ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 760/13064/24 Суддя (судді) першої інстанції: Українець В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до сержанта поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Ющук Христини Володимирівни, Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження у справі, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до сержанта поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Ющук Христини Володимирівни, Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 2296224, закриття провадження у справі, стягнення коштів.

Свої вимоги мотивує тим, що 02 червня 2024 року щодо нього сержантом поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Ющук Х.В. винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу 340 гривень за здійснення руху прямо зі смуги для руху праворуч, чим порушив п.п. «г» п. 8.4 ПДР України. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, винесена з порушенням закону та підлягає скасуванню. Зазначає, що Правил дорожнього руху він не порушував; інспектором було проігноровано його клопотання про бажання скористатись правовою допомогою адвоката; інспектор доказів порушення ним правил дорожнього руху не надав, його пояснення не були прийняті до уваги.

Просить суд ухвалити рішення, яким:

- визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2296224 від 02 червня 2024 року; провадження у справі закрити; стягнути з Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції на його користь 340 гривень, сплачених ним в якості штрафу.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 13 січня 2025 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до сержанта поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Ющук Христини Володимирівни, Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 2296224, закриття провадження у справі, стягнення коштів.

Позиція суду мотивована тим, що факт порушення позивачем Правил дорожнього руху доведено належними доказами.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Свої вимоги мотивує тим, що висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають фактичним обставина справи та суперечать доказам; суд не надав оцінки важливим та доречним аргументам позивача, та мотивовану оцінку таким доводам в рішенні не навів; норми права, на які посилався позивач, суд безпідставно не застосував, та мотиви їх незастосування в судовому рішенні не навів; суд безпідставно прийняв докази, подані відповідачем, які не були надані іншим учасникам справи; суд безпідставно розглянув справу в порядку спрощеного провадження.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження; призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 19 березня 2025 року.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до фактичних обставин справи, 02 червня 2024 року щодо позивача сержантом поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Ющук Х.В. винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу 340 гривень за здійснення руху прямо зі смуги для руху праворуч, чим порушив п.п. «г» п. 8.4 ПДР України.

Надаючи оцінку зазначеним обставинам справи, колегія суддів враховує наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законами України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 3 Закону № 580-VIII закріплено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до статті 14 Закону № 580-VIII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до статті 40 Закону № 580-VIII поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:

1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;

2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;

3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;

4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння;

5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.

Строки та порядок зберігання матеріалів фото- і кінозйомки, відеозапису та результатів їх аналізу встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Згідно з пунктом 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Так, позивачем було порушено п.п. «г» п. 8.4 Правил дорожнього руху, а саме здійснено рух прямо зі смуги для руху праворуч.

Частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частин першої статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені статтею 122 цього Кодексу.

Пунктом 5 розділу IV Інструкції № 1395 передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

У статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція № 1395.

У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (пункт 4 розділ 1 Інструкції № 1395).

Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції № 1395 передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

У статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджено, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності серії ЕНА № 2296224 від 02 червня 2024 року не містить зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеофіксацію.

Водночас, приписами частини третьої статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Правова позиція з цього питання неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30 квітня 2020 року у справі №524/1113/17, від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а.

З урахуванням вищенаведеного, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2296224 від 02 червня 2024 року.

Колегія суддів зауважує, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 квітня 2018 у справі №338/1/17.

Колегія суддів констатує, що будь-яких інших належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, матеріали справи не містять.

За таких обставин, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення є недоведеним.

Оскільки вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, колегія суддів висновує наявність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2296224 від 02 червня 2024 року та закриття справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача.

Водночас, надаючи оцінку вимогам апелянта щодо стягнення з Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції на користь позивача 340 грн 00 коп, сплачених останнім в якості штрафу, колегія суддів враховує наступне.

Питання щодо повернення таких коштів у даному випадку підлягає вирішенню, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, а не шляхом стягнення їх судом.

Тому, вказані позовні вимоги про стягнення коштів, сплачених на погашення штрафу, наразі є передчасними і задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку покликанням позивача на процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції, колегія суддів встановила наступне.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, що є предметом даного справи, врегульовано приписами статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З вищенаведеного вбачається, що справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності розглядаються судом з обов`язковим повідомленням учасників справи.

Проте, суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, розглянув справу у порядку письмового провадження.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що наявні правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права, що стали підставою для невірного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, та частково задовольнити адміністративний позов.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, сума сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 605,60 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 726,72 грн, разом 1 332,32 грн підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції.

Керуючись статтями 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13 січня 2025 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до сержанта поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Ющук Христини Володимирівни, Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження у справі, стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовано не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2296224 від 02.06.2024, винесену сержантом поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Ющук Х.В., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження по справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 332,32 грн (одна тисяча триста тридцять дві гривні тридцять дві копійки).

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан