КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.03.2008 № 42/498
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
За участю представників:
від позивача – Пасько М.І. – юрист,
від відповідача – Онищенко І.П. –юрист,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.01.2008
у справі № 42/498
за позовом ВАТ "Харцизький трубний завод"
до Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, ціна позову 84869,36 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.01.2008р. у справі № 42/498 позов Відкритого акціонерного товариства “Харцизький трубний завод” Донецької області задоволено частково. Стягнуто з Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на користь Відкритого акціонерного товариства “Харцизький трубний завод” 29953,89 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 299,53 грн. витрат по оплаті державного мита, 41,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Зокрема він стверджує, що позовні вимоги безпідставні та необґрунтовані, у зв’язку з чим задоволенню не підлягають. При цьому він звертає увагу апеляційного суду на те, що державний виконавець зупинив виконавче провадження по виконанню наказу від 15.08.2006р. у справі № 42/440 керуючись правом наданим йому ст.. 7 Закону України «Про виконавче провадження» та положенням Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» № 2711 від 23.06.2005р.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд з’ясував наступне:
В листопаді 2007 року Відкрите акціонерне товариство “Харцизький трубний завод” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” 84 896, 36грн. – процентів за користування грошовими коштами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15 серпня 2006 р. у справі № 42/440, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2006 р., з відповідача на його користь стягнуто 703550,26 грн. безпідставно набутого майна, 7035,50 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання вищезазначених судових рішень було видано наказ.
Посилаючись на те, що станом на час звернення в суд з цим позовом відповідач належне за рішенням суду безпідставне набуте майно не повернув, позивач просив на підставі ст. 231 ГК України, ст.ст. 536, 1212, 1214 ЦК України стягнути з відповідача на свою користь 84869,36 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, а також понесені ним по справі господарські витрати.
Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції та вважає, що він дійшов до вірного висновку, про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 серпня 2006 р. у справі № 42/440, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2006 р., стягнуто з Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на користь Відкритого акціонерного товариства “Харцизький трубний завод” 703550,26 грн. безпідставно набутого майна, 7035,50 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання вищезазначених судових рішень 7 листопада 2006 р. було видано наказ.
Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах копіями вищевказаних судових рішень.
З матеріалів справи вбачається, що на час звернення позивача до суду наказ господарського суду міста Києва № 42/440 від 7 листопада 2006 р. не виконаний.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Згідно з вимогами ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь процентів за користування безпідставно одержаними грошима є обґрунтованими.
Колегія суддів вважає, що позивачем була невірно обрахована сума, що підлягає стягненню, оскільки при визначенні розміру процентів позивач виходив з положень ч. 6 ст. 231 ГК України, які регулюють розмір штрафних санкцій за порушення грошового зобов’язання.
Але ж, проценти за користування грошима, передбачені ст.ст. 536, 1214 ЦК України, за своєю правовою природою не є штрафними санкціями за порушення грошового зобов’язання. Що ж до визначення їх розміру виходячи з облікової ставки Національного банку України то слід погодитись з позицією місцевого суду, що це є безпідставним оскільки в ст. 536 ЦК України не вказано про необхідність застосування облікової ставки НБУ при обрахуванні процентів за користування чужими коштами.
Між сторонами не був встановлений розмір процентів за користування безпідставно одержаними грошима.
Місцевий господарський суд при вирішенні спору вірно застосував розмір процентів за порушення грошового зобов’язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому що це єдиний випадок коли в законі чітко визначений процент стягнення у разі несвоєчасного виконання грошового зобов’язання та стягнув з відповідача лише 29 953,89 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами (703550,26 х 3% / 365дн. х 518дн.).
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та фактичними обставинами справи, оскільки на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України від 10 листопада 2005 року за № 568 відповідач був внесений до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямованні на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23 січня 2005 року №2711-IV. В даному ж випадку мова йде зовсім про інше зобов’язання.
Цим Законом визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу, і метою цього Закону є поліпшення фінансового становища цих підприємств, запобіганню їх банкрутству.
Так, п. 1.2. ст. 1 Закону України від 23 січня 2005 року № 2711-ІV передбачено, що погашення заборгованості проводиться шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених цим Законом.
Однак, жодного припису про неможливість застосування к таким підприємствам паливно-енергетичного комплексу нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, як і будь-яких штрафних санкцій, вищезазначений Закон не містить.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, матеріалам справи, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду м. Києва від 15.01.2008р. у справі № 42/498 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" – без задоволення.
2. Матеріали справи № 42/498 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді