ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2025 р. Справа№ 925/841/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 04.03.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м`ясокомбінат"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 09.10.2024 (повний текст складено та підписано 10.10.2024)

у справі №925/841/24 (суддя А.І. Гладун)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкоЗелень"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м`ясокомбінат"

про стягнення 7 494 496,74 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕкоЗелень" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м`ясокомбінат" про стягнення 7 494 496,74 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем його договірних зобов`язань з оплати за поставлений товар за договором поставки №21/2024 від 25.03.2024, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 6 468 440,06 грн боргу, 38 810,64 грн інфляційних втрат, 34 095,78 грн 3% річних, 306 306,26 грн пені та 646 844,00 грн штрафу.

Також в процесі розгляду справи позивач подав до суду заяву, у якій просив закрити провадження у справі в частині стягнення 4 058 440,06 грн у зв`язку зі сплатою відповідачем боргу та відсутністю між сторонами предмету спору у цій частині.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.10.2024 провадження у справі в частині вимоги про стягнення 4 058 440,06 грн основного боргу закрито.

Позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м`ясокомбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкоЗелень" 2 410 000,00 грн боргу, 38 810,64 грн інфляційних втрат, 33 889,08 грн 3% річних, 304 499,66 грн пені, 64 684,40 грн штрафу, 29 039,93 грн судових витрат зі сплати судового збору, 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позову відмовлено.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕкоЗелень" з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 60 876,60 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією від 01.07.2024 №187.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд вимогу позивача про стягнення з відповідача 2410000,00 грн боргу суд визнав обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний, та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

Також суд, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого товару, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 38 810,64 грн інфляційних втрат та 33 889,08 грн 3% річних.

Стосовно вимог про стягнення з відповідач пені на підставі п. 7.8 протоколу розбіжностей до договору, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені частково у розмірі 304 499,66 грн.

Щодо вимог про стягнення 10% штрафу від суми боргу в розмірі 648 844,00 грн, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для реалізації судом свого права щодо зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, на 90%, тобто до розміру 64 844,40 грн.

Крім того, суд зазначив, що загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, які суд визнає фактичними та необхідними, становить 30 000,00 грн. Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн підлягають розподілу між сторонами, та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 30 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаський м`ясокомбінат" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 09.10.2024 у справі №925/841/24 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з порушенням норм матеріального права. При цьому скаржник зазначив, що належним представником та підписантом товариства є директор. Також апелянт стверджує, що додані до позовної заяви на підтвердження факту відвантаження та реалізації товару видаткові накладні не підписані уповноваженою на те особою; тобто, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо здійснення постачання товарів.

Узагальнені доводи та заперечення позивача

12.12.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи наведені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін. З-поміж іншого, позивач наголошує на тому, що доводи апеляційної скарги є надуманими, необгрунтованими та спрямованими на уникнення виконання взятих на себе зобов`язань. За твердженням позивача, згідно умов укладеного між сторонами договору сам же відповідач визнав, що його відмітка на видатковій накладній підтверджує наявність повноважень на отримання товару та сам факт отримання товару.

Також позивач зазначив, що попередній орієнтовний розмір понесених судових витрат на правничу допомогу у зв`язку з апеляційним розглядом справи складає 20 000,00 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв та клопотань сторін

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2024 апеляційну скаргу у справі №925/841/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тищенко А.І., Кравчук Г.А.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/841/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04.11.2024, справу №925/841/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

18.11.2024 матеріали справи №925/841/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м`ясокомбінат" на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.10.2024 у справі №925/841/24. Судове засідання призначено на 26.12.2024.

12.12.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

25.12.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке задоволено судом. Розгляд справи відкладено на 13.02.2025.

12.02.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке задоволено судом. Розгляд справи відкладено на 04.03.2025.

13.02.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії платіжної інструкції №2055 від 04.10.2024 на суму 300 000,00 грн, оплату по якій, за доводами апелянта, не було враховано місцевим судом при ухваленні оскаржуваного рішення.

Так, частини 2 та 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (постанови від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013 та інші).

З матеріалів справи слідує та встановлено апеляційним судом, що доказів здійснення часткової оплати згідно платіжної інструкції №2055 від 04.10.2024 на суму 300 000,00 грн, яка існувала на час ухвалення оскаржуваного рішення (09.10.2024), відповідач в суді першої інстанції не надав.

З огляду на що, наведене виключає можливість врахування колегією суддів під час апеляційного розгляду даної справи долученої відповідачем на стадії апеляційного провадження платіжної інструкції №2055 від 04.10.2024 на суму 300 000,00 грн, а відтак і всі доводи відповідача, які на ній ґрунтуються, не можуть розцінюватися як обґрунтовані.

03.03.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача втретє надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обгрунтоване відбуванням директора ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат" - Іванченком О.Л. до м. Рівне для участі у судовому засіданні в Господарському суді Рівненської області.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Отже, суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Колегією суддів враховано, що розгляд даної справи відбувається тривалий час, а задоволення клопотання призведе лише до затягування розгляду справи, що є неприпустимим.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд зазначає, що у відповідних випадках неможливості явки в судове засідання представника учасника справи (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні тощо) такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно ст. 56, 60, 61 Господарського процесуального кодексу України з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Отже, відповідач не позбавлений можливості залучити представника (адвоката) у судове засідання, а доказів неможливості розгляду спору без участі відповідача матеріали справи не містять.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.07.2018 року у справі №927/1091/17.

Судом апеляційної інстанції також врахований висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі №915/593/17, згідно з яким, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Колегія суддів наголошує, що не є підставою для беззапереченого відкладення розгляду справи втретє перебування директора в іншому місті для участі в судовому засіданні, враховуючи що відповідач, який, власне, й ініціював даний судовий розгляд не був позбавлений можливості прийняти участь в судовому засіданні у даній справі в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів (ураховуючи, що судове засідання у даній справі призначено на 09:40 год., а у справі в м. Рівному на 12:30 год.). Крім того, апеляційному суду видається незрозумілим, з яких переконань, відповідач (апелянт) надає перевагу участі в судовому засіданні у Господарському суді м. Рівне, яке призначається до розгляду в судовому засіданні вперше, аніж участі в судовому засіданні у даній справі, розгляд якої за клопотаннями відповідача відкладався неодноразово та відбувається тривалий час, що є зловживанням відповідачем процесуальними правами з метою затягування судового розгляду.

За наведених обставин, у судовому засіданні 04.03.2025 колегією суддів відмовлено у задоволенні відповідного клопотання апелянта.

У судовому засіданні 04.03.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 04.03.2025 з`явився представник позивача, який надав пояснення по справі. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідою від 24.02.2025.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат" за відсутності представника відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

25.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕкоЗелень" (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаський м`ясокомбінат" (покупець) уклали договір поставки №21/2024, за умовами якого сторони домовилися:

п. 1.1 - на умовах даного договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, визначений у п.1.2 цього договору (надала товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар;

п. 1.2 - товаром за даним договором є харчові продукти, за номенклатурою, у кількості та за ціною, що визначається в додатку №1 до даного договору "Специфікація" (надалі - товар та/або харчові продукти). Кожна окрема партія товару, строки постачання, порядок фасування та/або пакування визначається у заявках покупця та видаткових накладних на кожну окрему партію товару. Видаткові накладні формуються за заявками покупця, які узгоджуються засобами зв`язку, які зазначені в розділі 13 даного договору або інші засоби зв`язку представників сторін;

п. 2.1 - усі розрахунки, передбачені цим договором, здійснюється з використанням національної валюти України - гривні, у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника;

п. 2.2 - розрахунки за цим договором між постачальником і покупцем здійснюється у строк 21 банківський день з моменту отримання товару покупцем, підписання видаткових накладних , та виставлення постачальником рахунку-фактури;

п. 2.3 загальна вартість товару, що передається за цим договором, складає суму всіх видаткових накладних вартостей партій товару;

п. 2.5 - оплата здійснюється лише за фактично прийнятий товар, за умови оплати постачальником штрафних санкцій за порушення договірних зобов`язань (у випадку наявності таких), які зафіксовані в акті про порушення договірних зобов`язань;

п. 4.2 - приймання-передача товару оформлюється видатковою накладною в момент передачі товару покупцю (за умови, якщо у покупця не виникає підозри, щодо якості товару), яка підписується уповноваженими представниками сторін у 2-х оригінальних примірниках: 1 примірник покупцю, 1 примірник постачальнику. Видаткові накладні також можуть бути підписані в порядку, передбаченому п.11.2 даного договору (в тому ж числі як альтернативний спосіб підписання) та товарно-транспортною накладною;

п. 4.4 - перехід права власності на товар та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару відбувається в момент його передачі , що оформлюється видатковою накладною. Підписання даного договору покупцем підтверджує, наявність у особи, що здійснює фактичне приймання товару, всіх необхідних повноважень, пов`язаних з прийманням-передачею товару;

п. 12 додатками до договору (невід`ємні частини цього договору): додаток №1 "Специфікація", додаток №2 "Вимоги до якості товару".

25.03.2024 сторони склали та підписали протокол узгодження розбіжностей до договору поставки №21/2024 від 25.03.2024, у якому дійшли згоди що редакції розділу 7 договору "Відповідальність сторін", зокрема узгодили редакцію п. 7.8 договору: За порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми боргу, а за прострочення понад п`ятнадцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 10% вказаної суми.

На виконання договору позивач у період з 27.03.2024 по 05.04.2024 передав у власність відповідача товар вартістю 8 054 547,06 грн на підставі видаткових накладних: №44 від 27.03.2024 вартістю 1 406 328,00 грн, №45 від 29.03.2024 вартістю 1 752 123,96 грн, №54 від 01.04.2024 вартістю 1 683 132,00 грн, №60 від 04.04.2024 вартістю 1 848 276,00 грн, №62 від 05.04.2024 вартістю 1364687,10 грн та товарно-транспортних накладних №00000000044 від 27.03.2024 вартістю 1 406 328,00 грн, №00000000045 від 29.03.2024 вартістю 1 752 123,96 грн, №00000000054 від 01.04.2024 вартістю 1 683 132,00 грн, №00000000060 від 04.04.2024 вартістю 1 848 276,00 грн, №00000000062 від 05.04.2024 вартістю 1 364 687,10 грн.

На підтвердження факту поставки товару позивач склав та зареєстрував податкові накладні.

Відповідач свої зобов`язання за договором виконав частково у розмірі 1 000 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.04.2024.

Сторони склали та підписали акт звірки взаємних розрахунків за період з 25.03.2024 по 21.05.2024, згідно з яким сторони підтвердили, що позивач поставив відповідачу товар вартістю 8 054 547,06 грн, за поставлений товар відповідач сплатив позивачу 1 000 000,00 грн та повернув позивачу товар вартістю 586 107,00 грн.

16.06.2024 позивач надіслав відповідачу претензію від 13.06.2024, у якій вимагав сплатити 6 468 440,06 грн боргу протягом 7 календарних днів.

Так, суд встановив, що відповідач у період з 25.04.2024 по 11.09.2024 сплатив позивачу 4 058 440,06 грн основного боргу за поставлений товар, зокрема до подання позовної заяви до 02.07.2024: 25.04.2024 - 1 000 000,00 грн, 10.06.2024 - 50 000,00 грн, 17.06.2024 - 108 440,06 грн, 24.06.2024 - 300 000,00 грн, та після подання позову до суду: 09.07.2024 - 600 000,00 грн, 12.07.2024 - 500 000,00 грн, 12.07.2024 - 500 000,00 грн, 16.07.2024 - 500 000,00 грн, 24.07.2024 - 300 000,00 грн, 29.07.2024 - 100 000,00 грн, 14.08.2024 - 200 000,00 грн, 19.08.2024 - 300 000,00 грн, 04.09.2024 - 100 000,00 грн, 11.09.2024 - 800 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями.

Враховуючи відсутність між сторонами спору за вимогою позивача до відповідача про стягнення 4 058 440,06 грн основного боргу за поставлений товар, суд дійшов висновку у цій частині позовних вимог закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача становить 2 410 000,00 грн.

Наведене слугувало підставою для звернення позивачем до суду з вимогою про стягнення основної заборгованості, яка з урахуванням часткових оплат становить 2 410 000,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 38 810,64 грн, 3% річних у розмірі 34 095,78 грн, пені у розмірі 306 306,26 грн та 646 844,00 грн штрафу.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що додані до позову видаткові накладні та товарно-транспортні накладні не підписані уповноваженою особою відповідача. Позивач не подав належних доказів поставки товару відповідачу, доказів на підтвердження наявності у відповідача заборгованості та права позивача на її стягнення.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані позивачем пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

Укладений сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором поставки.

Так, як установлено ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як визначено ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, за загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 692 ЦК України, яким установлена черговість виконання взаємних зобов`язань, виконання зобов`язання з передачі товару передує виконанню зобов`язання з оплати.

Враховуючи те, що строк виконання обов`язку з оплати поставленого товару за договором №21/2024 настав, заявлена сума боргу відповідача, яка становить 2 410 000,00 грн, відповідачем не спростована, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення 2 410 000,00 грн.

Твердження апелянта, наведені в апенляційній скарзі про те, що належним підписантом товариства є виключно директор, відтак додані до позовної заяви на підтвердження факту відвантаження та реалізації товару видаткові накладні не підписані уповноваженою на те особою, колегія суддів відхиляє, оскільки п. 4.4 договору №21/2024 сторони, з-поміж, іншого погодили, що підписання даного договору відповідач підтверджує наявність у особи, що здійснює фактичне приймання товару, всіх необхідних повноважень, пов`язаних з прийманням-передачею товару.

Таким чином, відповідач погодив, що його відмітка на видатковій накладній підтверджує наявність повноважень у особи, яка діє від імені ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат" на отримання товару та сам факт отримання товару. Жодних зазначень про те, що лише директор уповноважений здійснювати фактичне приймання товару та здійснювати всіх необхідні дії, пов`язані з приймання-передачею товару, умови договору поставки не містять.

З огляду на вищенаведене, місцевий суд дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача 2 410 000,00 грн боргу.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем його договірних зобов`язань, позивач також просив суд стягнути з ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат" 38 810,64 грн інфляційних втрат, 34 095,78 грн 3% річних, 306 306,26 грн пені та 646 844,00 грн штрафу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, що за перерахунком суду становить 33 889,08 грн та про задоволення вимоги про стягнення з відповідача 38 810,64 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.8 протоколу розбіжностей до договору визначено, що за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми боргу, а за прострочення понад п`ятнадцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 10% вказаної суми.

Перевіривши розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що він є неправильним, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не враховано оплату відповідачем заборгованості, зокрема 10.06.2024 у розмірі 50 000,00 грн, 17.06.2024 у розмірі 108 440,06 грн, 24.06.2024 у розмірі 300 000,00 грн.

Таким чином, за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені у розмірі 304 499,66 грн.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкоЗелень" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м`ясокомбінат" штрафу в розмірі 646 844,00 грн (10% від 6 468 440,06 грн) є обґрунтованими.

Разом з тим, надаючи оцінку розміру нарахованого позивачем штрафу у розмірі 648 844,00 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що його розмір є надмірним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Таким чином, місцевий господарський суд, враховуючи доводи обох сторін та загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявленого до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м`ясокомбінат" штрафу на 90% до розміру 64 844,40 грн.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий господарський суд, дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м`ясокомбінат".

Щодо здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, згідно із положеннями частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

В пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 30 000,00 грн ТОВ "ЕкоЗелень" до суду надано: договір про надання правової допомоги від 22.06.2024 №22/06, рахунки №01/07 на суму 20 000,00 грн та №03/10 на суму 10 000,00 грн, акти прийняття виконаних робіт (послуг) від 01.07.2024 та від 03.10.2024, ордер на надання правничої (правової) допомоги ТОВ "ЕкоЗелень" адвокатом Галайським О.В. від 27.06.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Галайським Орестом Вікторовичем.

В даному випадку, витрати позивача на професійну правничу допомогу у виді вивчення матеріалів та документів ТОВ "ЕкоЗелень" у взаємовідносинах з ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат", консультування з питань стягнення заборгованості за договором поставки, підготовки, написання та подання позовної заяви про стягнення заборгованості, вивчення відзиву, підготовки, написання та подання відповіді на відзив, участь у судових засіданнях правильно визнані судом першої інстанції фактичними та необхідними, їх розмір розумним, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову та значення справи для позивача, що полягає у порушенні права позивача на належне виконання зобов`язання відповідачем з оплати поставленого товару за договором поставки.

Суд апеляційної інстанції, з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для справи, враховуючи відстуність заперечень відповідача проти заявленого позивачем розміру адвокатських витрат, вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь ТОВ "ЕкоЗелень" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг на рішення та додаткове рішення

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 09.10.2024 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м`ясокомбінат" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 09.10.2024 у справі №925/841/24 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаський м`ясокомбінат".

Матеріали справи №925/841/24 повернути Господарському суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 14.03.2024

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко