Справа № 2-991/2011 р.

                                       Р І Ш Е Н Н Я

            І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

26.10.2011                                                 Ренійський районний суд Одеської області

у складі:   -     головуючого судді Дудник В.І.;

-          при секретарі Пройка С.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Нагірненської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

               Представник відповідача –Нагірненської сільської ради Ренійського району Одеської області, позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.   

          Позивач ОСОБА_1 на задоволенні позовних вимог наполягала, просила про розгляд справи без її участі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

          Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія паспорту громадянки України на ім’я ОСОБА_1 –ІНФОРМАЦІЯ_1; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2, який помер 23.11.2002 р.; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3, яка померла 26.10.2004 р.; копія свідоцтва про одруження ОСОБА_2 та Ангеловської (шлюбне прізвище ОСОБА_2) ОСОБА_4, які одружились 01.08.1958 р.; копія свідоцтва про одруження ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (шлюбне прізвище ОСОБА_5) ОСОБА_6, які одружились 20.09.1983 р.; копія свідоцтва про народження ОСОБА_7, батьками якої записані ОСОБА_2 та ОСОБА_3; копія заповіту від 14.04.2003 р. на ім’я ОСОБА_1; копія технічного паспорту на житловий будинок № 5 по пров. ІІІ-ій Степовий в с. Нагірному Ренійського району Одеської області, власником якого вказаний ОСОБА_2 –ціле; копія довідки КП «Ренійське бюро технічної інвентаризації»від 17.08.2011 р. № 99, про належність та вартість спірного домоволодіння; довідка Нагірненської сільської ради від 18.07.2011 р. № 798, з якої вбачається, що згідно земельно-кадастровій документації за ОСОБА_2, який помер 23.11.2002 р., значиться земельна ділянка в с. Нагірному площею 0,25 га, виділена рішенням Нагірненської сільської ради ХІІІ сесії ХХІ скликання від 15.10.1993 р. № 763, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд; довідка Нагірненської сільської ради від 07.10.2011 р. № 1250, з якої вбачається, що згідно запису погосподарської книги № 16 Виконавчого комітету Нагірненської сільської ради Ренійського району, особистий рахунок № 912, по пров. ІІІ-ій Степовий, 5 в с. Нагірному, постійно мешкав та був зареєстрований ОСОБА_2, який помер 23.11.2002 р. та з яким на день його смерті мешкала його дружина ОСОБА_3; довідка Нагірненської сільської ради від 07.10.2011 р. № 1251, з якої вбачається, що згідно запису погосподарської книги № 16 Виконавчого комітету Нагірненської сільської ради Ренійського району, особовий рахунок № 912, по пров. ІІІ-ій Степовий, 5 в с. Нагірному, постійно мешкала та був зареєстрована ОСОБА_3, яка померла 26.10.2004 р. та з якою на день її смерті мешкала її донька ОСОБА_1; копія листа Ренійської районної державної нотаріальної контори від 25.08.2011 р., про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.      

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2, який помер 23.11.2002 р. За життя ОСОБА_2, належав житловий будинок № 5 по пров. ІІІ-ій Степовий в с. Нагірному Ренійського району, де він мешкав разом зі своєю сім’єю без оформлення відповідних правовстановлюючих документів на домоволодіння. Факт належності будинку ОСОБА_2 також підтверджується технічним паспортом на будинок, довідкою КП «Ренійське бюро технічної інвентаризації»від 17.08.2011 р. № 99, та довідкою Нагірненської сільської ради від 07.10.2011 р. № 1250. На випадок смерті ОСОБА_2 майном, належним йому не розпорядився, 23.11.2002 р. помер. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на вищезазначений будинок. Оскільки, за час життя батько позивача заповідального розпорядження не залишив, тому спадкоємство здійснюється за законом. На момент смерті ОСОБА_2, разом з ним мешкала його дружина ОСОБА_3 (мати позивача). Його спадкоємцями за законом першої черги є позивач та мати позивача (дружина спадкодавця). У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини ОСОБА_3 (дружина спадкодавця), як спадкоємиця першої черги за законом, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, не звернулась через юридичну неграмотність. Після смерті свого чоловіка ОСОБА_2, ОСОБА_3 продовжувала жити в спадковому будинку, який належав ОСОБА_2, фактично вступила в управління та володіння спадковим будинком, сплачувала всі необхідні витрати по утриманню будинку, обробляла прилеглу земельну ділянку, зробила в будинку косметичний ремонт. Таким чином, на підставі ст. 549 ГК Української РСР (1963 р.), ОСОБА_3, як спадкоємиця першої черги за законом після смерті свого чоловіка, прийняла спадкове майно шляхом його фактичного управління та володіння.

