ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1293/25 Справа № 243/2002/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 року                                                                м.Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача                                  ОСОБА_2 ,

суддів                                                  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі                                          ОСОБА_5 ,

за участю прокурора                                  ОСОБА_6 ,

захисників адвокатів                                 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого                                 ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кривому Розі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Слов`янської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_6 на ухвалу Довгинцівського районного суду м.Кривий Ріг від 06 лютого 2025 року, якою повернуто обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020050510002060 стосовно ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п.13 ч. 2 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИЛА :

ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривий Ріг від 14 лютого 2025 рокуобвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020050510002060 стосовно ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч 2 ст. 15, п.13 ч 2 ст. 115 КК України повернуто прокурору для усунення зазначених в ухвалі порушень вимог ст. 291 КПК України.

Вказану ухвалу, суд першої інстанції мотивував тим, щоне є можливим навіть розпочинати судовий розгляд справи, оскільки ОСОБА_10 не набув статусу обвинуваченого в межах розгляду кримінального провадження із правовою кваліфікацією за ч. 2 ст.15, п. 13 ч. 2 ст.115 КК України. Таким чином, без визначення правового статусу ОСОБА_10 як обвинуваченого за ч. 2 ст.15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України (з урахуванням набуття ним статусу підозрюваного за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України) проводити судовий розгляд та надавати прокуророві під час судового слідства можливість зміни обсяг обвинувачення є недоцільним та потягне за собою порушення прав ОСОБА_10 .

На зазначене судове рішення прокурором Слов`янської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_6 подана апеляційна скарга.

В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення обвинувального акту на новий судовий розгляд у іншому складі суду. На обґрунтування своїх вимог вказує, що під час складання та затвердження обвинувального акту щодо ОСОБА_9 слідчим та прокурором дотримано вимоги КПК України, зокрема зазначено виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, із посиланням на всі необхідні елементи складу кримінального правопорушення та обставини, що підлягають доказуванню.

Звертає увагу, що мотивуючи своє рішення про повернення обвинувального акту прокурору, суд першої інстанції посилається на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30.01.2024 року, якою вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28.03.2023 року щодо ОСОБА_9 скасовано та направлено на новий судовий розгляд в суді першої інстанції. У вказаній ухвалі прямо зазначено, що усунення порушень КПК України щодо розбіжностей повідомленої ОСОБА_9 підозри та обвинувального акту можливе лише шляхом зміни прокурором обвинувачення в суді. Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо необхідності повернення обвинувального акту прокурору з метою зміни підозри прямо суперечать ухвалі суду апеляційної інстанції

Окрім того, зауважує, що орган досудового розслідування та прокурор у разі повернення йому обвинувального акту, позбавлений законної процесуальної можливості змінювати підозру у кримінальному провадженні.

Вказує, що суд першої інстанції не вправі зазначати про неповноту чи неправильність досудового розслідування, неправильність досудового розслідування, неправильність кримінально правової оцінки діяння та про необхідність проведення органом досудового розслідування слідчих (розшукових) дій. Отже, місцевий суд мотивував ухвалу необхідністю проведення процесуальних та слідчих дій, які заздалегідь не можуть бути виконані, тим самим грубо порушив КПК України.

Зауважує, що розбіжності у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення у повідомленні про підозру та в обвинувальному акті за умови, що такий їх виклад в обвинувальному акті дає повне розуміння кожного з елементів складу кримінального правопорушення для юридично-правової оцінки діяння за відповідною кримінально-правовою нормо, не є істотнім обрушенням вимог кримінального процесуального закону.

Звертає увагу, що в ухвалі суду зазначений неправильний номер кримінального провадження, що позбавляє прокурора можливості відобразити необхідні відомості по кримінальному провадженню в ЄРДР.

Звертає увагу, що Дніпровським апеляційними судом змінена підсудність даного кримінального провадження, у зв`язку з тим, що у Слов`янському міськрайонному суді не вистачало потрібної кількості суддів для проведення автоматичного розподілу, однак на даний час у Слов`янському міськрайонному суді наявна потрібна кількість суддів, а тому існують достатні підстави для передачі даного кримінального провадження до вказаного суду для розгляду та кримінальне провадження територіально йому підсудне, більшість свідків, потерпілий та обвинувачений є місцевими жителями.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_6 , яка просила задовольнити свою апеляційну скаргу, захисників адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , діючих в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , які зазначили, що ухвала місцевого суду є законною та обґрунтованою, просили апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, обвинуваченого ОСОБА_9 , який підтримав думку своїх захисників, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Частиною 3 ст. 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, зокрема повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Ухвала про повернення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Згідно ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу, отже обвинувальний акт може бути повернуто прокурору лише з мотивів його невідповідності вказаній статті.

Перелік відомостей, які обов`язково має містити обвинувальний акт, зазначено в ч. 2 ст. 291 КПК України.

За приписами п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт, поряд з іншим, має містити виклад обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до висновків, які містяться у Постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року, суду належить проаналізувати точний зміст положень пункту 5 частини другої статті 291 КПК, а також норм, що формують інститут обвинувачення у чинному кримінальному процесуальному законодавстві.

Згідно з зазначеною нормою цього закону обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Практика Європейського суду з прав людини (далі Європейський суд) орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення про повернення обвинувального акту прокурору, послався на мотиви ухвали Дніпровського апеляційного суду від 30.01.2024 року у даному кримінальному провадженні, якою скасовано обвинувальний вирок щодо ОСОБА_9 та направлено кримінальне провадження на новий судовий розгляд.

Колегія суддів зауважує, що по даному кримінальному провадженню, вже здійснювалась перевірка обвинувального акту на відповідність вимогам ст. 291 КПК України, під час проведення підготовчого судового засідання. Рішенням апеляційного суду, на яке посилається суд першої інстанції, не наголошувалось на невідповідності обвинувального акту ст. 291 КПК України, що могло слугувати підставою для повернення обвинувального акту, а зазначені порушення та можливість їх усунення шляхом зміни обвинувачення в суді першої інстанції під час судового розгляду.

Як наведено місцевим судом в оскаржуваному рішенні, у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції вказав, що коли обвинувальний акт, направлений до суду, не є ідентичним та істотно відрізняється від повідомлення про підозру, по суті призвів до ситуації, коли протягом судового розгляду особа була дезінформована в питаннях сутності і характеру обвинувачення, що, у свою чергу, порушує базовий міжнародний стандарт, закріплений у пункті «а» частини 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено право особи бути негайно і детально поінформованою зрозумілою для неї мовою про характер і причини висунутого обвинувачення, і ставить під сумнів його легітимність. Вказана правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 21.04.2021 у справі № 295/12923/19.

Суд апеляційної інстанції також вважав, що в рамках існуючої законодавчої концепції виправлення цієї ситуації було б можливим лише шляхом зміни прокурором обвинувачення в суді.

Виходячи з наведеного, колегія суддів зауважує, що відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, і при цьому  приписами ст. 291 КПК України не передбачено, що формулювання обвинувачення має збігатися з викладом фактичних даних у повідомленні про підозру.

Отже, не відповідність викладення фактичних обставин провадження у повідомленні про підозру з викладом фактичних обставин провадження в обвинувальному акті, не є порушенням вимог ст. 291 КПК України.

Більш того, у змісті Постанови Верховного суду від 21 квітня 2021 року у справі № 295/12923/19 щодо випадків, коли обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, не збігається з викладом фактичних даних у повідомленні про підозру, зазначено, що в рамках існуючої законодавчої концепції виправленні такої ситуації було б можливим лише шляхом зміни прокурором обвинувачення в суді. Що саме і наведено в ухвалі апеляційного суду на яку посилається місцевий суд при поверненні обвинувального акту.

При цьому, місцевий суд хоча і зазначив у своєму рішенні вказаний висновок Верховного суду та мотиви суду апеляційної інстанції, однак зазначеному не надав належної уваги та вибірково поставився до викладених мотивів, в рішеннях вищих інстанцій.

Отже, невідповідність викладеного обвинувачення в обвинувальному акті, з викладом фактичних даних у повідомленні про підозру, можливо усунути шляхом застосування вимог ст. 338 КПК України, відповідно до якої, прокурор має право в судовому засіданні змінити обвинувачення в частині правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення.

Виходячи з наведеного, рішення про повернення прокурору обвинувального акту з мотивів невідповідності викладення фактичних обставин провадження у повідомленні про підозру з викладом фактичних обставин провадження в обвинувальному акті є передчасним, оскільки така невідповідність може бути усунута під час судового розгляду та не невідповідністю обвинувального акту ст. 291 КПК України.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що висловлюючись про невідповідність викладення фактичних обставин провадження у повідомленні про підозру з викладом фактичних обставин провадження в обвинувальному акті, суд вдався до оцінки вказаних обставин, тобто вийшов за межі повноважень, передбачених ст. 314 КПК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в обвинувальному акті повно, змістовно та послідовно викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, а також викладено текст диспозицій кримінально-правових норм, правопорушень які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_9 , а саме формулювання обвинувачення, що в повному обсязі дозволяє стороні захисту зрозуміти суть пред`явленого обвинувачення та можливість роз`яснення суті пред`явленого обвинувачення судом.

При цьому фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Зважаючи на наведене, місцевий суд формально послався на недотримання вимог статті 291 КПК України при складанні обвинувального, що не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді, а тому рішення місцевого суду є необґрунтованим та незаконним.

Відповідно до положень ст.314 КПК України суд першої інстанції має право повернути обвинувальний акт лише у разі його невідповідності вимогам ст.291 КПК України.

Отже, суд першої інстанції має перевірити відповідність обвинувального акту на предмет його відповідності вимогам ст.291 КПК України, які є вичерпними.

Проте, недоліки, на які вказав місцевий суд в оскаржуваній ухвалі, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору у розумінні положень п.3 ч.3 ст.314 КПК України та не перешкоджають призначенню судового розгляду.

Крім того, колегія судів звертає увагу на те , що суд незаконно призначив підготовче судове засідання після скасування вироку суду першої інстанції, оскільки таке призначення не передбачено законом.

Твердження прокурора про можливість передачі даного кримінального провадження до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки апеляційним судом вже визначена підсудність даного кримінального провадження, а відповідно до ч.5 ст. 34 КПК України, спори про підсудність між судами не допускаються. Крім того, вирішення питання про зміну підсудності можливе лише за клопотанням сторони кримінального провадження або поданням суду, однак в рамках доводів апеляційної скарги на ухвалу про повернення обвинувального акту, вирішення вказаного питання неможливе.

У зв`язку з вказаним апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 291, 404, 405, 407, 409, 412, 418, 419, 474 КПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу прокурора Слов`янської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_6 , задовольнити.

Ухвалу Довгинцівського районного суду м.Кривий Ріг від 06 лютого 2025 року, якою повернуто обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020050510002060 стосовно ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п.13 ч. 2 ст. 115 КК України, скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної силиз моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді