Справа № 2-340/11

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

3 листопада 2011 року                        

Сихівський  районний суд м.Львова

 в складі: головуючого      Тімченко О.В.

               при секретарі       Петришак Н.І.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Надра»до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення боргу, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Надра»про розірвання договорів та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

          Позивач звернувся до суду з позовом, в якому з уточненням просить: стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором №43/МБ-9 від 27.09.2007 р. в розмірі 272 533,17 грн.; стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором №42/МБ-9 від 26.09.2007 р. в розмірі 33 617,62 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 26.09.2007 р. між ВАТ КБ «Надра»та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір №42/МБ-9, згідно якого було надано кредит на суму 30 000 грн. із терміном погашення до 05.03.2009 р. зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 30% річних. 27.09.2007 р. між ВАТ КБ «Надра»та відповідачем ОСОБА_4 укладено кредитний договір №43/МБ-9, згідно якого було надано кредит на суму 24 000 доларів США із терміном погашення до 27.09.2012 р. зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 14,5% річних. З метою забезпечення виконання зобовґязань по: кредитному договору №42/МБ-9 від 26.09.2007 р. укладено договори поруки від 26.09.2007 р. між ВАТ КБ «Надра»та ОСОБА_3, ОСОБА_4; кредитному договору №43/МБ-9 від 27.09.2007 р. укладено договори поруки від 27.09.2007 р. між ВАТ КБ «Надра»та ОСОБА_3, ОСОБА_2 На виконання кредитних договорів:  №42/МБ-9 від 26.09.2007 р. позичальнику видано кредит на вищезазначену суму, що засвідчується заявою на видачу готівки №341 від 26.09.2007 р.; №43/МБ-9 від 27.09.2007 р. позичальнику видано кредит на вищезазначену суму, що засвідчується заявою на видачу готівки №833 від 27.09.2007 р. Проте, позичальниками умови договорів порушуються, зобовґязання ними не виконуються, а відтак станом на 11.08.2011 р. утворилася заборгованість; за кредитним договором №43/МБ-9 від 27.09.2007 р. –34 191,44 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 272 533,17 грн.; за кредитним договором №42/МБ-9 від 26.09.2007 р. –33 617,62 грн. У звґязку з наведеним, просить стягнути солідарно з позичальників та поручителів суми заборгованості за кредитним договорами та понесені при подачі позову до суду судові витрати. Звертає увагу на те, що найменування юридичної особи позивача було змінено з ВАТ КБ «Надра»на ПАТ КБ «Надра»згідно змін до установчих документів –статуту та свідоцтва про державну реєстрацію.

          Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ВАТ КБ «Надра», в якому просить; розірвати кредитні договори між банком «Надра»та ОСОБА_2 №42/МБ-9 від 26.09.2007 р. та між банком «Надра» та ОСОБА_4 №43/МБ-9 від 27.09.2007 р.; зняти з нього всі зобовґязання і звинувачення по договорах поруки від 26.09.2007 р. та 27.09.2007 р.; стягнути на його користь 1690 грн. відшкодування моральної шкоди; стягнути понесені судові витрати.   В обґрунтування покликається на те, що його підписи на договорах поруки від 26.09.2007 р. та 27.09.2007 р., які є невідґємними частинами кредитних договорів, підроблені, а відтак останні слід розірвати на підставі ст.651 ЦК України. Крім того, просить відшкодувати моральну шкоду як компенсацію за погіршення стану його здоровґя  у звґязку з його участю в судових процесах і пов’язаним з цим хвилюванням.

            У судовому засіданні представник позивача первісний  позов підтримав та зустрічний позов заперечив.

          Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні просять в первісному позові відмовити, а зустрічний –задоволити. Відповідач ОСОБА_2 ствердила, що підписувала договори, але не звернула увагу що підписує і грошей не отримувала. На запитання суду відповіла,що заява на видачу готівки заповнена особисто нею. Вважає, що банк неправильно поступив, надаючи кредит ОСОБА_4, т.я. останній вже брав кредити і не виконав зобов’язання. Крім того, вона не знала, що ОСОБА_4 брав кредити, за якими не розрахувався. Якби це їй було відомо, то не була б поручителем.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, хоча був  повідомлений про час та місце розгляду справи, причини неявки не повідомив. Тому суд вважає можливим розглядати справу у його відсутності за наявності у справі достатніх матеріалів.

          Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оригінал кредитної справи, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.  

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення  сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, та визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4 ст.60 ЦПК України).

За ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності зі ст.ст.526, 530 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк.           

За умовами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання

          26.09.2007 р. між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір №42/МБ-9, згідно яких банк зобов’язувався надати позичальнику кредит розмірі 30 000 грн. із терміном погашення до 05.03.2009 р. зі сплатою 30% річних за користування кредитом, а позичальник  зобов’язувався повернути кредит та сплатити відсотки згідно Графіку –Додаток №1 до договору, що є його невід’ємною частиною. Крім цього, за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків позичальник зобовґязаний сплатити пеню (п.8.2 договору) та штраф (п.8.3 договору).

Судом встановлено, що банком умови укладеного кредитного договору виконано та видано відповідачу ОСОБА_2 кредитні кошти, що стверджується заявою на видачу готівки №341 від 26.09.2007 р. Крім того, суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_2 про те, що вона не знала, що підписує, адже, як ствердила, сама була посадовою особою. Проте позичальник взяті на себе зобов’язання не виконувала та, згідно розрахунку позивача, станом на 11.08.2011 р. утворилася заборгованість на загальну суму 33 617,62 грн., з них: кредиту – 13 045,04 грн.; прострочених процентах - 11 817,97 грн.; пені за порушення строку сплати кредиту –2 538,86 грн.; штраф –6 215,75 грн.  Даний розрахунок учасниками процесу не заперечено та не спростовано, а відтак такий приймається судом до уваги.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Відтак, з метою забезпечення виконання позичальником зобов’язань по кредитному договору, між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір поруки від 26.09.2007 р. В п.1.2 договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором в повному обсязі; позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Аналогічні положення передбачено в ст.554 ЦК України.

На вимогу банку щодо виконання зобовґязань за кредитним договором поручитель  не відреагував.

Таким чином, доводи позивача про солідарне стягнення з позичальника та поручителя боргу за кредитним договором  №42/МБ-9 від 26.09.2007 р. в розмірі 33 617,62 грн. є підставними та підлягають до задоволення.

27.09.2007 р. між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_4 укладено кредитний договір №43/МБ-9, згідно яких банк зобов’язувався надати позичальнику кредит розмірі 24 000 доларів США із терміном погашення до 27.09.2012 р. зі сплатою 14,5% річних за користування кредитом, а позичальник  зобов’язувався повернути кредит та сплатити відсотки згідно Графіку –Додаток №1 до договору, що є його невід’ємною частиною. Крім цього, за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків позичальник зобовґязаний сплатити пеню (п.п.9.1,9.2 договору) та штраф (п.9.2 договору).

Судом встановлено, що банком умови укладеного кредитного договору виконано та видано відповідачу ОСОБА_4 кредитні кошти, що стверджується заявою на видачу готівки №833 від 27.09.2007 р. Проте позичальник взяті на себе зобов’язання не виконував та, згідно розрахунку позивача, станом на 11.08.2011 р. утворилася заборгованість на загальну суму 34 191,44 долари США, що становить 272 533,17 грн., з них: кредиту (в т.ч. прострочених платежів по кредиту) –21 296,73 долари, що становить 169 751,98 грн.;  прострочених процентах –11 245,70 доларів США, що становить 89 637,23 грн.; донарахованих процентах – 85.78 доларів США, що становить 683,72 грн.; пені за порушення строку сплати кредиту –2 636,69 доларів США, що становить 21 016,51 грн.;  штраф – 1 019,90 доларів США, що становить 8 129,44 грн.  Даний розрахунок учасниками процесу не заперечено та не спростовано, а відтак такий приймається судом до уваги.

Право банку на дострокове повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків передбачено п.п.4.1.4 кредитного договору.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Відтак, з метою забезпечення виконання позичальником зобов’язань по кредитному договору, між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки від 27.09.2007 р. В п.1.2 договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором в повному обсязі; позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Аналогічні положення передбачено в ст.554 ЦК України.

На вимогу банку щодо виконання зобовґязань за кредитним договором позичальник і поручитель  не відреагували.

          Враховуючи наведене, факт порушення позичальником умов кредитного договору №43/МБ-9 від 27.09.2007 р. є доведеним, а тому вимоги позивача про дострокове солідарне стягнення з позичальника та поручителя боргу за даним договором є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

          Однак, вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_3 боргу за договорами поруки від 26.09.2007 р. та 27.09.2007 р. є безпідставними, виходячи з наступного.

          Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи №2330, складеної Львівським НДІ СЕ 20.10.2010 р., підписи від імені ОСОБА_3, які містяться в графі «Поручитель»га договорі поруки від 26.09.2007 р., укладеному між ВАТ КБ «Надра»та ОСОБА_3 до кредитного договору №42/МБ-9 від 26.09.2007 р., та на договорі поруки від 27.09.2007 р., укладеному між ВАТ КБ «Надра»та ОСОБА_3 до кредитного договору №43/МБ-9 від 27.09.2007 р., виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.

          Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_3 не укладав договорів поруки, а відтак не несе обов”язків поручителя за кредитними договорами.

          Покликання відповідачів на неможливість укладення кредитного договору №43/МБ-9 від 27.09.2007 р. в іноземній валюті, суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.

За положеннями ст. 99 Конституції України  грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.     

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.   

Тобто, відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України,  в той час коли обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.     

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі –Декрет КМУ).   

Відповідно до ст. 5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з  валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на  здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.   

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банк як  фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями,  який є генеральною ліцензією на валютні операції, має  право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.   

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов’язані з іноземною валютою.  

Так, в матеріалах справи наявні банківська ліцензія та дозвіл з додатком, видані ВАТ КБ «Надра»на здійснення вказаних у них операцій, в т.ч. з валютними цінностями, а тому видача позивачем кредиту в іноземній валюті є правомірною.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.36 Закону України “Про ОСОБА_5 України” офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється ОСОБА_5 Банком України), а суд вважає, що відповідачі, уклавши договір кредиту та в його забезпечення договір поруки в іноземній валюті, погодились на можливі ризики, повґязані із зміною курсу валют.  

Розглядаючи вимоги про розірвання кредитних договорів, згідно зустрічної позовної заяви, суд враховує наступне.

Згідно ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок  завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

               Однак, ч.2 статті 652 ЦК України передбачено, що в  разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:   

1.     в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;   

2.     зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;   

3.    виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;   

4.     із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.   

Відтак,  вимоги ОСОБА_3 про розірвання кредитних договорів №42/МБ-9 від 26.09.2007 р. та №42/МБ-9 від 26.09.2007 р. з підстав, що договори  поруки в їх забезпечення від його імені підроблені, не ґрунтується на положеннях ст.ст.651, 652 ЦК України, а тому не підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то суд встановив наступне.

Судом встановлено,що між сторонами склалися договірні відносини, які випливають з укладеного між ними договору поруки та регулюються відповідними нормами ЦК України (зобовґязання).

Відшкодування моральної шкоди в зобов’язальних відносинах, згідно ст.611 ЦК України, можливе у разі встановлення такого правового наслідку договором або законом.

Так, спір виник із зобовґязальних правовідносин, укладений між ними договір не передбачає такого правового наслідку порушення зобов’язань як відшкодування моральної шкоди, законом також не встановлено обов’язку відшкодовувати моральну шкоду у разі порушення зобов’язань договору поруки.

Враховуючи наведене, вимога про відшкодування моральної шкоди є безпідставною та не підлягає до задоволення.

Вирішуючи розподіл судових витрат, суд враховує наступне. Згідно ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві –пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Таким чином, солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача 1700 грн. судового збору та 250 грн. витрат на ІТЗ, а всього 1950 грн., сплачені позивачем при подачі позову та документально підтверджені, а з позивача на користь ОСОБА_3 2148 грн. витрат за проведення експертизи. У зв’язку із відмовою в зустрічному позові, понесені ОСОБА_3 витрати, не підлягають відшкодуванню.

          На підставі ст.ст.525, 524, 526, 530, 536, 44, 546, 554, 611, 612, 625, 651, 652 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 88, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України,    с у д , -

в  и  р  і  ш  и  в  :

          позов ПАТ КБ «Надра» задоволити частково.          

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ „Надра”  272 533,17 грн. боргу за кредитним договором   № 43/МБ-9 від 27.09.2007 р.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ „Надра”  33 617,62 грн. боргу за кредитним договором  № 42/МБ-9 від 26.09.2007 р.

В решта позову ПАТ КБ «Надра»відмовити.

В зустрічному позові ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Надра» про розірвання договорів та відшкодування моральної шкоди –відмовити.

Стягнути  солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ „Надра”  1950 грн. судових витрат.

Стягнути з ПАТ КБ „Надра”  на користь ОСОБА_3 2148 грн. витрат за проведення експертизи.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення, - в той же строк з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий                                                                                  

Оригінал. Виготовлено в одному екземплярі.