Справа № 204/1787/25

Провадження № 2/204/1855/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року         м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого – судді                                        Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання                Борсук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, -

       В С Т А Н О В И В:

14 лютого 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на свою користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, у розмірі 114 881,00 грн., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 12 499,85 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив на те, що перебуває у трудових відносинах з Державним підприємством «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова». Під час перебування у трудових відносинах з відповідачем з боку останнього була нарахована, але не виплачена, заробітна плата, заборгованість по якій станом на 17 січня 2025 року становить 114 881,00 грн. Також зазначив, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Зазначає, що в даному випадку стягненню на користь позивача підлягає компенсація втрати частини грошових доходів у розмірі 12 499,85 грн. На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 17 лютого 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 17 лютого 2025 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

03 березня 2025 року від представника відповідача – Новак К.А. до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що сума невиплаченої заробітної плати становить 114 881,00 грн., при цьому у зв`язку з виплатою 06 лютого 2025 року позивачу частини заборгованості по заробітній платі у розмірі 3 066,00 грн., загальний розмір заборгованості на теперішній час становить 111 815,00 грн.  Несвоєчасна виплата заробітної плати обумовлена складною економічною ситуацією та фінансовою кризою, а також розірванням контрактів з РФ, що призвело до великих фінансових збитків. Звертає увагу, що на протязі 2019-2023 року та на даний час підприємство працює в одноденному режимі роботи. Також вважає, що позивач пропустив встановлений статтею 233 КЗпП України строк на звернення до суду з даним позовом. Крім того зазначила, що розрахунок суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проведено з порушенням законодавства. Стосовно витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн., то ці вимоги позивача відповідач вважає необґрунтованими, не підтвердженими та неправомірними.

05 березня 2025 року від представника позивача – Муха С.С. надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач вважає доводи, наведені відповідачем у відзиві, безпідставними та недоведеними, оскільки роботодавець зобов`язаний виплачувати робітнику заробітну плату незалежно від тяжкого матеріального становища, або воєнного стану. Враховуючи визнання відповідачем розміру заборгованості по заробітній платі у розмірі 111 815,00 грн. уточнив позовні вимоги та остаточно просив стягнути з відповідача 111 815,00 грн. Твердження відповідача про пропуск позивачем строку для звернення до суду є недоведеними та повністю спростовуються тим, що позивач дізналась про конкретні суми нарахованої та невиплаченої їй заробітної плати лише отримавши довідку по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі від 17 січня 2025 року, що дало можливість позивачу сформулювати свої позовні вимоги та подати позовну заяву. Також, у відзиві на позовну заяву відповідач не обґрунтовує, яке саме порушення законодавства було допущено позивачем під час здійснення розрахунку компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Враховуючи наведене просив позов задовольнити.

Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.

Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» та за період своєї роботи працювала на різних посадах, що підтверджується копією його трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 17).

Звернувшись до суду позивач зазначив, що відповідач не виплачував позивачу нараховану йому заробітну плату, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічні положення має ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Разом з тим, відповідач не в повному обсязі виплачував позивачу нараховану йому заробітну плату.

Відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно з довідкою № 27/05 від 21 лютого 2025 року, виданою Державним підприємством «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», вбачається, що Державне підприємство «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» станом на 21 лютого 2025 року має перед позивачем заборгованість з виплати заробітної плати за період з вересня 2021 року по грудень 2024 року включно у загальному розмірі 111 815,00 грн. (а.с. 44).

За таких обставин, суд приходить до переконливого висновку, що з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь позивача слід стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату, у розмірі 111 815,00 грн., а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Вирішуючи питання щодо розміру заробітної плати, яка повинна бути стягнута за рішенням суду шляхом негайного виконання, суд виходить з наступних розрахунків: розмір заборгованості по заробітній платі, який стягнуто судом – 111 815,00 грн.; період стягнення дорівнює 17 повних місяців. Отже, розмір заробітної плати який підлягає стягненню шляхом негайного виконання за один місяць становить: 111 815,00 грн. / 17 = 6 577,35 грн.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 12 499,85 грн. суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

У ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно довідки ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» № 27/05 від 21 лютого 2025 року вбачається, що заборгованість з виплати заробітної плати виникла за період з вересня 2021 року по грудень 2024 року та становить 111 815,00 грн., і станом на день ухвалення рішення позивачу не виплачена.

Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача як роботодавця на свою користь як працівника компенсації втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»).

Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Заборгованість утворилась з вересня 2021 року по грудень 2024 року, та на теперішній час не виплачена. Позивач просив стягнути компенсацію у розмірі 12 499,85 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 10-12). Суд, перевіривши розрахунок, приходить до висновку, що стягненню підлягає компенсація втрати частини заробітку в розмірі 12 499,85 грн.

Посилання відповідача на помилковість наданого позивачем розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати належним чином не обґрунтовані та не доведені, а тому судом до уваги не беруться.

У зв`язку з викладеним суд приходить до переконливого висновку, що з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь позивача слід стягнути суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 12 499,85 грн., а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що позивачу правничу допомогу у вказаній справі надавав адвокат Муха С.С., що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 27.01.2025 року № 243 (а.с. 19) та ордером на надання правничої допомоги від 13 лютого 2025 року (а.с. 21).

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

27 січня 2025 року між позивачем як замовником та адвокатом Муха С.С. як виконавцем було підписано Акт приймання-передачі виконаних та підготовлених до виконання послуг на суму 3 000,00 грн. (а.с. 20).

Отже, суд вважає встановленим, що позивач дійсно отримав правову допомогу від адвоката Муха С.С., а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.

З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 3 000,00 грн. є об`єктивною та розумною, та відповідає змісту та обсягу виконаної адвокатом роботи.

Враховуючи викладене, з урахуванням складності справи, виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої у справі ціни позову та значення справи для сторін, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а отже вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо тверджень відповідача про пропуск позивачем строку на звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 233 КЗпПУ).

Частиною 2 статті 233 КЗпПУ визначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Судом встановлено, що позивач на теперішній час з підприємства не звільнився та продовжує працювати, довідку про розмір заборгованості по заробітній платі отримав лише 17 січня 2025 року (а.с. 18), після чого 14 лютого 2025 року звернувся до суду з даним позовом, а отже встановлений законом строк для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі ним не пропущено. З огляду на наведене доводи відповідача в цій частині судом визнаються неприйнятними.

Оцінюючи у сукупності усі інші аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги майнового характеру про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати задоволені на загальну суму 124 314,85 грн., та позивач був звільнений від сплати судового збору за цими позовними вимогами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1 243,15 грн. (1% від ціни позову).

На підставі ст.ст. 115, 233 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 279, 352, 430 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ЄДРПОУ - 14308368) на користь ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1  (місце проживання:  АДРЕСА_1 , РНОКПП -  НОМЕР_2 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 111 815,00 грн. (сто одинадцять тисяч вісімсот п`ятнадцять гривень, 00 копійок), компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 12 499,85 грн. (дванадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять гривень, 85), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень, 00 копійок).

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ЄДРПОУ - 14308368) судовий збір у розмірі 1 243,15 грн. (одна тисяча двісті сорок три гривні, 15 копійок) на користь держави.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць, у розмірі 6 577,35 грн. (шість тисяч п`ятсот сімдесят сім гривень, 35 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                                                             Д.Л. Черкез