РІШЕННЯ

Іменем України

22.11.2011 року                                                                                                            Справа № 2-2657/11

       Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді  Спаї В.В.,  

при секретареві -  Коломієць Я.В.,   

за участі представника позивача –ОСОБА_1,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, де третя особа КП «ДМБТІ»про припинення права власності,

ВСТАНОВИВ:

       Позивач звернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько позивача  - ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася  спадщина на 37/100 частину домоволодіння (належали  батьку позивача  на підставі свідоцтва про право власності від 11.12.1979 р.), яке знаходиться у м. Дніпропетровську, по АДРЕСА_1; позивач є  спадкоємцем  37/100 частин будинку, як спадкоємець за законом першої черги, інших спадкоємців ані за законом, ані за заповітом не має.  37/100 частина домоволодіння АДРЕСА_1 належала батьку позивачки на підставі свідоцтва про право власності від 11.12.1979 року.

      63/100 частина вищеназваного будинку належить позивачу на підставі договору дарування від 30 січня 1980 року.

      Після смерті батька позивача 03.11.1995 року у домоволодінні відбулася пожежа і належна батьку частина домоволодіння згоріла, залишки цієї частини будинку були знесені, що підтверджується відповідним актом обстеження домоволодіння АДРЕСА_1 від 24 січня 2006 року, складеним комісією виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради м. Дніпропетровська; згідно з рішенням виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради м. Дніпропетровська від 21.03.1980 року №222/2 ОСОБА_2 отримала дозвіл та побудувала новий житловий будинок літ. «Д-1»(згідно даних технічного паспорту) замість непридатної для проживання частини житлового будинку літ. «А-1»яка їй належала. Актом державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків від 07 грудня 2005 року побудований позивачкою житловий будинок літ. «Д-1»з підвалом та мансардою був прийнятий в експлуатацію;  рішенням виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради м. Дніпропетровська від 17.02.2006 року №50/10 був затверджений акт про прийняття будинку в експлуатацію, було вирішено вважати такими, що втратили чинність документи на житловий будинок літ. «А-1»по АДРЕСА_1, що належав батьку позивача ОСОБА_3, та було зобов'язано ОСОБА_2 оформити право власності на побудоване домоволодіння, для чого звернутися до комунального підприємства Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації. Після будівництва нового будинку та фактичного знищення 37/100 частини домоволодіння, яка належала батьку позивача, остання звернулася до КП «ДМБТІ», зробила замовлення та викликала техніка з метою отримання нового технічного паспорту на житловий будинок та свідоцтва про право власності на домоволодіння в цілому.

      14 жовтня 2005 року був отриманий новий технічний паспорт на домоволодіння, яке складається з одного побудованого позивачкою будинку літ. «Д-1», але як власник там зазначена не тільки вона, а також  її померлий батько, оскільки, як позивачеві пояснили працівники КП «ДМБТІ» немає законних підстав для внесення змін до державного реєстру прав власності на нерухоме майно. Позичаючись у позові на те, що вона не може погодитися із такими висновками,  оскільки відповідно до ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється, зокрема, у разі смерті власника майна, та відповідно до ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється також і у разі знищення майна, а оскільки  37/100 частин  домоволодіння АДРЕСА_1,  які належали батьку позивача,  фактично знищені, то й  його право власності на цю частину нерухомого майна повинно бути припинено.

      За судового розгляду позивач підтримав позов повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд повністю задовольнити поданий позов;

      Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

       У судове засідання відповідач, належним чином повідомлений, повторно не з’явився, причини неявки  не повідомив,  не надав  заяви про розгляд справи у його  відсутності, не скористався правом надання заперечень проти позову,   у зв’язку з чим суд у порядку ч. 1 ст. 224 ЦПК України  за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

      Заслухав пояснення позивача та дослідив докази (матеріали справи), суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення про  відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

      Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; за ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Утім, позивач не виконав обов’язок доказування.

      За ст. 346 ЦК України право власності припиняється, у тому числі, у разі смерті власника.    

      Порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва (далі - державна реєстрація прав), а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначений Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, який затверджений наказ Міністерства юстиції України  07.02.2002 N 7/5, та відповідно до п. 2  даного Тимчасового положення  жержавна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно, яка проводиться (п. 3)  реєстраторами бюро технічної інвентаризації  у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

      Відповідно до п. 2.1 Тимчасового положення для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1; документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення права власності та інших речових прав на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, та подаються для проведення такої реєстрації, повинні відповідати вимогам, встановленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами (п. 2.9).

      З моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав реєстратором БТІ розпочинається її розгляд (п. 3.1).

      Проте, суду не було надано відповідних доказів звернення позивача до КП «ДМБТІ»для реєстрації для припинення права, рішення про відмову в державній реєстрації прав. Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходить з  того,  що згідно зі змістом ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Позивач не надав доказів звернення до КП «ДМБТІ» з питання припинення права власності, разом з тим, відповідно до пояснень представника позивача  позивач не зверталася  до КП «ДМБТІ»із означеного питання,  через що  вбачався би спір про право, та суд мав змогу дійти до іншого висновку у справі, за умови віднесення її розгляду до компетенції місцевого суду загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства.

       Судові витрати  підлягають віднесенню на  рахунок позивача.

       Керуючись  ст.ст. 11, 15, 212, 214-215, 218  ЦПК України,  суд                                               

ВИРІШИВ:

       В задоволенні позову  ОСОБА_2  відмовити повністю.

       Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

       Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

       Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України: рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Суддя