СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
22 червня 2006 року | Справа № 2-23/715-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Градової О.Г.,
Дугаренко О.В.,
секретар судового засідання Будяк К.А.
за участю представників сторін:
позивача: Ожегова І.В. дов. від 08.01.2006,
відповідача: Шипіцина Л.В. дов. від 16.06.2006
розглянувши апеляційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 04-11.04.2006 по справі № 2-23/715-2006А
за позовом Чорноморського районного споживчого товариства (вул. Революції, 7, смт. Чорноморське, 96400)
до Державної податкової інспекції у Чорноморському районі в Автономній Республіці Крим (вул. Щорса, 4 смт. Чорноморське, 96400)
про визнання нечинним рішення
ВСТАНОВИВ:
За результатами перевірки по контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу Чорноморського районного споживчого товариства (акт перевірки №000654 від 22.12.2004) та за результатами апеляційного оскарження, податковим органом прийнято рішення „Про застосування фінансових санкцій” від 05.01.2005 №0000702303/0 у сумі 1 700, 00 грн. на підставі частини 2 статті 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” № 481/95-ВР від 19.12.1995 року за порушення частини 6 статті 15 вищеназваного Закону, а саме за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності ліцензії.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04-11.04.2006 (суддя Іщенко Г.М.) задоволено позов Чорноморського районного споживчого товариства, визнано не чинним рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 25.02.2005 №000702303/1.
При прийнятті постанови суд першої інстанції посилався на статті 16, 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” №481/95-ВР від 19.12.1995, пункт 27 Переліку органів ліцензування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000, Постанову Кабінету Міністрів України „Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору” від 07.08.2001 №940 та зазначив, що відповідачу не надано повноважень щодо прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, встановлених статтею 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” №481/95-ВР від 19.12.1995, оскільки вказані повноваження віднесені до компетенції Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів.
Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що матеріалами справи підтверджено, що позивач має ліцензію, строк дії якої від 06.04.2004 по 06.04.2006 на роздрібну торгівлю тютюновими виробами.
Відповідач оскаржує постанову суду першої інстанції у зв’язку з порушенням норм матеріального права.
Так, відповідач вважає, що при прийнятті постанови судом першої інстанції порушені норми статей 10, 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, статті 15, 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” №481/95-ВР від 19.12.1995, статті 22 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” №1775-ІІІ від 01.06.2000, оскільки, на думку відповідача, відповідно до вищевказаних норм органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за наявністю ліцензій та приймати рішення про застосування фінансових санкцій, встановлених Законом України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” №481/95-ВР від 19.12.1995
Судова колегія, заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу визнає такою, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд повинен перевірити, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” рішення про застосування штрафів за порушення цього закону, в тому числі торгівлю тютюновими виробами без ліцензії приймаються органом, який видав ліцензію, та іншими органами виконавчої влади, у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Пунктом 27 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 органом, що здійснює ліцензування виробництво тютюнових виробів, оптової, роздрібної торгівлі тютюновими виробами визначено Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів як самостійний функціональний підрозділ у складі Державної податкової адміністрації України з правами юридичної особи. Регіональними підрозділами цього органу є відповідні управління в областях, містах Києві та Севастополі, Автономній Республіці Крим, які також мають статус самостійних юридичних осіб.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не є органом, уповноваженим видавати суб’єктам підприємницької діяльності ліцензії на торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами, отже, висновок місцевого господарського суду про відсутність у позивача повноважень на застосування фінансових санкцій є обґрунтованим. Такої думки також дотримується Вищий адміністративний суду України у ухвалі від 26.01.2006 по справі №2-23/5983. Також слід враховувати, що матеріалами справи підтверджується факт наявності у позивача відповідної ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами (строк дії від 06.04.2004 по 06.04.2005) серія АА №792596.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 04-11.04.2006 по справі № 2-23/715-2006А залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Чорноморському районі в Автономній Республіці Крим –без задоволення.
2. Ухвала набуває чинності з дні оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді О.Г. Градова
О.В. Дугаренко