Справа № 650/1187/24  Головуюча у першій інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/819/263/25  Доповідач ОСОБА_2

Категорія: продовження строку тримання під вартою

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 650/1187/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року м. Херсон

       Херсонського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в режимі відеоконференції в залі суду матеріали провадження №12023231090003371 від 15.11.2023 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу  Херсонського міського суду Херсонської області від 20.01.2025 року, якою щодо:

        ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Васильків, Київської обл., військовослужбовця, відомості про одруження відсутні, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

       обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

       продовжено строк тримання під вартою до 20 березня 2025 року включно.

ВСТАНОВИВ:

       В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023231090003371 від 15.11.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

       Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.01.2025 року, задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 до 20.03.2025 року включно.

       Не погодившись із вищевказаним рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_7 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та скасувати запобіжний захід для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, відповідно до вимог ст.616 КПК України.

       Апеляційна скарга мотивована доводами про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали.

       Апелянт вказує на те, що суд не обґрунтував доказами наявність існуючих ризиків, які зазначив прокурор у клопотанні.

       Також, апелянт зазначає про неналежний розгляд його клопотання про можливість скасування обраного йому запобіжного заходу для проходження військової служби.

       Крім того, апелянт вказує на непроцесуальну поведінку головуючої у справі під час розгляду клопотання прокурора.

       Учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце апеляційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду апеляційної інстанції, а також про обов`язкову участь прокурора в апеляційному розгляді, не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

       Заслухавши суддю-доповідача, позицію обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на підтримання доводів апеляційної скарги сторони захисту, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

       Відповідно до вимог ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

       Згідно ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

       Відповідно до ч.1, 2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

       Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч.1 ст.194 КПК України).

       Відповідно до вимог ч.3 ст.199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

       Як вбачається з матеріалів провадження, до закінчення строку дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого  ОСОБА_7 , судовий розгляд кримінального провадження  щодо нього не завершений, а отже, прокурором було внесено клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , яке суд зобов`язаний був вирішити по суті.

       Ухвалюючи рішення про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , суд виходив із того, що ризики, які мали місце, на сьогодні не припинили існувати і не зменшились, та виправдовують необхідність тримання під вартою обвинуваченого під час судового розгляду.

       Обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_7 підозри визначено на стадії досудового розслідування.

       Перевіркою матеріалів установлено, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання.

       Водночас, ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, вчиненого у умовах воєнного стану та під час проходження військової служби, за вчинення якого передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, наслідком якого стала смерть людини, його місце реєстрації та постійного проживання знаходиться поза межами м. Херсона, відомості про його сімейний стан та соціальні зв`язки відсутні.

       Що стосується питання існування заявлених прокурором ризиків можливої неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 , то як правильно зазначив суд першої інстанції, вказані ризики на сьогодні є реальними та не зменшилися.

       Надаючи оцінку можливості у обвинуваченого ОСОБА_7 переховуватися від суду, апеляційний суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину, може вдатися до відповідних дій.

       Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

       В контексті даного питання апеляційний суд враховує практику ЄСПЛ, згідно з якою Суд звертає увагу, що тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, є суттєвим елементом, що може вказувати на існування вказаного ризику, адже суворість можливого покарання може спонукати особу до втечі. В той же час, для того щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: відомості про особу обвинуваченого, його характеристику як члена суспільства, наявність місця проживання, професії, прибутку, сімейних зв`язків, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

       Так, існування ризику переховування обвинуваченого від суду обумовлене в тому числі тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення, адже за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від 7 до 15 років.

       На думку суду, вказана обставина у поєднанні із відомостями про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , в тому числі наявність реєстрації та постійного місця проживання поза межами м. Херсон та Херсонської області, відсутність належних даних про соціальні зв`язки обвинуваченого, свідчить про існування ризику переховування обвинуваченого від суду, адже тяжкість імовірного покарання може спонукати обвинуваченого до здійснення відповідних дій.

       Ризик незаконного впливу на свідків зберігається до отримання показань вказаних осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, а тому не виключена ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_7 , не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

       Крім того, оскільки інкримінований обвинуваченому ОСОБА_7 злочин та обставини його вчинення пов`язані з проходженням військової служби в умовах воєнного стану, тому перебуваючи на волі, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, існує ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення.

       Отже, подальше існування наведених ризиків виправдовує необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні.

       При цьому наведеним ризикам неможливо запобігти шляхом зміни на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

       Зазначені обставини, на думку колегії суддів, також свідчать про необхідність продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого  ОСОБА_7   та неможливість застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу.

       Саме продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , на переконання колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

       Що ж до посилання обвинуваченого на неналежний розгляд судом його клопотання щодо скасування запобіжного заходу для проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації, відповідно до вимог ст.616 КПК України, то колегія суддів зазначає про наступне.

       Відповідно до вимог ст.616 КПК України, клопотання про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу або зміна запобіжного заходу з інших підстав, подається обвинуваченим прокурору, який має право звернутися з відповідним клопотанням до суду.

       Тобто, як вбачається з вимог вищевказаної статі підозрюваний (обвинувачений) має право звернутися з відповідним клопотанням не до суду, а до прокурора з метою звернення саме останнього з таким клопотання до суду, зважаючи на що судом і не було предметом розгляду відповідне усне клопотання обвинуваченого.

       Інші обставини, на які посилається обвинувачений в апеляційній скарзі, були відомі суду першої інстанції на час розгляду клопотання та цілком враховані при прийнятті відповідного процесуального рішення.

       Істотних порушень вимог КПК України, в тому числі, на які посилається в апеляційній скарзі обвинувачений, при розгляді клопотання, колегія суддів не вбачає.

       Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, яка постановлена із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7   належить залишити без задоволення.

       Керуючись ч.2 ст.376, ст. 404, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд.

ПОСТАНОВИВ:

       Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7  - залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 20 січня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу щодо нього  до 20 березня 2025 року включно – залишити без змін.

       Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

        ОСОБА_2   ОСОБА_3   ОСОБА_4