Справа № 2-3632/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2011 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя - Харечко С.П.  

секретар - Хіміч З.В.

з участю:   представника позивача-відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом  ПАТ "ВТБ Банк" Рівненська регіональна дирекція  до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ "ВТБ Банк" Рівненська регіональна дирекція  про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та договору поруки припиненим,

ВСТАНОВИВ:

До Рівненського міського суду надійшла позовна заява від ПАТ ВТБ Банк до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 25 липня 2011 року об"єднано зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ "ВТБ Банк" Рівненська регіональна дирекція про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та договору поруки припиненим із вищевказаним первинним позовом.

Представник позивача-відповідача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги та обґрунтування позовних вимог підтримала повністю за обставин викладених у позовній заяві, просила первинний позов задовольнити повністю. В задоволенні зустрічного позову просила відмовити у зв"язку із його безпідставністю та необгрунтованістю за обставин викладених у запереченні проти зустрічного позову.

Відповідач-позивач ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_3, їх представник, у судове засідання не з"явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені заздалегідь та належним чином, про причини неявки суду не повідомляли. На попередніх засіданнях представник відповідача-позивача ОСОБА_2 позовні вимоги по зустрічному позову підтримав повністю за обставин викладених у позові, просив його задовольнити і у зв"язку із задоволенням зустрічного позову відмовити у задоволенні первісного позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що первійсний позов обґрунтований та підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Судом встановлено, що 28 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (з 29.07.10 перейменовано на Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 19.21/07-СК (надалі - Кредитний договір).

Відповідно до Кредитного договору Позивач надав Відповідачу кредит в сумі 68500,00 дол. США, а Відповідач зобов'язався повернути кредит в строк до 23 грудня 2013 року включно, сплачуючи Позивачу кредит щомісячно в розмірі згідно Графіку, що є додатком до Кредитного договору.

Згідно п. 1.1 Кредитного договору за користування кредитом Відповідач прийняв зобов'язання сплачувати Позивачу 14,0 відсотків річних, з 12 листопада 2008 року - 18 %, з 22 вересня 2009 року по 22 вересня 2010 року - 12 %, з 23 вересня 2010 року - 18 %, щомісячно в строк, що є додатком до Кредитного договору.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за Кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України також передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, Позивач свій обов'язок по Кредитному договору щодо надання Відповідачу кредиту виконав шляхом зарахування одноразово кредитних коштів в повному обсязі у валюті кредиту на рахунок відповідача-позичальника, що підтверджуєтьмя меморіальним ордером № TR.3294.1.34 від 28 грудня 2007 року.

З 19 жовтня 2010 р. позичальник умови Кредитного договору не виконує (не повертає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом, не сплачує комісію за обслуговування кредиту, чим порушує п.п. 3.1., 3.3., 3.26., 5.1. Кредитного договору.

Відповідно до п. 8.1. Кредитного договору у разі прострочення Позичальником зобов"язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та /або інших платежів згідно умов договору, позичальник зобов"язаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної обліковї ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов"язань по погашенню простроченої заборгованості.

Зважаючи на зазначені порушення Відповідачем умов Кредитного договору Позивач на підставі п.п. 5.5., 7.7. Кредитного договору набув право вимоги до Відповідача, а у Відповідача виникло зобов'язання достроково повернути кредит, сплатити відсотки за його користування, виконати інші зобов'язання за Кредитним договором у повному обсязі.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, зважаючи на неналежне виконання Відповідачем умов Кредитного договору Відповідач повинен сплатити Позивачу загальну суму заборгованості, що станом на 19 жовтня 2011 року становить 550601,83 грн., яка складається із сум: 65778,47 доларів США, що станом на 19.10.11 за офіційним курсом НБУ становить 524629,34 грн., та 25972,49 грн., з них: 34933,48 дол. США (еквівалент 278618,96 грн) - строкова заборгованість по кредиту, 17466,80 доларів США (еквівалент - 139309,96 грн.) - прострочена заборгованість по кредиту за період з 19.10.10 по 19.10.11, 11186,86 дол.США (еквівалент - 892230,04 грн.) - прострочена заборгованість по сплаті процентів, нарахованих з 18 .09.10 по 17.10.11 р., 16225,91 грн. - строкова заборгованість по сплаті комісії, нарахована з 22.09.09 по 22.09.10, 9056,18 грн. - прострочена заборгованість по сплаті комісії, нарахована з 22.09.09 по 22.09.10, 690,40 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за період з 19.10.10 по 19.10.11, 814,51 дол.США  (еквівалент - 10981,10 грн.) - пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 20.10.09 по 19.10.11, 1376,82 дол.США (еквівалент - 10981,10 грн) - пеня за несвоєчасну сплату кредиту за період з 19.10.11 по 19.10.11.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 28 грудня 2007 року було укладено договір поруки № 19.21/07-ДП03 між ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_2.

Відповідно до п.п. 1,4 Договору поруки Поручитель поручається перед Банком за виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором № 19.21/07-Ск від 28 грудня 2007 року та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов'язання). У разі невиконання зобов"язань за кредитним договором Поручитель та Позивачльник відповідають перед Банком як солідарні боржники.

Листами № 869/1200-08-2 від 23 грудня 2010 року, № 870/1200-08-2 від 23 грудня 2010 року Банком було повідомлено позичальника та поручителя про необхідність погасити заборгованість. Належного реагування на листи не здійснено, заборгованість на даний час не погашена, що підтверджується наданими розрахунками.

Щодо вимоги відповідача-позивача по зустрічному позову про пипинення поруки у зв"язку з тим, що кредитор та боржник без її відома як поручителя, уклали додаткову угоду, що фактично тягне для неї збільшення зобов"язань, і оскільки, вона не згідна, укладений нею договір поруки з часу укладення договору про збільшення зобов"язань, з 12 листопада 2008 року є припиненим. Однак, суд вважає дані вимоги безпідставними виходячи із наспуного.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Частиною 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Судом попередньо встановлено, що відповідно до п.п. 1,4 Договору поруки Поручитель поручається перед Банком за виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором № 19.21/07-Ск від 28 грудня 2007 року та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов'язання). У разі невиконання зобов"язань за кредитним договором Поручитель та Позивачльник відповідають перед Банкои як солідарні боржники.

Зазначена умова договору поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до п.п.  7.4, 9.1. Кредитного договору Банк має право змінювати розмір плати за користування Кредитом та плати за управлінням зобов"язаннями, що оформляється додатковою угодою сторін. Зміна основного зобов"язання за Кредитним договором відбувалася двічі, зігдно Додаткової угоди № 1 від 12.11.2008 та Договору про внесення зімн № 2 від 22.09.2009. Відповідно до письмової заяви ОСОБА_2  від 22 вересня 2009 року вона із внесенням змін і умовами договору про внесення змін  № 2 від 22.09.2009 року до Кредитного договору ознайомлена, вказала, що договори укладаються в інтересах сім"ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання забезпеченого порукою.

Таким чином, встановивши, що поручитель при підписанні договору поруки поручилася за виконання і будь-яких додаткових угод до Кредитного договору у тому числі збільшуючи основне зобов"язання знала про можливість внесення змін до кредитних договорів, що це може змінити основне зобов'язання боржника та збільшити обсяг її відповідальності.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають у зв"язку із їх безпідставністю та необгрунтованістю.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту вказала, що даний договір є повністю виконаний та загальна сума внесених боржником платежів, з урахванням  того, що банк мав скерувати кошти по депозитному рахунку позичальника у рахунок погашення тіла кредиту, явно перевищує розмір платежів, які позивач-відповідач мав отримати  саме як на отримання плати за кредитним догоовором в порядку ст. 2.1. кредитного договору і що також є підставою для визнання припиненим догоовру поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК україни кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на  підставу своїх вимог  і заперечень.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідач-позивач не посилається і не вказує жодну із підстав недійсності правочинів, які є вичерпними та визначені ст. 203 ЦК України. ЇЇ вказівка на не здійснення зарахування банком коштів із депозитного рахунку позивалчьника на погашення тіла кредиту не підтверджена жодним доказом по справі.

Представником позивача-відповідача на спростування даного твердження надано копію заяви відповідача ОСОБА_3 від 29 грудня 2007 року та заяву на видачу готівки від 29 грудня 2007 року у сумі 60260,00 доларів США, якими підтверджується отримання суми вкладу відповідачем ОСОБА_3

Жодних договорів про переведення коштів із депозичтного рахунку відповідача на погашення кредитної заборгованості відповідачем-позивачем не надано.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги є недоведеними, необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Вимога відповідача-позивача про зобов"язання позивача-відповідача здійснити перерахунок за укладеним кредитним договором з урахуванням факту отримання ним 29 грудня 2007 року 60260 дол.США та зобов"язати останнього виплатити кошти, що є переплаченими взагалі жодним доказом по справі не підтверджено та відповідачем-позивачем не обгрунтовано, що унеможливлює задоволення даної вимоги.

Таким чином, поовні вимоги за первісним позовом є такими, що підлягають до задоволення, а за зустрічним такими, що до задоволення не підлягають.

За статтею 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судом не встановлено підстав для звільнення відповідачів від сплати судових витрат, а тому з відповідачів належить стягнути на користь позивача судовий збір, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

 ВИРІШИВ:

Позовну заяву ПАТ "ВТБ Банк" Рівненська регіональна дирекція до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Рівненська регіональна дирекція "ПАТ "ВТБ Банк" заборгованість у розмірі 550601,83 (п"ятсот п"ятдесят тисяч шістсот одна) гривня 83 копійки, яка складається з сум: 66778,47 доларів США, що станом на 19 жовтня 2011 року за офіційним курсом НБУ становить 524629,34 грн. та 25972,49 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Рівненська регіональна дирекція "ПАТ "ВТБ Банк" судові витрати у розмірі 1820,00 (одна тисяча вісімсот двадцять) гривень.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ "ВТБ Банк" Рівненська регіональна дирекція про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та договору поруки припиненим  - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                                          Харечко С.П.