Справа № 189/3008/24

2/212/1231/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

19 березня 2024 року                                        м. Кривий Ріг     

       Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Пустовіт О.Г., за участю секретаря судового засідання Голуб О.В. за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

       13 грудня 2024 року позивач товариствО з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» (далі-позивач, ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ»), через систему «Електронний суд», звернувся до Покровського районного суду Дніпропетровської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 451,57 гривень, судові витрати в розмірі 2422,40 гривень, та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 гривень.

       Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2024 року справу передано для розгляду за підсудністю до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

       В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 12.09.2019 року в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» (далі-ТОВ «МІЛОАН») Неруш С.В. подав заявку на отримання кредиту № 7904595. Вказана заява знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Оскільки ТОВ «МІЛОАН» направлено Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого Відповідач підтверджує прийняття умов договору про споживчий кредит № 7904595 від 12.09.2019 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства. Відповідно до умов кредитного договору відповідач до укладення договору отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною договору. Отже відповідач уклав договір про споживчий кредит № 7904595 від 12.09.2019 року з ТОВ «МІЛОАН» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7000,00 грн.

       01 квітня 2020 року відповідно до умов Договору факторингу № 01/04, ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за кредитним договором № 7904595 від 12.09.2019 року на користь товариствА з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (далі-ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ»), а ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» набуло права вимоги до відповідача.

       13 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» укладено договір факторингу № 1/4, відповідно до умов якого, а також згідно з додатком № 1 до договору факторингу, ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 7904595 від 12.09.2019 року.

       Представник позивача вказує, що відповідачем ОСОБА_1 не виконані належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого у останнього наявна заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 19 451,57 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7000,00 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 8111,57 грн, заборгованості за комісією у розмірі 840,00 грн та заборгованості за пенею у розмірі 3500,00 грн. Окрім того представник позивача просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із розміру сплаченого судового збору - 2422,40 грн, та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

       Ухвалою судді від 16 січня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

       Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

       Статтями 43, 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

       Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений, відзив на позов не надав, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність від нього не надходило, у зв`язку з чим, відповідно до положень ч. 8 ст. 178, ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

       Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з таких підстав.

       Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

       Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 12.09.2019 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7904595. 12.09.2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про надання ТОВ «МІЛОАН» інформації, необхідної для надання йому позики.

       Згідно з п. п. 1.2.-1.4. договору сума кредиту становить 7000,00 грн, кредит надається строком на 15 днів з 12.09.2019 року, дата повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 27.09.2019 року.

       Відповідно до п. п. 1.5.1, 1.6. договору комісія за надання кредиту становить 840,00 грн, яка нараховується за ставкою 12 % від суми кредиту одноразово; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

       Згідно з п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.

       Відповідно до п. 2.2.3. договору проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставко, що визначена п. 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п.1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п. 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням товариства.

       Згідно з п. п. 2.3.1., 2.3.2. договору позичальник за наявної відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 правил, у тому числі сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно з п. 6.14. правил підтверджується здійснення ним відповідного платежу.

       Відповідно до п. 4.1. договору у разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування чи інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник, починаючи з дня, наступного за днем спливу дати, вказаної в п. 1.4. договору, зобов`язаний сплатити на користь товариства пеню у розмірі 2% від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, але не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту, одержаного позичальником за цим договором.

       Згідно з п.6.1 договору кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства miloan.ua.

       Відповідно до п. 6.3 договору приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору позичальник погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у тому числі правилами та графіком розрахунку договору) договору та підтверджує, з-поміж іншого, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє та зобов`язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів товариством, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору.

       Частиною першою статті 627 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

       Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

       Відповідно до ст. ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

       Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

       Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

       Згідно з п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

       При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію).

       Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

       Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

       Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

       Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

       Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

       Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

       Отже, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

       Судом встановлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті miloan.ua. подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого відповідачу було надіслано за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.

       Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.

       Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

       Відповідно до копії платіжного доручення № 650098 від 12.09.2019 року ТОВ «МІЛОАН» перерахувало на картковий рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 7000,00 грн, призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ «МІЛОАН» згідно з договором № 7904595, отримувач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

       Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «МІЛОАН» ОСОБА_1 неналежним чином не виконав свої зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів у розмірі та у строк, передбачені договором, у зв`язку з чим у останнього станом на 30.03.2020 року наявна заборгованість за договором № 7904595 від 12.09.2019 року у загальному розмірі 19 451,57 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7000,00 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 8111,57 грн, заборгованості за комісією у розмірі 840,00 грн та заборгованості за пенею у розмірі 3500,00 грн.

       01 квітея 2020 року ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та ТОВ «МІЛОАН» уклали між собою договір факторингу № 01/04 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

       Відповідно до п. 4.1. договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання цього договору.

       Згідно з копією витягу з додатку до договору факторингу № 01/04 від 01.04.2020 року на момент відступлення прав вимоги у ОСОБА_1 наявна заборгованість за № 7904595 від 12.09.2019 року у загальному розмірі 19 451,57 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7000,00 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 8111,57 грн, заборгованості за комісією у розмірі 840,00 грн та заборгованості за пенею у розмірі 3500,00 грн.

       13 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» укладено договір факторингу № 1/4, відповідно до умов якого, а також згідно з додатком № 1 до договору факторингу, ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 7904595 від 12.09.2019 року.

       Згідно з п. 1.3. договору факторингу № 1/4 від 13.12.2021 права грошової вимоги вважаються відступленими фактору в день підписання відповідного реєстру.

       Відповідно до копії витягу з додатку до договору факторингу № 01/04 від 13.12.2021 на момент відступлення прав вимоги у ОСОБА_1 наявна заборгованість за договором № 7904595 у загальному розмірі 19 451,57 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7000,00 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 8111,57 грн, заборгованості за комісією у розмірі 840,00 грн та заборгованості за пенею у розмірі 3500,00 грн.

       Згідно з копією листа директора ТОВ «ФК «Він фінанс» (на дату укладання договору факторингу назва товариства - ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ») від 13.11.2024 № 1/4 ТОВ «ФК «Пінг-понг» виконано повний розрахунок, передбачений п. 3 договору факторингу від 13.12.2021 № 1/4.

       Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

       Згідно з ч. 2ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

       Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

       Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

       Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

       Відповідно доч.ч.1,3ст.549ЦК України неустойкою (штрафом,пенею)є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові уразі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

       Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

       Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються , зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

       Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

       Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

       Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

       Частиною 1статті 1078 ЦК Українивстановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

       Верховний Суд України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15 сформував правову позицію, відповідно до якої боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

       Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

       Враховуючи, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором № 7904595 від 12.09.2019 року належним чином не виконав, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» до ОСОБА_1 слід задовольнити у повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 7904595 від 12.09.2019 року у сумі 19 451,57 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7000,00 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 8111,57 грн, заборгованості за комісією у розмірі 840,00 грн та заборгованості за пенею у розмірі 3500,00 грн.

       Також, згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

       Як вбачається з наданих позивачем доказів, 07 серпня 2024 року між позивачем та адвокатом Білецьким Б.М. укладено договір про надання правової допомоги, та 11 листопада 2024 року укладено додаткову угоду, до якого додано акт про підтвердження факту надання правничої допомоги від 11.11.2024 року, з детальним описом виконаних робіт, та підтвердженням оплати позивачем вказаних послуг в розмірі 6000,00 гривень.

       З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем в сумі 6000,00 гривень.

       У відповідності до вимогст.141ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір  у розмірі 2422,40 гривень.

       Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

       Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

       Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» заборгованість за кредитним договором № 7904595 від 12 вересня 2019 року в розмірі 19 451,57 (дев`ятнадцять тисяч чотириста п`ятдесят одна гривня п`ятдесят сім копійок).

       Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» витрати на оплату судового збору в сумі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

       Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. (шість тисяч гривень).

       Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

       Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

       Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

       Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

       У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

       Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», ЄДРПОУ 43657029, юридична адреса: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1.

       Відповідач:  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

       Повне рішення складено та підписано 19 березня 2025 року.

                Суддя:                                 О. Г. Пустовіт