Справа № 291/139/25

Провадження №2/291/213/25

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

20 березня 2025 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді – Гарбарук І.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження (за наявними матеріалами справи без виклику сторін у судове засідання) в залі суду селищі Ружин цивільну справу № 291/139/25 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

10.02.2025 засобами підсистеми «Електронний суд» до суду вказана позовна заява, в якій позивач просив стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором №22037000505003 від 13.04.2021 у розмірі 28 252,45 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.04.2021 між акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро», як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено кредитний договір №22037000505003.

Згідно п 1.2 договору банк надає клієнту кредит сумою 33 393,99 грн, строк кредитування 24 місяці, кінцева дата повернення кредиту 13.04.2023, цільове призначення на споживчі потреби, процентна ставка за користування кредитом фіксована, складає на строкову заборгованість 0,001% річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56% річних. Встановлено комісію за обслуговування кредиту, яка вираховується у відсотковому відношенні від суми кредиту та зменшується періодично протягом строку кредитування.

Відповідач, як позичальник, своєчасно не виконував свої обов`язки щодо повернення тіла кредиту на сплати процентів.

В подальшому, відбулась заміна кредитора в кредитних зобов`язаннях внаслідок укладення договору факторингу від 28.03.2024 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» № 28/03/24.

Після відступлення права вимоги за вказаним договором, право вимоги за кредитним договором №22037000505003 від 13.04.2021 перейшло до ТОВ «Цикл Фінанс» і останнє, як новий кредитор, може вимагати стягнення з позичальника заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з твердженнями позивача, станом на дату подання позову, загальний розмір заборгованості за кредитним договором №22037000505003 від 13.04.2021 становить 28 252,45 грн, в т.ч. 22 312,70 грн заборгованість за тілом кредиту, 0,41 грн заборгованість за відсотками, 5 939,34 грн заборгованість за комісією.

Позиція відповідача.

Відповідач обставин та підстав позову не спростував, відзиву на позовну заяву не подав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2025 головуючим суддею по справі визначено суддю Гарбарук І.М.

11.02.2025 судом отримано відповідь №1109244 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

13.02.2025 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно ч.8 ст. 128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

До суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно з електронного сайту Ружинського районного суду Житомирської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначені судові засідання.

Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про судовий розгляд, але не подав відзиву на позов, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

13.04.2021 між акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22037000505003.

Згідно з п. 1.1 договору банк надає клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов`язується повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії.

Відповідно до п. 1.2 договору сума кредиту складає 33 393,99 грн, строк кредитування 24 місяці, кінцева дата повернення кредиту 13.04.2023, цільове призначення на споживчі потреби. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту: з 13.04.2021 по 12.11.2021 – 3,75 % від суми кредиту, з 13.11.2021 по 12.05.2022 – 2,5 % суми кредиту, з 13.05.2022 по 12.11.2022 – 1,5 % суми кредиту, з 13.11.2022 по 13.04.2023 – 0,75 % суми кредиту. Встановлена фіксована процентна ставка 0,001 % річних за на строкову заборгованість, процентна ставка, що нараховується на прострочену заборгованість 56%.

Кредит надається шляхом зарахування коштів на поточний рахунок клієнта, відкритий у АТ «Банк «Кредит Дніпро» (п. 1.4 договору).

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, кредитний договір №22037000505003 від 13.04.2021 власноруч підписаний відповідачем ОСОБА_1 .

Згідно з доданою до позовної заяви виписки по особовому рахунку за період з 13.04.2021 по 27.03.2024 АТ «Банк Кредит Дніпро» надало кредитні кошті у розмірі 33 393,99 грн за кредитним договором №22037000505003 від 13.04.2021 на поточний рахунок клієнта.

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

З виписок про рух коштів по банківському рахунку слідує, що відповідач, як позичальник, отримував доступ до кредитних коштів та частково погашав заборгованість за тілом кредиту та процентами, однак не погасив боргу в повному обсязі.

Позичальник належним чином зобов`язання щодо повернення тіла кредиту, сплати процентів не виконував, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість, яка згідно з розрахунком позивача, становить 28 252,45 грн, в т.ч. 22 312,70 грн заборгованість за тілом кредиту, 0,41 грн заборгованість за відсотками, 5 939,34 грн заборгованість за комісією.

До позовної заяви наданий розрахунок заборгованості та виписка про рух коштів по банківському рахунку.

28.03.2024 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено Договір факторингу №28/03/24, відповідно до якого АТ «Банк Кредит Дніпро» відступило на користь ТОВ «Цикл Фінанс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема за кредитним договором №22037000505003 від 13.04.2021, укладеним між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №28/03/24 від 28.03.2024, ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №22037000505003 від 13.04.2021 на суму 28 252,45 грн.

Всупереч умовам кредитного договору, а також вимог ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором не виконала, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із частиною 1 статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Статтями 514, 516 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо стягнення тіла кредиту та процентів.

За встановлених обставин справи суд уважає, що між сторонами виникли цивільні правовідносини врегульовані ст.ст.509, 526, 1048, 1050, 1054 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 була ініціатором укладання договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, звернулася до позичальника, надала необхідні для укладання правочину особисті дані.

Із наданого позивачем суду розрахунку вбачається неповернення відповідачем отриманих кредитних коштів та процентів за їх користування у строки, визначені кредитним договором, тому суд уважає, що підлягають до стягнення суми заборгованості за кредитом на користь позивача.

