РІШЕННЯ

Іменем України

22.11.2011 року                                                                                                            Справа № 2-2657/11

         Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді  Спаї В.В.,  

при секретареві -  Коломієць Я.В.,   

за участі позивача –ОСОБА_1,

за участі представника позивача –ОСОБА_2,

за участі представника відповідача –Сокол І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до територіальної громади м. Дніпропетровська в особі  Дніпропетровської міської ради, де третя особа КП «ДМБТІ»та Четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора про встановлення факту належності права власності та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

       Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилають на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його рідний брат ОСОБА_4; інших спадкоємців не має.  За життя брата та на підставі рішення виконкому Амур-Нижньодніпровської  районної ради трудящих №364 від 24.02.1958 р. про відвід земельної ділянки за договором від 12.06.1959 р. Відділом комунального господарства Амур-Нижньодніпровського району братові було  надано у безстрокове користування земельна ділянка  для будівництва індивідуального жилого будинку на право особистої власності на АДРЕСА_1; на відведеній земельній ділянці брат побудував житловий будинок А-1 загальною площею 18,5  мІ, житловою площею 18,5 мІ (площа забудови 25,1 мІ), гараж Б, літню кухню В, сарай Г, та після закінчення будівництва брат зареєстрував свої місце проживання  в даному домоволодінні та став проживати в ньому. Рішенням Амур-Нижньодніпровської районної ради від 22.04.1958 р. адреса домоволодіння була змінена з АДРЕСА_1. Як зазначається позивачем при зверненні до суду, у 2006 р. у встановленому законом порядку  він звернувся до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину після померлого брата, утім, нотаріусом було відмовлено через те, що домоволодіння АДРЕСА_1  не було введено в експлуатацію та право власності  на нього не зареєстровано до теперішнього часу. Для вводу в експлуатацію позивач у 2010 році звернувся до КП «ДМБТІ»Дніпропетровської обласної ради, та отримав висновок про технічний стан приватного житлового будинку садибного типу, дачного будинку, садового будинку з господарськими будівлями і спорудами №6/150 від 15.10.2010 р., на приватний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Онезька, 187, складений у відповідності до Постанови КМУ №1035 від 09.09.2009 р. «Про  затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом  приватних  житлових  будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими будівлям і спорудами, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт. Посилаючись у позові на те, що згідно п. 3 Постанови КМУ №1035 від 09.09.2009 р. цей висновок, а також документ, який засвідчує право власності або  право користування земельною ділянкою, на якій розташовані об’єкти будівництва, є підставою для оформлення права власності, утім,   будівлі побудовані братом, а брат помер, зазначене й стало підставою для звернення до суду із даним позовом.          

       У судовому засіданні позивач та  представник позивача посилалися на обставини, зазначені в позовній заяві, просили  суд повністю задовольнити поданий позов; відповідач в особі представника позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, зазначаючи  про відсутність предмету спору. а також про  те, що  відповідно до п. 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно №7/5 від 07.02.2002 р., оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно і здійснюється органами місцевого самоврядування: фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об’єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує права на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об’єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, та право власності спочатку підлягає оформленню за спадкодавцем ОСОБА_4, а потім, позивач буде мати можливість оформити  право на спадщину. Разом з тим, відповідно до заперечень відповідача відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо договором або законом  встановлено прийняття   нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Якщо право власності на нерухоме майно  підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації, та оскільки житловий будинок не приймався в експлуатацію у відповідності до чинного законодавства, відповідач просив відмовити в задоволенні позову. Разом з тим. відповідно до заперечень відповідача за договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 12.06.1959 р. та відповідно до технічного паспорту  від 15.10.2010 р. фактична площа земельної ділянки (698 мІ) не співпадає із  загальною площею земельної ділянки, наданої спадкодавцю у відповідності до рішення АНД райвиконкому (580 мІ), мають розбіжності між складом будівель, фактично побудованих на земельній ділянці, і будівель, які забудовник зобов’язався побудувати згідно з п. 2 договору від 12.06.1959 р., та цей договір не зареєстрований у КП «ДМБТІ», та посилаючись на те, що  позивач не надав  відмови  нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, тоді як за наявності умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину розглядові не підлягають.                   

       Заслухав пояснення позивача, його представника та представника відповідача, а також  дослідив докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення про  відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.                

       За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

       Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.  Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

       На переконання суду, позивач не виконав обов’язок доказування, не надав доказів розгляду органом місцевого самоврядування питання щодо визнання за позивачем власності на зазначене вище майно; разом з тим, відповідно до пояснень позивача останній не звертався до органу місцевого самоврядування із означеного питання, через що суд не має змоги дійти до іншого висновку у справі, яка розглядалася. Водночас, суду не було надано постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та відмови реєстратора у реєстрації права власності.       

      При прийнятті  рішення враховується також те, що  відповідно до п. 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно №7/5 від 07.02.2002 р., оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно і здійснюється органами місцевого самоврядування: фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об’єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує права на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об’єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, утім, відповідного документа  про відповідність закінченого будівництвом об’єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам  позивачем суду не було. Разом з тим, щодо посилання позивача на наявність  Технічного висновку про   стан приватного житлового будинку садибного типу, дачного будинку, садового будинку з господарськими будівлями і спорудами №6/150 від 15.10.2010 р., то, як встановлено за судового розгляду, вчасно  право власності зареєстровано не було, тоді як чинне на час розгляду справи законодавство визначає інший порядок реєстрації права, дотримання якого становить обов’язок, а не право особи.

       Розв’язуючи вимогу позову та відмовляючи в її задоволенні про встановлення факту належності права власності, суд виходить з того, чинним законодавством не встановлена можливість для встановлення факту належності даного права власності та  суперечить в цілому принципам цивільного судочинства; право власності  на певну річ має бути доведено  належними та допустимими у справі доказами.  

       З огляду на результати вирішення справи питання про розподіл судових витрат не вирішується.   

       Керуючись  ст.ст. 10, 11, 15,  212, 214-215, 218  ЦПК України, суд                                                      

ВИРІШИВ:

       В задоволенні позову  ОСОБА_1  відмовити повністю.

       Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Суддя