№ 2-1594/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5.05.2011 року                                                                       Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі головуючого судді Федчишен С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Вінницького управління газового господарства публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації  «Вінницягаз»про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом демонтажу врізки до газопроводу, -  

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Вінницького управління газового господарства публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації  «Вінницягаз»про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом демонтажу врізки до газопроводу.   

Позов мотивований тим, що позивачу на підставі Свідоцтва №694 «о праве личной собственности на строение»від 20 червня 1991 року належить житловий будинок із господарськими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1. Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд рішенням Вінницької міської ради від 11.11.2008 р. №2147 мені була передана у власність ділянка площею 0,0818 га, доказом цього є державний Акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №776834 від 01.09.2009 р.

В 1991 році позивач належний йому житловий будинок власним коштом газифікував, що підтверджується договором на проектні роботи від 1 червня 1991 року, «Смета»на газифікацію житлового АДРЕСА_1 та ситуаційним планом. Належний йому газопровід, виходячи із тимчасових господарських потреб ОСОБА_1 поклав до господарської будівлі (літньої кухні та гаража) позначеної на плані літерою «Ж». При цьому газова труба проходить у повітрі та кріпиться до стін вказаної господарської будівлі. По закінченню монтажних робіт з прокладання газопроводу до будинковолодіння позивача, власник сусіднього будинковолодіння під АДРЕСА_1 - відповідачка по справі -ОСОБА_2, - без відповідного погодження з позивачем, самовільно врізалася до газопроводу. ОСОБА_2 була повідомлена про необхідність демонтажу врізки і в усній розмові повідомила, що забере врізку протягом 6 місяців, а в разі наявності коштів за 3 місяці, однак домовленості не виконала.

У зв'язку із господарською необхідністю, навесні 2011 року позивач має намір розпочати будівництво прибудови до приміщення під літерою «Ж». З цією метою йому необхідно від'єднати від газопостачання зазначене приміщення, але він не має можливості, оскільки до газопроводу під'єднано сусіднє будинковолодіння. Вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вищевказаним позовом.        

Позивач та його представники в судовому засіданні, позовні вимоги уточнили та просили суд усунути перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні позивачем належним йому будинковолодінням та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, забовязавши відповідача демонтувати врізку до належної йому мережі газопостачання.   

Відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи ПАТ по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз»позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі Свідоцтва №694 «о праве личной собственности на строение»від 20 червня 1991 року ОСОБА_1 належить житловий будинок із господарськими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 (а. с. 7).  

Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 776834 і на підставі рішення Вінницької міської ради від 11.11.2008 р. №2147 31 сесії 5 скликання, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0818 га. Земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1 (а.с.7).

Відповідно до ч.1 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України право користування земельною ділянкою виникає у особи з моменту отримання документу, що посвідчує право власності чи право простійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації (державний акт на право власності, договір оренди), приступати до використання земельної ділянки до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі та одержання документа, що посвідчує право на неї категорично забороняється.                      

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»самовільним заняттям земельної ділянки є будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації.    

 Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

В ході розгляду справи судом встановлено, що громадянка ОСОБА_2 без відповідного погодження з позивачем, самовільно врізалася до належного йому газопроводу, чим чинить перешкоди в користуванні належними йому земельною ділянкою та будинкволодінням, що переконує суд в наявності підстав для задоволення позову та зобов’язання ОСОБА_2 демонтувати візку до належної позивачу мережі газопостачання.        

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 78, 125, 126, 212 ЗК України, ст. ст. 10, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України,  суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні ОСОБА_1 належними йому будинковолодінням та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, забовязавши ОСОБА_2 демонтувати врізку до належної ОСОБА_1 мережі газопостачання..

Стягнути  з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17 гривень у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 37 гривень за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя :