СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
22 червня 2006 року | Справа № 20-8/226 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горошко Н.П.,
суддів Борисової Ю.В.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
прокурор: не з'явився, прокурор Ленінського району міста Севастополя;
позивача: не з'явився, Севастопольської міської ради;
відповідача: не з'явився, приватного підприємства "Дайм Юг";
відповідача: не з'явився, військової частини "44-ого спортивного клубу Чорноморського флоту Російської Федерації";
третьої особи: не з'явився, Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів;
розглянувши апеляційне подання прокурора Ленінського району міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Ткаченко М.І.) від 11 квітня 2006 року у справі №20-8/226
за позовом прокурора Ленінського району міста Севастополя (вул. Вороніна, 11, Севастополь, 99011)
в інтересах держави в особі:
Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3, Севастополь, 99011)
до приватного підприємства "Дайм Юг" (пр. Ген. Острякова, 117-1, Севастополь, 99040)
(пл. Нахімова, 2а, Севастополь, 99011)
військової частини "44-ого Спортивного клубу Чорноморського флоту Російської Федерації"
(пл. Нахімова, 2,Севастополь, 99011)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів
(вул. Леніна, 2,Севастополь,99011)
про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11 квітня 2006 року у справі № 20-8/226 (суддя Ткаченко М.І.) в позові прокурора Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до приватного підприємства "Дайм Юг"; військової частини "44-ого спортивного клубу Чорноморського флоту Російської Федерації"; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів про визнання недійсним договору, відмовлено.
Не погодившись з рішенням господарського суду , прокурор Ленінського району міста Севастополя звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить рішення господарського суду скасувати, та прийняти нове рішення, в якому позовні вимоги прокурора Ленінського району міста Севастополя задовольнити в повному обсязі, визнати недійсним договір на здачу в оренду нежитлових приміщень № 71-ОР від 01 березня 1998 року, укладений між приватним підприємством "Дайм Юг" та військовою частиною "44-ого спортивного клубу Чорноморського флоту Російської Федерації".
Прокурор Ленінського району міста Севастополя вважає, що рішення господарського суду було прийнято з порушенням норм матеріального права, та при неповному з'ясуванні всіх обставин справи.
Зміст спірної угоди суперечить вимогам підписаних і ратифікованих Україною міжнародних угод і чинного законодавства України.
Відповідно до підписаних україно-російських міжнародних угод військовим формуванням, розміщеним на території України, не надано право передавати надані Російській стороні земельні ділянки в оренду суб'єктам господарювання.
Договір оренди від 01 березня 1998 року не відповідає формі та змісту типовому договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 197 від 17 березня 1993 року.
В судове засідання, яке було призначено до розгляду 22 червня 2006 року учасники процесу не з'явились, про час і місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. Від прокурора надійшло клопотання про відкладення слухання апеляційної скарги, у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі.
Судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності сторін, оскільки ніяких доказів підтвердження поважності причин неявки у судове засідання представників сторін і прокурора не надано.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши справу, встановила наступне.
01 березня 1998 року між приватним підприємством "Дайм Юг" та військовою частиною "44 - ого спортивного клубу Чорноморського флоту" був укладений договір № 71-ОР оренди нежилих приміщень, відповідно до якого "військова частина "44 - ого спортивного клубу Чорноморського флоту" передала в оренду нежитлове приміщення загальною площею 22 м2, яке розташованоі за адресою: місто Севастополь, пл. Нахімова, 2-а та земельну частку, площею 121 м2 для розміщення стаціонарного кафе-бара.
Факт передачі майна підтверджується актом прийому - передачі від 1 березня 1998 року.
Сторонами укладена додаткова угода № 5, згідно якої пункт 1.1 договору № 71-ОР від 01 березня 1998 року змінений і викладений в наступній редакції "Орендодавець передає, а орендатор отримує в строкове користування нежитлове приміщення, площею 22 м2, підсобне приміщення будівлі військової частини "44 - ого спортивного клубу Чорноморського флоту" площею 9 м2 та 112 м2 прилеглої площадки для розміщення кафе-бару та повинен здійснювати орендну плату" (а.с.17).
На час укладення договору спірні правовідносини були врегульовані нормами Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року №1540-VI, який втратив чинність з 1 січня 2004 року відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, що набрав чинність з зазначеної вище дати, тобто з 1 січня 2004 року. Оскільки Договір укладений до набрання чинності Цивільним Кодексом України № 43 5-IV від 16 січня 2003 року, відповідність його законодавству має перевірятись з урахуванням діючих на момент його укладення норм, але щодо прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності застосовуються положення зазначеного Кодексу.
Прокурор вважає, що зміст даного договору суперечить вимогам підписаних між Україною І Російською Федерацією міжнародних угод і діючого законодавства України, не відповідає статті 2 Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту, Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, Угоди між Російською Федерацією та Україною про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, які укладені 28 травня 1997 року (ратифіковані Законом України від 24.03.1999 №547-ХІУ); статтям 8, 24 Земельного кодексу України (в редакції Закону від 18 грудня 1990 року); статтям 203,215 Цивільного кодексу.
Згідно положень Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту, Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, Угоди між Російською Федерацією та Україною про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, які вчинені 28 травня 1997 року (ратифіковані Законом України від 24 березня 1999 року №547-ХІУ), Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року № 2269-ХІІ та інших відповідних нормативних актів національного законодавства, Уряд України передав Уряду Російської Федерації в оренду земельні ділянки і розміщені на них об'єкти берегової інфраструктури, зазначені в додатках № 2 і № 3 та картах № 1 і № 2 до Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту (далі - Угода про параметри поділу), за умовами та на строк дії Угоди між Російською Федерацією та Україною про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України (далі - Угода про статус та умови перебування).
Відповідно до статті 1, 2 Угоди про параметри поділу Чорноморський флот Російської Федерації використовує об'єкти Чорноморського флоту в місті Севастополі, зазначенні у додатках 2, 3 в Перелік об'єктів Чорноморського флоту Російської Федерації в місті Севастополі (додаток № 2 до зазначеної Угоди) включена військова частина "44 - ого спортивного клубу Чорноморського флоту" , який розташований за адресою: місто Севастополь, площа Нахімова,2.
Право користування на правах оренди спірним майном Чорноморський флот Російської Федерації набув на підставі зазначених вище міжнародних угод, що не суперечить статті 4 Цивільного кодексу УРСР, за якою цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також, з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до частини другої статті 2 Угоди про взаємні розрахунки Уряд Російської Федерації використовує орендовані земельні ділянки, розміщені на них об'єкти берегової інфраструктури та акваторії бухт відповідно до чинного законодавства України.
На момент підписання Договору сторони досягли згоди з усіх умов, передбачених статтею 10 вказаного Закону. Розмір орендної плати встановлено на підставі Методики розрахунку плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 № 786. Договором також передбачені такі умови, як: порядок та строки передачі майна, умови його повернення, виконання зобов'язань, відповідальність сторін, страхування орендарем взятого ним в оренду майна, обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Крім того, сторонами дотримані вимоги статті 22 Закону про оренду, а саме, строк надання майна у суборенду не перевищує терміну дії договору оренди (статтею 25 Угоди про статус та умови перебування встановлено строк оренди до 2017 року.
Суд визнає безпідставним посилання прокурора на протиріччя Договору пункту 2 статі 2 та статті 6 Угоди про статус та умови перебування. Зокрема, пункт 2 статті 2 Угоди про статус та умови перебування, визначаючи поняття "Підприємства, організації та установи Чорноморського флоту Російської Федерації", вказує на те, що розташовані та території України об'єкти Чорноморського флоту Російської Федерації здійснюють свою діяльність в інтересах Чорноморського флоту Російської Федерації. Проте, в праві інтерес розуміється як можливість суб'єкта, яка обумовлена власними потребами, вчинювати або утримуватися від вчинення певних дій, що прямо не виписані у законі, як його особисті права, однак можливість вчинення яких випливає із загальних засад чинного законодавства, а також відсутності прямої їх заборони.
Частиною другою статті 1 Угоди про параметри поділу визначено, що порядок використання об'єктів Чорноморського флоту визначається Україною, але за винятком об'єктів, згаданих у статтях 2 і 3 цієї Угоди.
Крім того, відповідно до статті 22 Закону про оренду орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.
Базовими міжнародними угодами між Україною та Російською Федерацією від 28 травня 1997 року, які є договором оренди в розумінні статті 22 вказаного Закону, заборона на передачу майна в суборенду не встановлена.
Передача частини нежитлового приміщення загальною площею 22 кв.м., розташованого на площі Нахімова, 2-а в місті Севастополі, та земельну частку, площею 121 кв.м. в суборенду з метою забезпечення належного рівня утримання отриманого в оренду майна, в тому числі зазначеного об'єкту, не може бути визнано порушенням положень як пункту 2 статті 2, так і статті 6 Угоди про статус та умови перебування.
З огляду на викладене, господарський суд правомірно дійшов висновку , що твердження прокурора та позивача про невідповідність договору вимогам національного цивільного законодавства та зазначеним вище угодам є безпідставними.
Керуючись статтями 101, частиною 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційне подання прокурора Ленінського району міста Севастополя залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 11 квітня 2006 року у справі № 20-8/226 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.П. Горошко
Судді Ю.В. Борисова
В.М. Плут