ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ
ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
Від "17" жовтня 2006 р. по справі № 7/101-38
За позовом Структурний підрозділ Шахта "Відродження" від імені державного підприємства "Львіввугілля"
до відповідача: Підприємця ОСОБА_1, м. Ковель
про стягнення 6 497,50 грн.
Суддя Шум М.С.
За участю представників сторін:
від позивача: Ганас А.Б., провідний юрисконсульт (доручення №8/4-1 від 03.01.2006р.)
від відповідача: ОСОБА_1, підприємець
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін було роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України були роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки. Заяв та клопотань від останніх на розгляд господарського суду не поступило.
СУТЬ СПОРУ: позивач - структурний підрозділ Шахта "Відродження" від імені підприємства "Львіввугілля" звернувся в господарський суд Волинської області з позовом до підприємця ОСОБА_1 про стягнення 6 497,50 грн. в тому числі 5 059,56 грн. заборгованості по оплаті за поставлений товар, 928,12 грн. пені, нарахованої відповідачу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 375,41 грн. інфляційних втрат та 134,35 грн. процентів річних.
Відповідач - підприємець ОСОБА_1 у запереченні на позов пред'явлені позовні вимоги заперечила, мотивуючи тим, що товару по накладній НОМЕР_1 не отримувала.
Крім того, відповідачем також заперечується ціна товару в сумі 222,90 грн. за 1 тону вугілля.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, господарський суд прийшов до висновку про безпідставність пред'явлених структурним підрозділом Шахта "Відродження" від імені державного підприємства "Львіввугілля" позовних вимог та необхідність у відмовленні останніх, зокрема, з наступних підстав:
13 червня 2005 року між державним підприємством "Львіввугілля" Шахта "Відпродження" та підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу за НОМЕР_2.
Укладена між сторонами угода за НОМЕР_2 предметом судового розгляду не виступала, недійсною судом не визнавалася, сторонами розірвана не була, у зв'язку з чим в господарського суду відсутні підстави вважати зазначену угоду недійсною або неукладеною.
Згідно даного договору державне підприємство "Львіввугілля" Шахта "Відпродження" взяло на себе зобов'язання поставити у власність (повне господарське відання) підприємця ОСОБА_1 товар, а остання в свою чергу зобов'язувалась прийняти товар та оплатити його вартість.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 3.1. договору НОМЕР_2 встановлено, що ціна за одиницю товару: згідно прейскуранту, який діє на момент відвантаження. Поданий в судовому засіданні представником позивача наказ ДП "Львіввугілля" №94 від 13.06.2005р. "Про затвердження договірних цін на рядове вугілля та продукти зберігання", договірні ціни на рядове вугілля та продукти збагачення до ДП "Львіввугілля" (для поставок на енергетику та іншим споживачам) на марку вугілля ЖР О-200 встановлено в розмірі 222,90 грн. за 1 тону. Однак, з даними цінами на вугілля відповідача не ознайомлено.
Пунктом 5.1. договору НОМЕР_2 встановлено, що поставка здійснюється транспортом покупця (в даному випадку - підприємця ОСОБА_1).
Позивач 17 червня 2005 року через посередника - приватне підприємство "Галич-Трейд" відвантажив залізничним транспортом відкритому акціонерному товариству "Дубешовський керамічний завод" 65 тонн кам'яного вугілля марки ЖР 0-200, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу НОМЕР_3, а підприємцю ОСОБА_1 виписав накладну НОМЕР_1 на вугілля на загальну суму 12 403,56 грн. 24 червня 2005 року, тобто після відвантаження товариству. Як вбачається із наданої до позовної заяви копії накладної НОМЕР_1 відповідач останню не підписував та товар не отримував.
Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В даному випадку, при вирішенні справи №7/101-38 позивачем у справі не доведено належним чином тих обставин, що стали підставою для пред'явлення позовних вимог до відповідача та подання позовної заяви до суду, зокрема, підстав цивільно-правової відповідальності відповідача та не доведено факту отримання відповідачем товару - вугілля.
Посилання позивача на поставку товару - вугілля підприємцю ОСОБА_1 залізничним транспортом не підтверджено належним чином, оскільки, як вбачається із квитанції про приймання вантажу НОМЕР_3 одержувачем 65 тонн кам'яного вугілля марки ЖР 0-200 є відкрите акціонерне товариство "Дубешовський керамічний завод", а не підприємець ОСОБА_1.
Як повідомила підприємець ОСОБА_1, остання не зверталась до позивача про відвантаження вугілля залізничним транспортом та на ВАТ "Дубешовський керамічний завод". Твердження відповідача в судовому засіданні не заперечив представник позивача.
Твердження відповідача про часткову оплату відповідачем отриманого товару, що в свою чергу є доказом отримання відвантаженого вугілля на ВАТ "Дубешовський керамічний завод" не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи, поданими сторонами доказами, оскільки як вбачається із прибуткового касового ордеру НОМЕР_4, в графі: підстава, зазначено - "за вугілля". Інших конкретних підстав не наведено.
Судом не беруться до уваги посилання сторін про усні домовленості, зокрема, щодо ціни вугілля, умов та термінів поставки, марки вугілля, оскільки останні не підтвердженні належними письмовими доказами.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
в и р і ш и в :
В позові відмовити.
Суддя Шумом Миколою Сергійовичем