ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
від "16" жовтня 2006 р. по справі № 01/130-38
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фудз Трейд», м. Рівне
до товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська продуктова компанія», м.Луцьк
про стягнення 15 451,98 грн.,
Суддя Якушева І.О.
Представники:
від позивача: Кравчук І.І. – юрисконсульт (дов. від 08.06.2006р.),
від відповідача: Михайловський С.В. (дор. № 65 від 01.09.2006р.)
В судовому засіданні з 4.10.2006р. по 16.10.2006р. було оголошено перерву.
Суть спору: позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 15 451,98грн., з них: 14 462,64грн. заборгованості за поставлений на підставі договору № 30 від 03.01.2006р. товар, 723,48 грн. пені за період з 04.05.2006р. по 08.09.2006р., 114,55 грн. відсотків річних, 151,31 грн. збитків, завданих інфляцією.
В судовому засіданні позивач подав заяву, в якій просить стягнути з відповідача 6999,91 грн. заборгованості, 816,17 грн. пені, 143,16 грн. процентів річних, 159,42 грн. збитків, завданих інфляцією, 219,98 грн. збитків, понесених на оплату службових відряджень та пальне.
Відповідач пояснив, що заборгованість, яка існувала у нього перед позивачем, перерахував. На підтвердження цього подав копії платіжних доручень №6473 від 4.09.2006р., №6594 від 11.09.2006р., №6779 від 22.09.2006р., №6879 від 2.10.2006р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
встановив:
03.01.2006р. між сторонами у справі було укладено договір № 30, згідно з п.1.1. якого позивач зобов’язався відпустити відповідачу, а відповідач – прийняти і оплатити на умовах цього договору товарно-матеріальні цінності в кількості та асортименті згідно документів на товар (надалі накладні) позивача, що додаються при продажі товару.
Пунктом 1.4. договору № 30 від 03.01.2006р. передбачено, що відповідач проводить оплату протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу товару на загальну суму 14536,67 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ФТ-0017331, ФТ-0017355, ФТ-0017367 від 13.04.2006р., №№ФТ-0017572, ФТ-0017585 від 14.04.2006р., №№ФТ-0019343, ФТ-0019345, ФТ-0019347 від 28.04.2006р., №№ФТ-0021160, ФТ-0021162 , ФТ-0021163 від 12.05.2006р., №ФТ-0022052, ФТ-0022091, ФТ-0022096 від 18.05.2006р., №ФТ-0022347, ФТ-0022348, ФТ-0022352, ФТ-0022361 від 19.05.2006р., №ФТ-0023338, ФТ-0023341, ФТ-0023343, ФТ-0023344, ФТ-0023356, ФТ-0023357 від 26.05.2006р., №ФТ-0024358, Фт-0024359 від 2.06.2006р.
Відповідач у строки, встановлені п.1.4. договору №30 від 3.01.2006р. не розрахувався, залишок заборгованості на час подачі позову складав 14 462,64 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 19.08.2006р. (а.с.60).
Після звернення позивача з позовом до господарського суду (позовна заява зареєстрована 18.09.2006р.) відповідач перерахував позивачу 7462,73 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №6779 від 22.09.2006р., №6879 від 2.10.2006р., а тому провадження у справі на суму 7462,73 грн. на підставі п.11 ст.80 ГПК України слід припинити у зв’язку з відсутністю предмету спору.
Залишок заборгованості відповідача за переданий йому позивачем товар складає 6999,91 грн.
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи наведене, позовна вимога в частині стягнення заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення на суму 6999, 91 грн.
Доводи відповідача про те, що він повністю розрахувався з позивачем за переданий йому товар, відхилені.
На підтвердження перерахування позивачу коштів за переданий товар позивач подав копії платіжних доручень №6473 від 4.09.2006р., №6594 від 11.09.2006р., №6779 від 22.09.2006р., №6879 від 2.10.2006р.
Оглядом платіжних доручень №6473 від 4.09.2006р., №6594 від 11.09.2006р. встановлено, що відповідач, перераховуючи згідно з цими платіжними дорученнями відповідно 4000 грн. і 3000 грн., вказав призначенням платежу “За продтовари згідно накладної №258 від 25.08.2006р., у т.ч. ПДВ 666,67 грн.” та “За продтовари згідно накладної №1826 від 12.08.2006р.” Проте, предметом спору у справі є стягнення з відповідача заборгованості за товар, переданий йому за іншими накладними, які перераховані вище, а тому у господарського суду відсутні правові підстави для зарахування 7000 грн. (4000 + 3000) в рахунок оплати заборгованості, що стягується у цій справі. В добровільному порядку позивач згоди на зарахування не дає. Разом з цим, як пояснив позивач та як вбачається із банківських реквізитів позивача, зазначених у договорі №30 від 3.01.2006р., позивачу відкрито розрахунковий рахунок в АППБ “Аваль” №260022925, а відповідачем кошти згідно з платіжними дорученнями №6473 від 4.09.2006р., №6594 від 11.09.2006р. перераховано на розрахунковий рахунок №260057356.
У зв’язку з тим, що відповідач не оплатив товару у строки, встановлені п.1.4. договору №30 від 3.01.2006р. з нього з врахуванням заяви позивача від 16.10.2006р. відповідно до ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України, п.4.1. договору слід стягнути 816,17 грн. пені, 143,16 грн. процентів річних, 159,42 грн. збитків, завданих інфляцією, за період: за прострочення оплати видаткових накладних №ФТ-0017331, ФТ-0017355, ФТ-0017367 від 13.04.2006р. за період з 4.05.2006р. по 22.09.2006р., за прострочення оплати видаткових накладних №№ФТ-0017572, ФТ-0017585 від 14.04.2006р.- за період з 5.05.2006р. по 22.09.2006р., за прострочення оплати видаткових накладних №№ФТ-0019343, ФТ-0019345, ФТ-0019347 від 28.04.2006р. – за період з 19.05.2006р. по 22.09.2006р., за прострочення оплати видаткових накладних №№ФТ-0021160, ФТ-0021162 , ФТ-0021163 від 12.05.2006р. – за період з 2.06.2006р. по 2.10.2006р., за прострочення оплати видаткових накладних №№ФТ-0022052, ФТ-0022091, ФТ-0022096 від 18.05.2006р. за період з 8.06.2006р. по 4.10.2006р., за прострочення оплати видаткових накладних №№ФТ-0022347, ФТ-0022348, ФТ-0022352, ФТ-0022361 від 19.05.2006р. за період з 9.06.2006р. по 4.10.2006р., за прострочення оплати видаткових накладних №№ФТ-0023338, ФТ-0023341, ФТ-0023343, ФТ-0023344, ФТ-0023356, ФТ-0023357 від 26.05.2006р. за період з 16.06.2006р. по 4.10.2006р., за прострочення оплати видаткових накладних №№ФТ-0024358, ФТ-0024359 від 2.06.2006р. за період з 23.06.2006р. по 4.10.2006р.
Позовна вимога про стягнення з відповідача 219,98 грн. збитків, понесених на оплату службових відряджень та пальне, до задоволення не підлягає.
Позивач до складу збитків включає: витрати, понесені на відрядження двох працівників до господарського суду, виходячи з розрахунку 50 грн. х 2 судових засідання; 119,98 грн. (69,98 + 50) витрат на оплату пального з м.Рівного до м.Луцька.
Відповідно до п.1 ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
У відповідності із роз’ясненням президії Вищого арбітражного суду України №02-5/215 від 1.04.1994р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди” крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв’язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.
Позивачем не доведено, що витрати на відрядження та пальне понесені ним саме у зв’язку із неналежним виконанням зобов’язань за договором відповідачем, господарський суд не визнавав обов’язковою явку представника позивача в судове засідання; не доведено відповідно до ст.623 ЦК України розміру збитків, оскільки не обґрунтовано, що для поїздки з м.Рівного до м.Луцька необхідно пального на суму 119,98 грн. (69,98 + 50), що було витрачено все пальне, придбане за фіскальними чеками від 4.10.2006р., від 16.10.2006р.; не подано доказів на підтвердження оформлення службових відряджень.
Таким чином понесені позивачем витрати не є обов’язковими і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв’язку із спірною сумою за позовом.
Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, з нього слід стягнути судові витрати по справі.
Керуючись ст.ст. 526, 549, 599, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
в и р і ш и в:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська продуктова компанія», (м.Луцьк, вул. 8 Березня, 1/18, код ЄДРПОУ 30659280) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фудз Трейд» (м. Рівне, вул. Князя Володимира, 112а, код ЄДРПОУ 32230375) 6999 грн. 91 коп. заборгованості, 816 грн.17 коп. пені, 143 грн.16 коп. процентів річних, 159 грн.42 коп. збитків, завданих інфляцією, 154 грн.52 коп. витрат, пов’язаних з оплатою державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Провадження у справі в частині стягнення 7462 грн. 73 коп. припинити.
4. В позові про стягнення 219 грн. 98 коп. збитків відмовити.
Суддя І.О.Якушева
Дата виготовлення повного тексту рішення: 20.10.2006р.