Справа №:2-а-8893/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

31 жовтня 2011 року                                                                                                             м. Умань

  Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Корман О.В., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Уманському районі Черкаської області про визнання відмови в перерахунку пенсії протиправною та зобов’язання зробити перерахунок пенсії з урахуванням щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни,-

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернулась 21 липня 2011 року (згідно штампу на поштовому відправленні) до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Уманському районі Черкаської області про визнання відмови в перерахунку пенсії протиправною та зобов’язання зробити перерахунок пенсії з урахуванням щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни. У позовних вимогах позивач просить: визнати відмову відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії, з урахуванням щомісячного підвищення до пенсії їй як дитині війни, неправомірною; зобов’язати відповідача зробити перерахунок пенсії з урахуванням щомісячного підвищення до пенсії їй, підвищивши її до 30% мінімальної пенсії за віком, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та виплатити її з урахуванням виплаченої надбавки.  Посилається на те, що вона належить до соціальної категорії «дитина війни»та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання підвищення в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Відповідач, всупереч діючому законодавству, не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

          Ухвалою судді від 25 серпня 2011 року позовні вимоги, які стосуються періоду часу до 20 січня 2011 року (включно) залишені без розгляду.

          Відповідач у встановлений законом строк заперечень на позовну заяву не подав.

          Відповідно до ч.4 ст.183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.   

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.   

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 і згідно пенсійного посвідчення НОМЕР_1, виданого 05.12.1991 року, являється пенсіонером по старості. Згідно відмітки у пенсійному посвідченні являється «дитиною війни».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України, та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції Закону, яким внесено зміни, №107-VІ (107-17)  від 28.12.2007 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008, від 22.05.2008 року, статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції Закону України №107-VІ (107-17), від 28.12.2007 року, визнано неконституційною, а відповідно до попередньої редакції ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.         

Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ст.150 та ч.2 ст.152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України, які є обов'язковим до виконання на території України, остаточними і не можуть бути  оскаржені; закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Виходячи з вимог ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України відповідач  повинен був нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з 22.05.2008 року.   

Частиною 3 ст.22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

Згідно ч.ч.3, 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Ст.8 Конституції України встановлює, що норми Конституції України є нормами прямої дії.   

В частині 2 статті 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” встановлено, що державні  і соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, надає позивачу право на отримання щомісячно підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а наявність порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком для визначення розмірів пенсій, який визначений в ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”  та відсутність мінімального розміру пенсії за віком для визначення розміру підвищень дітям війни, надбавок та інших виплат, не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання підвищення до пенсії, яке передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Оскільки Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008, від 22.05.2008 року, статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції Закону України №107-VІ, від 28.12.2007 року, визнано неконституційною, а інший розмір законодавцем не визначено, тому при нарахуванні підвищення до пенсії дітям війни, необхідно застосовувати ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що діяла до визнання КС України змін неконституційними.  

Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».   

Позивачу виплачувалось підвищення дітям війни, але не в розмірі 30%, як було передбачено Законом, а в меншому розмірі, тому виплачені кошти необхідно врахувати при перерахунку та виплаті позивачеві підвищення до пенсії, в розмірі, який передбачений ст.6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни».   Підзаконні акти не можуть звужувати чи змінювати змісту закону.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про зобов’язання зробити перерахунок недоплаченого підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, в межах шестимісячного строку звернення до суду, обґрунтовані, підтверджені доказами та підлягають задоволенню.     

Не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання протиправною відмови відповідача щодо виплати щомісячного підвищення до пенсії, так як позивач не надала суду доказів, що вона зверталась до відповідача з приводу перерахунку підвищення до пенсії що стосуються періоду саме з 21 січня 2011 року по 21 липня 2011 року,  і, відповідно, не надано доказів, що за вказаний період часу відповідач відмовляв позивачеві у проведенні перерахунку та виплаті підвищення до пенсії.

Однак, згідно ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін. Враховуючи те, що відповідачем, незалежно від наявності звернень позивача про проведення перерахунку та виплати підвищень до пенсії за період часу з 21 січня 2011 року по 21 липня 2011 року, підвищення до пенсії виплачувались всупереч вимогам статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (так як відповідач не надав доказів про те, що у вказаний період виплати відповідали вимогам закону), суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в Уманському районі Черкаської області щодо способу обчислення та розміру виплат позивачу підвищення до пенсії як дитині війни, за період з 21 січня 2011 року по 21 липня 2011 року включно.

Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, встановлено, що рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивача, яка передбачена ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, було покладено на управління Пенсійного фонду України в Уманському районі Черкаської області, за місцем проживання позивача. Однак, згідно постанови Кабінету Міністрів України №803 від 27 липня 2011 року, яка набрала чинності 5 серпня 2011 року, було вирішено утворити як юридичну особу публічного права Управління Пенсійного фонду України в м.Умані та Уманському районі Черкаської області шляхом злиття управління Пенсійного фонду України в м.Умань Черкаської області та управління Пенсійного фонду України в Уманському районі Черкаської області. 18 жовтня 2011 року Управління Пенсійного фонду України в м.Умані та Уманському районі Черкаської області зареєстроване в державному реєстрі юридичних осіб і з 28 жовтня 2011 року відбулись відповідні кадрові переміщення. У зв’язку з викладеним, суддя вважає, що визнанню протиправними підлягають дії Управління Пенсійного фонду України в Уманському районі Черкаської області, яке діяло у період часу, за який підлягають задоволенню позовні вимоги, а зобов’язання вчинити певні дії на користь позивача слід покласти на Управління Пенсійного фонду України в м.Умані та Уманському районі Черкаської області, яке діє на час винесення постанови і до складу якого, шляхом злиття, увійшло Управління Пенсійного фонду України в Уманському районі Черкаської області.

На підставі ст.ст. 8, 22, 46, 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6, 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та керуючись ст.ст. 11, 17, 19, 71, 99, 183-2 КАС України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в Уманському районі Черкаської області щодо способу обчислення та розміру виплат ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни, за період з 21 січня 2011 року по 21 липня 2011 року включно.

Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в м.Умані та Уманському районі Черкаської області здійснити перерахунок  та виплату на користь ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 21 січня 2011 року по 21 липня 2011 року включно, з урахуванням проведених виплат за вказаний період часу.

В задоволенні інших позовних вимог –відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню.

На постанову може бути подана апеляція до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з одночасним направленням її копії до апеляційної інстанції.

Суддя:                                                                                                           О.В. Корман