ПРИМОРСЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД  МІСТА  ОДЕСИ_____________                                 

Справа № 2-4856/11   

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ    

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ    

20 жовтня 2011 року  Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді   Свяченої Ю.Б.,

при секретарі           Росолик О.А.,              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ДБК «Металург»про визнання права власності, –

    ВСТАНОВИВ:

Первісно в провадженні даного складу вказаного районного суду знаходилась на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участі третіх осіб на боці відповідачів Одеської міської ради, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Приморської районної адміністрації «Про стягнення матеріальних збитків та суми компенсації заподіяної моральної шкоди».

Однак, в процесі розгляду справи представником ОСОБА_1 було подано заяву про зміну позовних вимог, згідно якої ОСОБА_1 відмовився від позовних вимог до ОСОБА_3, в зв’язку з чим відпала потреба в залученні третіх осіб - Одеської міської ради, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Приморської районної адміністрації. Окрім того, позивач зменшив позовні вимоги до ОСОБА_2 до 5000 гривень, посилаючись на боргову розписку складену ОСОБА_2 на його ім’я, а також просив не розглядати первісний позов в частині стягнення моральної  та матеріальної шкоди з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Також представник позивача просив залучити в якості відповідача по справі ДБК «Металург», оскільки він вважає, що йому було безпідставно відмовлено в посвідченні документів необхідних для отримання Свідоцтва на право власності на реконструйоване домоволодіння, а це перешкоджає йому розпоряджатися своїм майном.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги сторона позивача вказувала, що будівництво проводилося на підставі Дозволу на проведення будівельних робіт, який було скасовано після закінчення будівництва, що підтверджується висновком Державного підприємства Стратегія регіонального розвитку, щодо якого будівля повністю готова до вводу в експлуатацію..

У відкритому судовому засіданні  представник позивача ОСОБА_1 від імені та в інтересах особи цілком підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити у повному обсязі та постановити заочне рішення.   

Відповідачі ДБК «Металург», ОСОБА_2 у відкрите судове засідання не з’явились, повідомлялись судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ст. 224 ч.1 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, у зв’язку з неявкою повідомлених відповідачів по даній цивільній справі, врахувавши думку сторони позивача, суд зважав можливим розглядати справу в заочному порядку.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги обставини спору та пояснення сторони позивача, оглянувши представлені суду та забезпечені письмові докази, надавши виниклим між сторонами правовідносинам належну правову оцінку, оглянувши технічну документацію на спірне нерухоме майно, суд прийшов до висновку про існування достатньої кількості законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1

Під час судового розгляду справи було встановлено, що відповідно договору дарування від 8 квітня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №576, та на підставі договору купівлі-продажу від 8 квітня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №579, позивач є власником дачі, що складає 41/1000 частини ДБК «Металург»та знаходиться в АДРЕСА_1 та земельної ділянки 515 кв.м, на якій зазначена дача знаходиться.

Право приватної власності особи на відповідне нерухоме майно було належним чином зареєстроване, що підтверджується листом КП «ОМБТІ та РОН.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Також, згідно з п.п. 1, 2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Крім того, положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, зокрема права власності.

Зауважу, що відповідно до ч.3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Друга частина ст. 328 ЦК України наголошує, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі регламентації, наведеної в ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Проте, у законі нічого не йдеться про той факт, якими саме доказами власник повинен підтверджувати належність йому майна на праві власності. Крім того, з закону випливає принцип презумпції добросовісного володіння майном, зазначаючи, що воно вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Таким чином, ураховуючи вищенаведене й на підставі діючого цивільного законодавства України, суд вбачає обґрунтованим допустити той факт, що позивач ОСОБА_1 на момент розгляду даної справи є власником домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку «А», загальною площею 820,1 кв.м, (Всього по підвалу 260,9 кв.м, з них 219,0 кв.м –житлова, 41,9 кв.м –підсобна, та складається з основного приміщення №1 –65,0 кв.м, основного приміщення №2 –12,3 кв.м, підсобного приміщення №3 –4,6 кв.м, підсобного приміщення №4 –4,8 кв.м, приміщення коридору №5 –6,3 кв.м, підсобного приміщення №6 –5,3 кв.м, приміщення коридору №7 –5,5 кв.м, основного приміщення №8 –18,9 кв.м, приміщення коридору №9 –7,1 кв.м, підсобного приміщення №10 –1,5 кв.м, підсобного приміщення №11 –1,0 кв.м, основного приміщення №12 –6,6 кв.м, основного приміщення №13 –32,2 кв.м, приміщення коридору №14 –5,8 кв.м, основного приміщення №15 –84,0 кв.м; всього по першому поверху 195,4 кв.м, з них 191,4 кв.м –житлова, 4,3 кв.м –підсобна, та складається з гаражу №16 –65,4 кв.м, основного приміщення №17 –15,0 кв.м, підсобного приміщення №18 –4,3 кв.м, основного приміщення №19 – 57,1 кв.м, основного приміщення №20 –24,0 кв.м, основного приміщення №21 –29,6 кв.м; всього по другому поверху 138,3 кв.м, з них 91,7 кв.м –житлова, 46,6 кв.м –підсобна, та складається зі сходів - 13,0 кв.м, житлової №23 –29,1 кв.м, основного приміщення №24 –15,8 кв.м, житлової №25 –19,2 кв.м, житлової №26 –27,6 кв.м, приміщення коридору №27 –22,4 кв.м, підсобного приміщення №28 –11,2 кв.м; всього по мансарді 36,2 кв.м, з них 34,5 кв.м –житлова, 1,7 кв.м –підсобна, та складається з підсобного приміщення мансарди –34,5 кв.м, приміщення №30 –1,7 кв.м).

