ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  48/410

23.01.08

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект»

До	Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»Дочірня компанія «Укргазвидобування»Газопромислове управління «Полтавагазвидобування»

Про	необґрунтованість розірвання договору

Суддя Сулім В.В.

Секретар судового засідання Мисник Т.М.

                       

Представники сторін:

Від позивача:     Качан В.В. –пред. за довір., Ронський Р.М. – пред. за довір.

Від відповідача: Ємець А.М. –пред. за довір., Перець Б.О. –пред. за довір.

20.11.07 р. судове засідання відкладалося згідно із ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та було призначено на 04.12.07 р. Ухвалою від 04.12.07 р. продовжено строк розгляду спору. У судовому засіданні 25.12.07 р. відповідно до відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України була оголошена перерва для виготовлення процесуального документу.

Обставини справи:

Позивач у позовній заяві просить суд зобов’язати ГПУ «Полтавагазвидобування»прийняти виконання робіт в обсязі та порядку, встановленому додатковою угодою № 1 від 30.12.05р. до договору № 37-П від 12.08.05р. у відповідності до ст. 853 ЦК України; стягнути з ГПУ «Полтавагазвидобування»на користь ТОВ «Теплоенергокомплект»судові витрати по справі.

24.09.06р. ухвалою Господарського суду Полтавської області у справі № 889/15-22 позовну заяву направлено до Господарського суду міста Києва за встановленою підсудністю.

15.10.07р. ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 48/410 та призначено її до розгляду.

У судовому засіданні 20.11.07р. Відповідач надав суду відзив, в якому зазначає, що між Позивачем та Відповідачем відсутні договірні взаємовідносини, на які посилається Позивач як на підставу своїх позовних вимог; сторони не виконували зобов’язань згідно із додатковою угодою № 1 (1697) від 30.12.05р.; позивач не надав доказів, які б підтверджували його позовні вимоги; закон не передбачає можливості зобов’язати Замовника прийняти прострочене виконання згідно договору після закінчення строку дії такого договору.

28.11.07р. Позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, яким посилаючись на договір поставки обладнання від 06.03.06р. № 06-03/06, видаткову накладну, складську довідку про наявність обладнання на складі Позивача, просить суд зобов’язати ГПУ «Полтавагазвидобування»прийняти виконанні роботи в обсязі встановленому локальними кошторисами № 2-1-2 та № 6-1-2, що є невід’ємною частиною додаткової угоди № 1 від 30.12.05р. до договору № 37-П від 12.08.05р., згідно встановленому п. 1 ст. 853 ЦК України; стягнути ГПУ «Полтавагазвидобування»на користь Позивача судові витрати по справі.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача та відповідача ознайомлено з їхніми правами та обов’язками у відповідності із ст.22 ГПК України.

Крім цього, представникам позивача та відповідача у судовому засіданні роз’яснено вимоги ст.81-1 ГПК України.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників Сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.08.05р. між Газопромисловим управлінням «Полтавагазвидобування»(Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект»(Виконавець) було укладено Договір № 37-П на виконання робіт, відповідно до п.1.1 якого замовник доручив, а виконавець зобов’язався провести проектні і вишукувальні роботи по впровадженню до оснащення вимірювальної дільниці ПУГ ГРС Солоха, системою високоточного обліку природного газу.

30.12.05р. Позивач та Відповідач уклали Додаткову угоду до вищевказаного договору. Пунктом 1 додатково до умов договору Позивач зобов’язався виконати роботи по реконструкції вимірювальної дільниці ГС «Солоха»ГПУ «Полтавагазвидобування», а Відповідач зобов’язався прийняти зазначені роботи та оплатити їх на умовах договору.

Крім того, п. 3 угоди передбачено, що вартість робіт, визначених п. 1 даної додаткової угоди складає 4 479 690,00 грн., з них вартість будівельно-монтажних робіт 318 893,00 грн., обладнання 4 160 797,00 грн.

Термін дії договору продовжено до 31.12.06р. (п.4 угоди); роботи, визначені даною додатковою угодою, Позивач виконує у строки, встановлені календарним планом, узгодженим сторонами (п.5 угоди).

Сторони не надали доказів того, що ними було погоджено календарний план.

Договір та додаткова угода до нього не містять переліку обладнання, яке має придбати Позивач.

Сторони склали зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва «Реконструкція замірної дільниці ГС «Солоха»Солохівського ГКР ГПУ «Полтавагазвидобування»ДК «Укргазвидобування»на загальну суму 4483,468 тис. грн., який затверджено представниками Позивача та Відповідача. Надані Позивачем локальні кошториси № 2-1-2 на придбання устаткування та № 6-1-2 на придбання устаткування складені та підписані невідомою особою. Доказів того, що вищезазначені кошториси затверджені Відповідачем, Позивач суду не надав.

Крім того, Позивачем не було надано доказів того, що вищезазначені кошториси були складені відповідно до договору № 37-П від 12.08.05р. та додаткової угоди до нього від 30.12.05р.

14.09.06р. Відповідач листом №11-7291, посилаючись на наказ «Нафтогаз України»№ 485 від 11.09.06 р., повідомив Позивача про призупинення виконання робіт за додатковою угодою № 1697 від 30.12.05р. до договору № 37-і № 1186 від 29.09.05р. до моменту отримання письмового дозволу від Департаменту капітальних вкладень та внутрішніх інвестицій НАК «Нафтобаз України».

Позивач не надав суду доказів того, що між ним та Відповідачем було укладено додаткову угоду № 1697 від 30.12.05р., а також доказів того, що між договором № 37-П від 12.08.05р., додатковою угодою до нього від 30.12.05р. та договором №37-і № 1186 від 29.06.05р., додатковою угодою № 1697 від 30.12.05р. існує правовий зв’язок.

У відповідь на лист Відповідача від 14.09.06р. за № 11-7291 Позивач листом від 15.09.06р. №287-09 повідомив Відповідача, що він згідно додаткової угоди № 1697 від 30.12.05р. до договору 37-і № 1186 від 29.09.05р. замовив обладнання та матеріали для початку робіт. Основні обсяги обладнання знаходяться на складах Позивача. Початок робіт затримується тільки через дефіцит на крани кульові ДУ-500, строк поставки вказаних кранів невідомий, а також Позивач просив визначитись з можливістю виконання робіт на об’єкті.

Листом від 11.12.06р. № 357-12 Позивач повідомив, що згідно додаткової угоди № 1697 від 30.12.05р. до договору 37-1186 від 29.04.05р. між Відповідачем та Позивачем було укладено угоду про реконструкцію замірної дільниці ПУГ ГРС «Солоха». У зв’язку з тим, що вимірювальні прилади фірма «Emerson»в данай момент проходять колібровочні роботи в єдиному в Європі Метрологічному центрі у Голландії, поставка обладнання затягується.

Надані Позивачем листи доводять, що ним придбавалося обладнання відповідно до додаткової угоди № 1697 до договору 37-і № 1186 від 29.04.05р., а не за договором № 37-П від 12.08.05р. та додаткової угоди до цього договору від 30.12.05р., тому ці листи не стосуються предмету позову. З огляду на зазначене суд не приймає їх до уваги. З вищезазначених підстав суд не приймає до уваги лист від 19.03.07р. № 86-03.

Позивач вже після закінчення строку дії договору № 37-П від 12.08.05р. та додаткової угоди до нього від 30.12.05р. Позивач звернувся до Відповідача з листом від 06.02.07р.
№ 40-02, в якому посилаючись на локальний кошторис № 2-1-2 закупив обладнання. При цьому Позивач зазначає, що зазначений кошторис є невід’ємною частиною договору № 37-П.

Судом встановлено, що ані договір № 37-П, ані локальний кошторис № 2-1-2 не мають посилання один на одний,  тобто відсутній правовий зв’язок між договором № 37-П та локальним кошторисом № 2-1-2. Такий висновок підтверджується й претензією Позивача, в якій зазначається, що локальні кошториси № 2-1-2 та № 6-1-2 на придбання устаткування є невід’ємною частиною додаткової угоди № 1 від 30.12.05р. до договору № 37-1186 від 29.04.05р.

Таким чином, надані Позивачем докази спростовують його твердження, що ним було придбано обладнання на виконання договору на виконання робіт № 37-П від 12.08.05р. та додаткової угоди до нього від 30.12.05р.

06.03.06р. Позивач уклав договір № 06-03/06 про поставку продукції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркон». Згідно із вказаним договором Позивач зобов’язався прийняти та сплатити продукцію на умовах цього договору та специфікації № 1 до договору. Відповідно до п. 5.1 договору Позивач зобов’язався здійснити попередню оплату в розмірі 70% від загальної суми продукції, а останню частину сплатити протягом 5-ти банківських днів з моменту прийняття продукції. Факт отримання Позивачем продукції за цим договором підтверджується видатковою накладною № 11/08 від 11.08.06р. на загальну суму 3 952 757,34 грн. У підтвердження факту наявності обладнання, зазначеного у видатковій накладній, на складі Позивача останній надав складську довідку про наявність обладнання від 27.12.06р. Позивач не надав доказів оплати продукції, одержаної відповідно до договору № 06-03/06.

Зважаючи на той факт, що сторони у договорі № 37-п від 12.08.05р. та додатковій угоді до цього договору від 30.12.05р. не досягли згоди щодо переліку робіт та закупівлі обладнання, суд вважає безпідставним та необґрунтованим посилання Позивача на те, що ним було придбане обладнання для Відповідача за договором від 06.03.06р. №06-03/06 саме на виконання договору № 37-П від 12.08.05р. та додаткової угоди до цього договору від 30.12.05р.

Таким чином, Позивач прострочив виконання договору № 37-П від 12.08.05р. та додаткової угоди до нього від 30.12.05р., твердження про відмову Відповідача прийняття виконаного за вищезазначеними договором та додатковою угодою спростовуються фактичними обставинами справи, а також наданими Позивачем доказами. А тому суд вважає безпідставним твердження Позивача про прострочення прийняття виконаного Відповідачем.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно із ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 844 ЦК України встановлено, що  ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Надані Позивачем локальні кошториси не підтверджені Відповідачем як замовником, а тому не можуть доводити факту того, що сторонами було погоджено перелік обладнання, яке має Позивач придбати для Відповідача. За таких обставин, суд вважає обґрунтованим твердження Відповідача про те, що з договору № 37-п від 12.08.05р. та додаткової угоди до нього від 30.12.05р. не виникли договірні відносини, на які посилається Позивач як на підставу своїх позовних вимог.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.  Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Позивач не надав доказів виконання робіт, передбачених договором № 37-П від 12.08.05р. та додаткової угоди до нього від 30.12.05р. Ті обставини справи, на які посилається Позивач як підстави позовних вимог, не стосуються вищезазначеного договору та додаткової угоди до нього, а відносяться до іншого договору, укладеного Позивачем із Відповідачем. Разом з тим, договір 37-і 1186 від 29.04.05р. не є предметом розгляду у цій справі.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Позивач не довів належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом не встановлено.

Всебічно та об’єктивно дослідивши надані докази та пояснення сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а отже не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволені позову відмовити повністю.

           Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                                           В.В.Сулім