери відповідачами до суду першої інстанції не подавалися та не досліджувалися, поважних причин, які зумовили неподання таких доказів до суду першої інстанції наведено не було, а тому зазначені квитанції не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги.
В своїх доводах відповідачі посилаються на те, що судом першої інстанції не було застосовано норму матеріального права, яка підлягає до застосування до доданих правовідносин, а саме вимоги ч. 1 ст. 559 ЦК України, згідно якої порука припиняється у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до додаткових угод до кредитного договору було збільшено обсяг відповідальності поручителя, без попереднього узгодження з ним.
Такі доводи є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до п. 2.3 договору поруки поручитель згоден відповідати по боргових зобов’язаннях боржника також при зміні умов кредитного договору, внаслідок яких збільшуються боргові зобов’язання боржника. Кредитор повідомляє про ці зміни поручителя.
Як встановлено матеріалами справи, між позивачем та ОСОБА_2 були укладені додаткові угоди, з метою реструктуризації заборгованості за договором, що передбачали лише зміну графіку погашення кредиту, і не змінювали істотні умови договору, зокрема, кінцеві строки погашення кредиту, розміри відсоткової ставки чи розмір заборгованості за кредитом, що не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя за договором.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права при прийнятті заяви позивача про збільшення позовних вимог, оскільки відповідачів було позбавлено права ознайомлення з даною заявою, надання заперечень, а тобто і права на судовий захист спростовуються матеріалами справи. Під час розгляду справи, судом першої інстанції було оголошено перерву у судовому засіданні для надання можливості відповідачам ознайомитися із заявою про збільшення позовних вимог, після чого останні не заперечували про приєднання до матеріалів справи зазначеної заяви, що підтверджується журналом судового зсідання та технічним звукозаписом судового засідання.
Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачами були визнані позовні вимоги позивача, крім вимог про стягнення пені щодо якої просили застосувати строк позовної давності в один рік. Доказів, які спростовують доводи позивача щодо суми прострочених нарахованих відсотків, нарахованих відсотків за період з 31 серпня 2011 року по 14 вересня 2011 року, боргу за простроченою частиною кредиту та пені, а також доказів на підтвердження своїх заперечень відповідачами надано не було. Вимоги апеляційної скарги про стягнення на користь позивача фактичної суми прострочених нарахованих процентів, нарахованих процентів за період з 31 серпня 2011 року по 14 вересня 2011 року та фактичного боргу за простроченою частиною кредиту та пені є неконкретизованими та належним чином необґрунтованими.
За таких обставин суд першої інстанції повно та об’єктивно дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, визначив суспільні правовідносини та норми матеріального права, які їх регулюють, та обґрунтовано задоволив позовні вимоги частково застосувавши до вимог про стягнення пені строк позовної давності в один рік відповідно до вимог ч. 2 ст. 258 ЦК України.
Рішення є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 14 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення із цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом вірно: