КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-355/11                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Катющенко В.П.

Суддя-доповідач:  Бужак Н.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"08" листопада 2011 р.                                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П.,

суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.,         

   розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районні м. Києва на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 28 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районні м. Києва про визнання дій незаконними , зобов’язання нарахувати та виплатити 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, -

В С Т А Н О В И В :

20 січня 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Дніпровському           районні м. Києва про визнання дій незаконними, зобов’язання нарахувати та виплатити 30% надбавку до пенсії, як дитині війни.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, судове рішенням та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни, а отже має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, яку їй не було нараховано та виплачено відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».   

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.

 На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Апеляційна інстанція не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.01.2011 року, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позов поданий 20 січня 2011 року, отже, стягненню підлягають виплати за період з 20 липня 2010 року.

Що з стосується вимог за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 19.07.2010 року, то їх слід залишити без розгляду у відповідності до вимог ст. 99 та ст. 100 КАС України.

Відповідно до  ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду  першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм  матеріального  чи  процесуального права.

 Керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,  

П О С Т А Н О В И Л А:

 Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районні м. Києва –задовольнити частково.

 Змінити постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 28 лютого 2011 року, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови наступним чином:

«Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районні м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру,  встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 20 липня 2010 року з врахуванням виплачених раніше сум.»

Позовні вимоги в частині перерахунку та виплати пенсії за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 19.07.2010 року включно –залишити без розгляду.

В решті постанову –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: