ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
02 листопада 2011 року м. Київ В/9991/2567/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Лосєв А.М.
Судді: Бившева Л.І.
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашко О.І.,
перевіривши заяву Державної податкової інспекції у місті Житомирі
про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.09.2011 р.
у справі № 2-а-28722/08 (№ К-19953/10 –номер справи у Вищому адміністративному суді України)
за позовом Дочірнього підприємства «Євроголд Індестріз ЛТД»повного товариства «Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та Ко «Торгове агентство»
до Державної податкової інспекції у місті Житомирі,
Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області,
за участі Генеральної прокуратури України,
про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення заборгованості по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість,
В С Т А Н О В И В:
Державна податкова інспекція у місті Житомирі звернулася до Верховного Суду України із двома тотожними заявами про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.09.2011 р. у названій справі, які колегія суддів вважає за можливе розглядати як одну.
Відповідно до статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 року №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Відповідно приписів статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.
Із змісту поданих заяв про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.09.2011 р. вбачається, що заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме –пунктів, 1.7, 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.5.1 пункту 7.5, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
В обґрунтування своїх вимог заявник додає копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 22.07.2010 р. (К-15851/07 –номер справи у Вищому адміністративному суді України), у справі № 7/51-2007 від 09.12.2010 р. у справі № 22-а-24721/08/0570 (К-8652/09 –номер справи у Вищому адміністративному суді України), у яких, на його думку, згадані норми матеріального права застосовано інакше, ніж у даній справі.
Між тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.12.2010 р. у справі № 22-а-24721/08/0570 (К-8652/09 –номер справи у Вищому адміністративному суді України), на яку посилається податкова інспекція як на підставу неоднакового застосування норм матеріального права, не було розв’язано заявлений сторонами спір по суті, оскільки щодо частини позовних вимог провадження у справі було закрито, а в іншій справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Пунктом 4 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010р. № 2 «Про судову практику застосування статей 235–240 Кодексу адміністративного судочинства України»передбачено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
Водночас відповідно до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 р. № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам».
Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».
Наведену правову позицію Верховного Суду України було враховано Вищим адміністративним судом України під час прийняття ухвали з даної справи, про перегляд якої порушено питання у заяві. Тобто фактично прийняття зазначеної ухвали є, по суті, результатом дотримання Вищим адміністративним судом України вимог статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає.
Керуючись ст.ст. 236 –240 Кодексу адміністративного судочинства України,
У Х В А Л И В:
Відмовити Державній податковій інспекції у місті Житомирі у допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.09.2011 р.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяЛосєв А.М.
Судді:Бившева Л.І.
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашко О.І.