26.10.2004 р. померла мати позивача –ОСОБА_3. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на будинок № 5 по пров. ІІІ-ій Степовий в с. Нагірному Ренійського району. За час свого життя ОСОБА_3 14.04.2003 р. залишила заповідальне розпорядження, тому спадкоємство здійснюється за заповітом. Згідно заповіту, ОСОБА_3, заповідала, все своє майно, яке буде їй належати на день смерті, де б воно не знаходилось, з чого б воно не складалось, а також, все те, на що по закону буде мати право, своїй доньці ОСОБА_1 На момент смерті ОСОБА_3, разом з нею мешкала її донька ОСОБА_7 (позивач по справі), що підтверджується матеріалами справи. У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини після смерті матері, позивач, як спадкоємиця за заповітом, звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено, у зв’язку з тим, що для отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (у тому числі на житловий будинок або його частку) необхідно додати свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім’я покійної. Документи, що встановлюють право на це нерухоме майно на ім’я покійної, відсутні. За життя ОСОБА_2 не отримав правовстановлюючий документ на будинок, а ОСОБА_3 не оформила своїх спадкових прав на вищевказаний будинок. Отже, в оформленні прийняття спадщини на житловий будинок позивачу було відмовлено за відсутністю правовстановлюючої документації на ім’я померлої, роз’яснено, що питання про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування повинно вирішуватися у судовому порядку.

За життя ОСОБА_3 і до дня її смерті позивач постійно проживала з матір’ю. Більш того, в останні роки її життя, вони вели спільне господарство, вона допомагала матеріально її утримувати, здійснювала за нею необхідний догляд, купляла ліки, їжу, взяла на себе усі витрати по утриманню спірного будинку. Після смерті матері і до теперішнього часу позивач продовжує проживати у спірному будинку, фактично управляє ним сама, сплачує всі комунальні послуги, зробила капітальний ремонт, обробляє город, несе усі витрати по утримання будинку.

Позивач є єдиною спадкоємицею, інших спадкоємців, які б мали обов’язкову частку у спадщині, немає.

Таким чином, позивач фактично прийняла спадщину, що залишилася після померлої матері і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою  не визнана, а інших спадкоємців немає.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки викладені у позові доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв’язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Як виходить з матеріалів справи, батько позивача –ОСОБА_2 помер 23.11.2002 р., тобто під час дії  ЦК Української РСР (1963 р.). У зв’язку з тим, що спадкові правовідносини виникли під час дії ЦК Української РСР (1963 р.), застосовуються саме його положення.

          Відповідно до вимог ст. 549 ЦК Української РСР 1963 р., для прийняття спадщини встановлюється строк - шість місяців, який обчислюється з моменту відкриття спадщини, якщо спадкоємець протягом вищезгаданого терміну не подав заяви про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Мати позивача –ОСОБА_3 була спадкоємицею першої черги за законом, після смерті свого чоловіка (батька позивача) (ст. 529 ЦК України (1963р.), яка також померла 26.10.2004 р. Вона юридично не прийняла спадщину, але управляла та володіла майном померлого чоловіка, несла відповідні витрати по його утриманню, тобто вона фактично прийняла спадщину.

           Спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_3, яка, у свою чергу, за час свого життя залишила заповіт на ім’я своєї доньки (позивача по справі). В даному випадку, спадкові правовідносини виникли під час дії ЦК України 2004 р.  

          Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Позивач у справі є спадкоємицею за заповітом (ст. 1235 ЦК України). Вона у передбачений законом строк  подала заяву у державну нотаріальну контору про прийняття спадщини, отже вважається такою, що прийняла її фактично.  

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за законом або за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли воно не змінено заповітом. Як виходить з матеріалів справи, ОСОБА_3 за своє життя склала заповіт на ім’я позивача, яка у передбачений законом строк подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, тому спадкування після смерті ОСОБА_3 здійснюється за заповітом. Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняла спадщину фактично, оскільки, воля позивача, як спадкоємиці за заповітом, була виражена у її діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (догляд за будинком, сплата витрат по його утриманню та т.і.).               

Позивач прийняла спадщину за ч. 3 ст. 1268 ЦК України, однак, не може оформити її у зв’язку із тим, що на момент відкриття спадщини були відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно на ім’я померлої. За життя ОСОБА_2 не отримав правовстановлюючий документ на будинок, а ОСОБА_3 не оформила своїх спадкових прав на вищевказаний будинок після смерті ОСОБА_2, але вважається такою, що спадщину прийняла його фактичним управлінням та володінням.   

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача щодо визнання за нею права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок, який залишився після смерті ОСОБА_3.

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213  ЦПК України, ст.ст. 529, 548, 549  ЦК         

           України 1964р., ст.ст. 25, 328, 346, 1217, 1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -

                                                В И Р І Ш И В :

1.   Позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Нагірненської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом, після смерті її матері ОСОБА_3, померлої 26.10.2004 р., право  власності на житловий будинок садибного типу № 5, розташований по пров. ІІІ-ій Степовий в с. Нагірному Ренійського району Одеської області, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2, померлим 23.11.2002 р.   

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                                   Суддя                                                            В.І. Дудник