Згідно ст. 317 ч.ч.1,2 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. В той же час, відповідно до ст. 319 ч.ч.1,2 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а також має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.  

Окрім того в судовому засіданні встанолено, що ОСОБА_2 повернуто 95000 гривень та складено боргову розписку на 5000 гривень. Термін сплати боргу закінчився в серпні 2011 року.

Відповідно до ст. 509 ч.ч.1,2 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ч.1, ч.2 п.1 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлює ст. 626 ч.1 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Щодо ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1046 ч.ч.1,2 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Разом з тим, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно положень ст. 1049 ч.ч.1,3 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказує ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ч.ч.1,2 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином розмір грошової суми, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на мою користь дорівнює п’яти тисячам гривень (зменшення позовних вимог).

Таким чином, ураховуючи вищенаведене й на підставі діючого цивільного законодавства України, суд вбачає можливим, на вимогу позивача, визнати за ОСОБА_1 права приватної власності на відповідні приміщення.

При цьому, згідно ст. 182 ч.ч.1,2 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов’язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07 лютого 2002 року (надалі за текстом –Положення), державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі –БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та інших законодавчих актів України»та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Проведення державної реєстрації прав у межах території однієї адміністративно-територіальної одиниці реєстраторами декількох БТІ не допускається.

Відповідно до п. 10 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно (Додаток 2 до Положення), правовстановлюючими документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно є, зокрема, рішення суду про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об’єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Як чітко встановлює п. 3.8 Положення, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Реєстратору БТІ забороняється тлумачити права або самостійно вносити зміни до відомостей про заявлені права.

За викладених обставин, задовольняючи даний позов, суд вбачає доцільним довести до відома заінтересованих осіб, що рішення суду про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна, яке у встановленому процесуальним законом порядку набрало законної сили, підлягає обов’язковій державній реєстрації та є безпосередньою підставою для внесення відповідних відомостей до реєстру прав власності на нерухоме майно з боку повноважних осіб КП «ОМБТІ та РОН».    

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 61, 79, 88, 174, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 224, 225, 226 ЦПК України ст.ст. 11, 16, 182,317, 319, 328, 331, 376, 392,509, 525, 526, 530, 626, 1046, 1049 ЦК України,  суд, –  

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ДБК «Металург»–задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку «А», загальною площею 820,1 кв.м, (Всього по підвалу 260,9 кв.м, з них 219,0 кв.м –житлова, 41,9 кв.м –підсобна, та складається з основного приміщення №1 –65,0 кв.м, основного приміщення №2 –12,3 кв.м, підсобного приміщення №3 –4,6 кв.м, підсобного приміщення №4 – 4,8 кв.м, приміщення коридору №5 –6,3 кв.м, підсобного приміщення №6 –5,3 кв.м, приміщення коридору №7 –5,5 кв.м, основного приміщення №8 –18,9 кв.м, приміщення коридору №9 –7,1 кв.м, підсобного приміщення №10 –1,5 кв.м, підсобного приміщення №11 –1,0 кв.м, основного приміщення №12 –6,6 кв.м, основного приміщення №13 –32,2 кв.м, приміщення коридору №14 –5,8 кв.м, основного приміщення №15 –84,0 кв.м; всього по першому поверху 195,4 кв.м, з них 191,4 кв.м –житлова, 4,3 кв.м –підсобна, та складається з гаражу №16 –65,4 кв.м, основного приміщення №17 –15,0 кв.м, підсобного приміщення №18 –4,3 кв.м, основного приміщення №19 –57,1 кв.м, основного приміщення №20 –24,0 кв.м, основного приміщення №21 –29,6 кв.м; всього по другому поверху 138,3 кв.м, з них 91,7 кв.м –житлова, 46,6 кв.м –підсобна, та складається зі сходів - 13,0 кв.м, житлової №23 –29,1 кв.м, основного приміщення №24 –15,8 кв.м, житлової №25 –19,2 кв.м, житлової №26 –27,6 кв.м, приміщення коридору №27 –22,4 кв.м, підсобного приміщення №28 –11,2 кв.м; всього по мансарді 36,2 кв.м, з них 34,5 кв.м –житлова, 1,7 кв.м –підсобна, та складається з підсобного приміщення мансарди –34,5 кв.м, приміщення №30 –1,7 кв.м).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 5000 гривень.

Рішення суду в частині визнання права власності підлягає державній реєстрації.

Рішення суду є безпосередньою підставою для державної реєстрації КП «ОМБТІ та РОН»права приватної власності на домоволодіння (житловий будинок індивідуального житлового фонду), що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку «А», загальною площею 820,1 кв.м

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

         Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                     Суддя:                                                                     Ю.Б. Свячена