Справа № 163/2835/24

Провадження № 2/163/104/25

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2025 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Павлуся О.С.

з участю секретаря Семенюк К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Любомльської міської ради до ОСОБА_1 про відібрання дітей від батьків без позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві орган опіки та піклування Любомльської міської ради просить відібрати у відповідача ОСОБА_1 його дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав і передати дітей органу опіки та піклування Любомльської міської ради для їх подальшого влаштування.

Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 05 лютого 2021 року перебувають на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, з підстав проживання в сім`ї, у якій батьки ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, зокрема щодо забезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дітей. Діти проживали в незадовільних умовах, в будинку була наявна лише одна кімната для проживання усіх членів їх сім`ї, відповідач офіційно ніде не працевлаштований, а зароблені кошти від тимчасових заробітків витрачає на алкоголь, а не на потреби дітей. Діти дуже рідко відвідували навчальний заклад, займались бродяжництвом та залишались без належного нагляду, відповідач притягувався до адміністративної відповідальності за ст.ст.178, 184 КУпАП. 01 серпня 2023 року дітей було влаштовано до Волинського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей, що в місті Ковелі, а 10 червня 2024 року - до притулку для дітей служби у справах дітей Волинської обласної адміністрації в смт.Рожище Волинської області. За час перебування дітей у центрі та притулку відповідач жодного разу не звертався із проханнями повернути дітей додому та надати висновок про доцільність повернення їх в сім`ю. З огляду на такі обставини та фактичне визнання відповідачем на засіданні комісії з питань захисту дитини невиконання своїх обов`язків було ініційоване питання звернення до суду із цим позовом. ОСОБА_6 по питанню влаштування дітей до органу опіки та піклування не звертались.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Представник позивача в канцелярію суду подав заяву про підтримання позову і розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи належним чином був повідомлений, у тому числі відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України шляхом публікації судового оголошення на офіційному сайті судової влади, однак в судові засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, про причини неможливості розгляду справи за його відсутності не сповістив.

За таких обставин суд провів розгляд справи в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Аналізом доказів по справі суд встановив такі фактичні обставини.

Батьками малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , що підтверджується доданими до позову копіями свідоцтв про народження дітей.

Мати дітей ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_1 .

У зв`язку із цим провадження у цій справі стосовно відповідача ОСОБА_7 ухвалою суду від 29 січня 2025 року було закрите на підставі п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають на обліку відділу у справах дітей, сім`ї та молоді Любомльської міської ради як діти, які опинились у складних життєвих обставинах.

З актів обстеження умов проживання дітей за 2022 - 2024 роки по АДРЕСА_1 вбачається, що належними умовами проживання діти не забезпечені, в будинку брудно, відсутні продукти харчування або їх кількість є вкрай недостатньою, діти займаються жебракуванням, батьки зловживають спиртними напоями.

За місцем проживання відповідач ОСОБА_1 характеризується з негативної сторони, що підтверджується виданою Любомльською міською радою характеристикою від 12.12.2024 №76.

Відповідач тричі притягувався до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків (ст.184 КУпАП) та один раз за розпивання алкогольних напоїв у заборонених місцях (ст.178 КУпАП), що підтверджується інформацією відділення поліції № 1 (м.Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області від 19.06.2024 № 3704/51/1/01-2024.

З 01 серпня 2023 року по 10 червня 2024 року неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у Волинському обласному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей. За період перебування дітей в закладі батько ОСОБА_1 їх не відвідував, не телефонував, не передавав подарунків, не цікавився життям та здоров`ям дітей.

Орган опіки та піклування Любомльської міської ради надавав висновок від 27.02.2023 за №33/10-12 про доцільність відібрання у відповідача малолітніх синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без позбавлення батьківських прав. Висновок затверджений рішенням виконавчого комітету Любомльської міської ради від 28.02.2023 № 36.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Положення вказаної Конвенції узгоджуються з нормами законів України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно з пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

У частині першій статті 170 СК України визначено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Основними підставами для відібрання дитини є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва; залишення дитини у небезпечних для її життя, здоров`я і морального виховання умовах.

Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав є тимчасовим заходом на відміну від позбавлення цих осіб батьківських прав, яке має безстроковий характер. Тому якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини, керуючись в першу чергу інтересами дитини.

Відповідно до роз`яснень пунктів 16 і 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Суд має право вирішити питання про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав та передати органу опіки та піклування (якщо цього потребують інтереси дитини), без визначення при цьому конкретного закладу.

Дослідженні в справі докази дають достатні підстави вважати, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків стосовно малолітніх синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Про це об`єктивно свідчать усі без виключення дослідженні в справі докази, які нічим не спростовані і протилежного по справі не доведено. При цьому, жодної позитивної ознаки у відповідача як батька під час судового розгляду не встановлено.

Відповідач тривалий час зловживає спиртними напоями та фактично веде аморальний спосіб життя.

Внаслідок такого свого способу життя відповідач повністю ігнорує інтереси та потреби дітей, у тому числі найелементарніші, які потребує кожна дитина, щодо створення належних умов для проживання, виховання, розвитку, забезпечення продуктами харчування, одягом, взуттям, турботою за станом здоров`я.

Незважаючи на неодноразові притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків відповідач жодних висновків для себе не зробив, своєї поведінки стосовно дітей не змінив та позитивних змін у своєму житті не зробив.

Належних умов проживання відповідач не створив, а тому повернення дітей до батька може поставити їх здоров`я під загрозу.

Після вилучення дітей і поміщення їх до реабілітаційного центру відповідач жодних заходів для їх повернення додому не вживав.

Родичів, які б виявили бажання забрати малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до себе на виховання не встановлено.

За наведеної сукупності фактів і обставин, суд вважає наявними підстави для відібрання дітей у відповідача і це буде виправданим заходом, який відповідає інтересам дітей.

Таким чином, позов підлягає повному задоволенню.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір за подання цього позову слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Відібрати малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у їх батька ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав.

Передати малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , органу опіки та піклування Любомльської міської ради для подальшого влаштування.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.

Інформація про сторін:

позивач - орган опіки та піклування Любомльської міської ради; місце знаходження - вулиця Незалежності, буд.23, місто Любомль Ковельського району Волинської області; ЄДРПОУ - 04051336;

відповідач - ОСОБА_1 ; місце проживання - АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_2 .

Головуючий : суддя О.С.Павлусь