Справа № 2-а-2750/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2011 м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя у складі : судді Сараєва І.А., при секретарі Довгої С.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на дії державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби ММУЮ -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ТОВ «ОТП Факторинг Україна»звернувся до суду з вимогами визнати незаконними дії державного виконавця Приморського ВДВС ММУЮ по стягенню виконавчого збору з суми, яка надійшла від реалізації заставного майна.

Представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна»Пачков Д.В. відтримав заявлени вимоги. Пояснив, що на виконанні у Приморському ВДВС ММУЮ знаходиться виконавчий лист № 2-2565\09, виданий 16.11.2009 р. Приморським районним судом м. Маріуполя щодо стягнення заборгованності зі ОСОБА_1 за кредитним договором № МL -102\076\2005 від 27.12.2005 р.

На підставі вказаного виконавчого документа постановою державного виконавця Приморського ВДВС ММУЮ 05.07.2010 р. було відкрито виконавче провадження про стягнення заборгованості з боржника на користь АТ «ОТП Банк».

25.11. 2010 р. державним виконавцем складено акт опису та арешту майна Боржника, а саме : квартира АДРЕСА_1.

Ухвалою від 06.04.2011 р. Приморський районний суд м. Маріуполя замінив сторону у виконпавчому провадженні з АТ «ОТП Банк»на ТОВ «ОТП Факторинг Україна», до якого надійшли усі права стягувача та іпотекодержателя. Вищевказана квартира є заставним майном ТОВ «ОТП Факторинг Україна»згідно договору іпотеки № РМL -102\076\2005 від 27.12.2005 р., посвідчений приватним нотаріусом Апалько М.К., зареєстрований в реєстрі за № 10487.

Квартира була виставлена на реалізацію (прилюдні торги). Які відбулися 29.04.2011 р.

По результатам аукціону квартира була продана за суму у розмірі 183 150, 00 грн., згідно протоколу № 0511020 від 29.04.2011 р. дана сума за мінусом трьох відсотків комісії торгуючої організації -5494, 50 грн. коштів на витрати по організації та проведення прилюдних торгів у розмірі 407, 24 грн. з ПДВ 409. 31 грн., з ПДВ, 313, 66 грн.з ПДВ, 317, 49 з ПДВ , 118, 09 грн. з ПДВ та 117, 38 грн. з ПДВ була перерахована на рахунок відповідача.

Таким чином до ВДВС надійшла сума у розмірі 17.5972, 33 грн.

Сума, яка поступила на рахунок ТОВ «ОТП Факторинг Україна»від реалізації заставного майна складає 159 956, 77 грн.

Таким чином різниця між сумою, що надійшла до виконавчої служби ( 175 972, 33 грн.), та сумою яку отримав стягувач ( 159 956, 77 грн.) складає 16 015, 56 грн.

Таким чином, державним виконавцем у відповідності ст. ;№ ЗУ «Про виконавче провадження» було здійснено розподіл стягнутих сум, та з вищевказаної суми ( 175 972, 33 грн.) їм був стяґгнутий виконавчий збір у розмірі 10 відсотків. В даному випадку вважаємо дії спрямовані на стягнення виконавчого збору незаконними, не відповідаючими чинному законодавству України.

Так, згідно п.6 ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження»за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюється утримання, передбачені ст. 43 даного закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 43 закону зазначається, що в третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стосується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми.

Згідно ст. 44 ЗУ «Про виконавче провадження»також зазначає, що в першу чергу задовольняються забеспечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставного майна.

За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеною у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.

Згідно з ч.2 ст. 1 ЗУ «Про іпотеку»в силу іпотеки іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов*язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

Частина 4 ст. 82 ЗУ «Про виконавче провадження»вказує на те, що рішення, дії, чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Представник відповідача Недрига Р.Г. вимоги позивача не визнав. Пояснив, що насамперед слід зазначити, що виконавче провадження було відкрито під час дії ЗУ «Про виконавче провадження»в редакції 1999 року, а розподіл коштів, отриманних від реалізації заставленого майна відбувався згідно ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про виконавче провадження»та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів в редакції від 04.11.2010 року, який набрав законної сили з 09.03.2011 р., а норми цих двох законів які регламентують порядок стягнення виконавчого збору, суттєво різняться між собою.

Так, існувала чітка заборона на звернення стягнення виконавчого збору з коштів, які надійшли від реалізації заставленого майна. У новій редакції закону така заборона відсутня. Натомість п.6 цієї 54 статті визначено, що… за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені ст. ;3 цього закону.

Після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя …, а приписи ст.43 цього закону на підставі якої було здійснено розподіл коштів , яки надійшли від реалізації предмета іпотекі державним виконавцем вказують на те, що у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій, у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов*язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми.

Представник управління Державного казначейства у Донецькій області Морокко Г.С.погодилась з висновками представника ВДВС, вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити.

Суд, вислухав сторони, вивчивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

При цьому суд вважає наступні факти :

- згідно існуючому законодавству відсутня заборона на звернення стягнення виконавчого збору з коштів, які надійшли від реалізації заставленого майна ;

- у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій, у другу -компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов*язані з оргагізацією та проведенням виконавчих дій. Не покриті авансовим внеском сторін. Та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми;

- виходячи з вищенаведеного та спираючись на матеріали виконавчого провадження саме на розпорядження державного виконавця від 26.05.2011 року, щодо розподілу коштів. на постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 01.11.2010 року, постанову про витрати на організацію та проведення виконавчих дій від 21.01.2011 року у сумі 19, 88 грн., існує наступний порядок розподілу коштів згідно діючому на травень місяць та на теперішній час закону : на рахунок ДВС від торгівельної організації надійшла сума 175 972, 33 грн., керуючись вищевказаними правовими нормами ця сума була розподілена у наступній послідовності на підставі ст. 43 діючого закону у першу чергу утримано 19, 88 грн.- витрати на проведення виконавчих дій, залишилось 175 952, 45 грн., на підставі ст.ст. 28, 43, 54 вказаного закону 15995, 68 грн., виконавчий збір пропорційно до стягнутої суми, залишок коштів у розмірі 159 956, 77 грн., перераховано стягувачу, як того вимагають норми п.3 ст. 43 діючого закону.

Слід також зазначити, що згідно ч.3 п.3 ст. 41 діючого закону виконавчий збір відноситься до витрат виконавчого провадження, які по черговості стягнення визначеною ст. 43 закону підлягають першочерговому стягненню.

Посилання позивача на ст. 44 ЗУ «Про виконавче провадження»є помилковими, тому що при виконанні вищезазначеного виконавчого листа ДВС не є стягувачем у розумінні правових норм ЗУ «Про виконавче провадження». Так, згідно ст.8 закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник, стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що діями Приморського ВДВС вимоги законодавства та ЗУ «Про виконавче провадження»порушені не були.

Керуючись ст.ст. 6, 49, 51, 158-163, 167 КАС України, ст.ст. 8, 43, 54 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 1, 20, 33, 34 ЗУ «Про іпотеку»суд -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволені скарги ТОВ «ОТП Факторинг Україна»до Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про визнання дій державного виконавця незаконними -відмовити.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом 10 днів до Донецького Апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області.

Суддя: Сараєв І. А.