Справа № 2-1604/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И                                  

10 листопада 2011 року    Зарічний районний суд м. Суми в складі:

                                                 головуючого - судді Сидоренко А.П.

                                                 з участю секретаря  –Косухіної Т.І.

                                                  позивача –ОСОБА_1

                                        представника позивача –ОСОБА_2

                                        представника відповідача –Шепілової Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом  ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш», третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми, про відшкодування моральної шкоди, -

                                                              в с т а н о в и в :

Позивач свої вимоги мотивує тим, що  з 08 липня 1987 року по 28 лютого 2011 року він працював на ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш». При виконанні  трудових обов‘язків він отримав професійне захворювання і 22.02.2011 року МСЕК встановила йому 60% втрати працездатності та ІІІ групу інвалідності.   

Посилається на те, що внаслідок отриманого професійного захворювання йому заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що він втратив найцінніше – здоров’я, професійні захворювання спричиняють йому моральні страждання, порушують його нормальні життєві зв’язки та звички, що потребує додаткових зусиль для організації життя. У нього значно погіршився стан здоров’я та загальне самопочуття –йому важко дихати, виникли головні болі, постійний шум у вухах, болі у руках, змушений постійно приймати ліки. Вказану моральну шкоду він оцінює в 60000 грн., яку просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі і просять їх задовольнити.

Представник відповідача Шепілова Л.І. позов не визнала та в заперечення пояснила, що, не оспорюючи  факту отримання позивачем професійного захворювання, відсутні докази на підтвердження завдання позивачу моральної шкоди.

Представник третьої особи в судове засідання не з‘явився. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд заслухавши осіб, які беруть участь в справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач з 08 липня 1987 року по 28 лютого 2011 року знаходився в трудових відносинах з ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» та працював учнем коваля, термістом на електро та газонагрівальних пічах, що підтверджується копією його трудової книжки на а. с. 4-5.

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання № 1 від 03 лютого 2011 року позивачу встановлено професійне захворювання: пневмоконіоз первого ст.  S/S 2/2, повільний розвиток. Хронічне обструктивне захворювання легенів токсико-пилової етіології первого ст. в фазі нестійкої ремісії. Емфізема легенів другого ст. Легенева недостатність другого ст. Захворювання професійне. Вібраційна хвороба другої стадії від впливу локальної вібрації в формі вегетато-сенсорної поліневропатії верхніх кінцівок з вегетативно-трофічними порушеннями на кістях і ангіоспазмами пальцями рук, міофіброз м’язів передпліччя та м’язів плечового поясу, двобічний плечелопаточний періартроз, двобічний деформований остеоартроз ліктьових і променезап’ястних суглобів зі стійким больовим синдромом і порушення функцій верхніх кінцівок. Захворювання професійне від впливу локальної вібрації і фізичної перенапруги. Нейросенсорна туговухість зі значним ступенем зниження слуху (четвертий ступінь) професійного характеру від впливу інтенсивного виробничого шуму (а.с. 8). При первинному огляді 22 лютого 2011 року фтизіатрична МСЕК встановила йому ІІІ групу інвалідності та 60 відсотків втрати професійної працездатності, що підтверджується довідкою МСЕК на а.с. 9.

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання причиною професійного захворювання, встановленого позивачу є проведення робіт в умовах підвищення рівнів пилу. Професійне захворювання виникло в зв‘язку з недосконалість технологій, неефективним використанням засобів індивідуального захисту.    

Таким чином судом встановлено, що роботодавцем було порушено право позивача на безпечні умови праці, внаслідок чого у нього виникло професійне захворювання, що спричинило йому душевні страждання в зв‘язку зі значним погіршенням стану здоров’я. Внаслідок погіршення стану здоров‘я  позивач значно обмежений в життєдіяльності, звичках, бажаннях, що вимагає від нього вживати додаткових зусиль по організації його життя.                              

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи  фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.             

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. До 2008 року обов’язок відшкодування моральної шкоди, заподіяної, зокрема, внаслідок професійного захворювання, покладався на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні, та відповідні норми закону були зупинені законами про Державний бюджет відповідно на 2006 та  2007 роки.                                                                                     

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10,  пункту 11 розділу I Закону № 717-V  скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або  професійного  захворювання, на  відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду,  яке вони мали відповідно до  приписів  первинної  редакції  Закону  № 1105-XIV.  Проте  Конституційний  Суд України вважає,  що саме  право цих громадян на відшкодування моральної шкоди  не  порушено, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями  чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.                                                              

 Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.                                                                                                      

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що трудове законодавство встановлює права, обов’язки, відповідальність робітника та роботодавця у сфері трудових відносин, зокрема, роботодавець зобов’язаний створити безпечні та нешкідливі  умови праці найманому працівникові, а завдання каліцтва або іншого ушкодження здоров’я працівникові під час виконання ним трудових обов’язків та відповідальність за таку шкоду роботодавця, за наявності вини, знаходяться поза межами регулювання нормами трудового законодавства, і така відповідальність наступає відповідно до норм ЦК України.    

За висновком Сумського обласного Центру медико-соціальної експертизи не встановлено факту наявності у позивача моральної шкоди внаслідок трудового каліцтва (а. с. 41). Однак вказаний висновок є доказом, який суд не може прийняти до уваги, оскільки він спростовується іншими доказами в справі і цей висновок стосується тільки медичного аспекту, який є лише одним з критеріїв наявності чи відсутності немайнових втрат особи.

На підставі викладеного, враховуючи характер та обсяг страждань позивача, тривалість вимушених змін у його життєвих стосунках та їх негативні наслідки, виходячи із засад розумності виваженості та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у сумі 6000 гривень.

Відповідно до п. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача  необхідно стягнути на користь держави судовий збір в сумі 188 грн. 20 коп.

Керуючись рішенням Конституційн ого Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008р,  ст.ст. 23, 268, 1167 ЦК України, ст.ст. 21, 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд    

                                                                  В И Р І Ш И В :

Позов  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»на користь  ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 6000 гривень.    

 Стягнути з  відкритого акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»на користь держави судовий збір в сумі 188 гривень 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

           Суддя                                                                                         А.П.Сидоренко