У х в а л а

іменем  україни

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

   у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 лютого 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням та доповненням до нього заступника прокурора Полтавської області на вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 19.06.2007 р., яким засуджені:

 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше судимий- останній раз - вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 05.12.2005 р. за ст. 389 ч.2 КК України на 6 місяців арешту

за ст. 186 ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік позбавлення волі.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, раніше несудимий в силу ст. 89 КК України

за ст. 186 ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік позбавлення волі.

         В апеляційній інстанції справа не переглядалася.

         За вироком суду ОСОБА_1. та ОСОБА_2. визнані винними та засуджені за те, що 13.02.2007 р. близько 4 год. за попередньою змовою між собою, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проникли до будинку ОСОБА_3., який розташований у АДРЕСА_1, де відкрито заволоділи його грошима у сумі 712 грн..

У касаційному поданні та доповненнях до нього заступник прокурора Полтавської області порушує питання про скасування постановленого по справі судового рішення, оскільки вважає, що у суду не було підстав для перекваліфікації дій засуджених зі ст. 187 ч.3 КК України - саме за таким обвинуваченням справа поступила до суду - на ст. 186 ч.3 КК України, оскільки такий висновок суду, на думку прокурора, не підтверджується матеріалами справи. Крім цього, прокурор вважає, що дії ОСОБА_1. необхідно кваліфікувати ще і за такою кваліфікуючою ознакою як повторність, оскільки він має непогашену судимість за вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 25.07.2003 р. за ст. 185 ч.3 КК України. Також прокурор вважає, що призначене засудженим покарання є м'яким.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що воно підлягає до задоволення частково.

Відповідно до вимог статті 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є, зокрема, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

За змістом статті 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визначається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.

Як видно із вироку, висновок про доведеність винності                  ОСОБА_1., ОСОБА_2. у вчиненні злочину за який їх засуджено, суд зробив на підставі показань самих засуджених, потерпілого та інших доказах, яким дана оцінка.

Проте судове рішення підлягає скасуванню через невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчинених злочинів і особам засудженим через м'якість призначеного їм покарання.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах встановлених санкцією статті Особливої частини КК, з урахуванням вимог особливої частини КК, враховуючи ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання. Особі, що скоїла злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при визначенні ступеню тяжкості скоєного злочину, суд повинен виходити з класифікації злочинів з урахуванням ст. 12 КК України, сукупності всіх обставин по справі, а саме, форми вини, мотиву та мети, способу, обстановки скоєння злочину, кількості епізодів злочинної діяльності, тяжкості наслідків, що настали.

Ці обставини при призначенні засудженим покарання, з застосуванням ст. 69 КК України, судом першої інстанції не були взяті до уваги.

Зокрема суд необґрунтовано вказав у вироку на те, що засуджені розкаялись у вчиненому, що вони відшкодували збитки, оскільки сам суд констатує у мотивувальній частині вироку, що ОСОБА_1. і ОСОБА_2. не визнали себе винуватим та вказує у судовому рішенні, що потерпілий відмовився від позову.

За таких обставин слід визнати, що судом засудженим призначено м'яке покарання.

Інші доводи подання прокурора, щодо неправильності кваліфікації злочинних дій засуджених, будуть розглянуті при розгляді справи по суті.

Якщо при новому розгляді суд дійде висновку про винність ОСОБА_1., ОСОБА_2. у вчиненні злочину за аналогічних обставин, визначене їм покарання слід вважати м'яким.

         Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

У х в а л и л а:

         Касаційне подання та доповнення до нього заступника прокурора Полтавської області задовольнити частково.

         Вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 19.06.2007 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2- скасувати, у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону, що потягло за собою призначення покарання, яке не відповідає тяжкості та особам, внаслідок м'якості.

         Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

                                                  С У Д Д І:

Федченко О.С.                      Філатов В.М.                       Кліменко М.Р.