Розрахунок суми заборгованості щодо тіла кредиту та процентів відповідає умовам кредитного договору, докази зворотного у суду відсутні.

Щодо стягнення комісії.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 року в справі №204/224/21 та Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 (справа № 496/3134/19) дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Пунктом 1.2 кредитного договору №22037000505003 від 13.04.2021 встановлено щомісячну комісію за послуги банку, однак послуги, за вчинення яких підлягає нарахуванню комісія, не вказані.

Відповідно до висновку про застосування норм права, сформульованого Верховним Судом 01.02.2023 в справі №199/7014/20, з огляду на положення Законів України «Про споживче кредитування», «Про захист прав споживачів», Верховний Суд не заперечує право банку встановлювати комісію, зокрема за розрахунково-касове обслуговування.

Отже, чинне законодавство не містить наразі заборони встановлювати в умовах кредитного договору комісію. Для цього сторонами має бути погоджений перелік послуг, за надання яких вона нараховується, а також порядок і база нарахування. Відтак не вбачається підстав вважати умови укладеного сторонами кредитного договору в частині встановлення комісії, нікчемними, а отже застосовувати наслідки недійсності нікчемного правочину відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України.

Разом з тим до загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 18 Закону № 1023-XII продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

В пункті 1.2 кредитного договору від 13.04.2021 встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту: з 13.04.2021 по 12.11.2021 – 3,75 % від суми кредиту, з 13.11.2021 по 12.05.2022 – 2,5 % суми кредиту, з 13.05.2022 по 12.11.2022 – 1,5 % суми кредиту, з 13.11.2022 по 13.04.2023 – 0,75 % суми кредиту. Загальний розмір комісії (за весь період користування кредитом) складає 5 939,34 грн.

Викладені обставини вочевидь не можна визнати справедливими.

Відповідно до викладеного вище правового висновку Верховного Суду, судам належить визнавати недійсними оспорювані умови кредитного договору у разі встановлення, що такі суперечать загальним засадам цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до положень статей 203, 215 ЦК України, статті 18 Закону №1023-XII «Про захист прав споживачів».

При цьому ВС вказав, що врахуванню підлягає ультраактивна форма дії Закону №1734-VIII, визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання, зокрема інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону № 1734-VIII.

Враховуючи предмет позову, ту обставину, що відповідач не скористалася правом висловити власну позицію щодо позову в письмовій заяві по суті справи, зокрема заперечувати проти задоволення позову, в тому числі щодо встановлення комісії, суд не має правових підстав розглядати вказані умови договору на предмет їх недійсності, застосовувати відповідні наслідки.

Однак встановивши, що вказані умови є явно несправедливими, не вбачає правових підстав для стягнення із відповідача нарахованої заборгованості по комісії.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією задоволенню не підлягають.

Висновки суду по суті заявлених вимог.

За таких обставин, оцінюючи в сукупності зібрані в справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, необхідно стягнути із відповідача на користь позивача 22 313,11 грн заборгованості за кредитним договором №22037000505003 від 13.04.2021 (22 312,70 грн - тіло кредиту + 0,41 грн - проценти), щодо вимог про стягнення комісії в сумі 5 939,34 грн комісії слід відмовити.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі суду надано не було, власного контррозрахунку не надано.

Розподіл судових витрат.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статі 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Частиною 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 в справі №755/9215/15-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн підтверджуються: договором про надання правової допомоги №43453613 від 02.01.2025 з додатковою угодою №22037000505003 від 27.01.2025; актом приймання-передачі наданих послуг №22037000505003 від 27.01.2025), детальним описом робіт, виконаних на підставі договору про надання правової допомоги №43453613 від 02.01.2025.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 у справі №824/20/23 висловив правову позицію, що зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін.

Крім того, послуги надані адвокатським об`єднанням є типовими для позивача, оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Водночас, на думку суду, виокремлення адвокатом «правовий аналіз обставин спірних правовідносин…», «формування додатків до позовної заяви» як самостійних видів адвокатських послуг є необґрунтованими та охоплюється діями адвоката із «складання позовної заяви…», а тому визначення оплати за ці послуги є неспівмірними із фактично наданим обсягом юридичної допомоги.

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 4 000,00 грн., що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості. В решті вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»  судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 422,40 грн.

Враховуючи те, що позов ТОВ «Цикл фінанс» задоволено частково, суд, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, визначає позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнувши їх із ОСОБА_1 у розмірі 1 913,21 грн (виходячи з розрахунку – 22 313,11 грн (задоволені позовні вимоги), що становить 78,98 %, і від суми сплаченого при поданні позовної заяви судового збору в розмірі 2 422,40 грн).

Керуючись ст.ст.  259, 263-268, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з   ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором №22037000505003 від 13.04.2021 в розмірі 22 313 (двадцять дві тисячі триста тринадцять) грн 11 коп., в т.ч. заборгованість за тілом кредиту – 22 312,70 грн., проценти – 0,41 грн.

Стягнути з   ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» судовий збір в розмірі 1 913 (одна тисяча дев`ятсот тринадцять) грн 21 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 43453613.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .

Рішення суду складено

та підписано 20.03.2025.

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області                                 І.М. Гарбарук