ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

31 жовтня 2011 року                               м. Київ                              В/9991/2645/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Лосєв А.М.

Судді:          Бившева Л.І.

Голубєва Г.К.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.08.2011 р.

у справі № 2а-30232/08/2070

за позовом          Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

до                    Фізичної особи –підприємця ОСОБА_6

про                     визнання недійсними свідоцтв про сплату єдиного податку,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.08.2011 р. у названій справі.

Одночасно заявлено клопотання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення, яке мотивоване тим, що ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30.08.2011 р. податковим органом було отримано лише 19.09.2011 р., про що свідчить відбиток штемпеля вхідної кореспонденції Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на копії оскаржуваної ухвали.

Відповідно до статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 року №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Відповідно приписів статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.08.2011 р. заявник посилається не неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме –пункту 17 статті 11 Закону України від 04.12.1990 р. № 509-XII «Про державну податкову службу України».

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.06.2007 р. у справі № 232/1-03/815, у якій, на його думку, згадані норми матеріального права застосовано інакше, ніж у даній справі.

Між тим, відповідно до положень статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про перегляд судового рішення може бути подана виключно за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень, спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Зокрема, така складова як подібність правовідносин, означає тотожність суб’єктного складу учасників відносин, як то об’єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (наприклад часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). У той же час, зміст правовідносин визначається обставинами кожної конкретної справи.

Разом з тим, обставини справи, що розглядається, відмінні від тих, на які посилається заявник на обґрунтування наявності підстав для перегляду справи.

Зокрема, у даній справі було закрито провадження у справі з мотивів непідвідомчості даної категорії справ адміністративним судам, з огляду на відсутність у податкового органу повноважень на звернення до суду з вимогою про визнання недійсним свідоцтва про сплату єдиного податку.

В той час, як зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.06.2007р. у справі № 232/1-03/815 вбачається, що спірним у зазначеній справі є питання щодо скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи, яка за своєю суттю не є тотожною поняттю визнання недійсним свідоцтва про сплату єдиного податку.

Таким чином, мова йде про застосування приписів пункту 17 статті 11 Закону України від 04.12.1990 р. № 509-XII «Про державну податкову службу України»до різних за змістом правовідносин і не може розцінюватись як неоднакове застосування касаційною інстанцією норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Приписи статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень саме у подібних правовідносинах.

У той же час, як вбачається зі змісту поданої заяви та доданих як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права ухвали Вищого адміністративного суду України, неоднакове застосування судами норм матеріального права у подібних правовідносинах відсутнє.

Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає.

Керуючись ст.ст. 236 –240 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Поновити Державній податковій інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова строк подання заяви про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.08.2011 р.

Відмовити Державній податковій інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова у допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.08.2011 р.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Лосєв А.М.

СуддіБившева Л.І.

Голубєва Г.К.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.