Справа № 298/2052/24

Номер провадження 3/298/246/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 березня 2025 року                                                         смт. Великий Березний

Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Ротмістренко О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина Азербайджана, уродженця м. Гянджа Азербайджан, мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого, за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 246161 від 23.11.2024 ОСОБА_1 26.10.2024 близько 15 год. 00 хв. за місцем свого проживання в

АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру, а саме штовхав та ображав її нецензурними словами могла бути завдана психічна шкода здоров`ю, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі – КУпАП).

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду адміністративних матеріалів повідомлявся шляхом надсилання судової повістки на адресу місця проживання.

Потерпіла ОСОБА_2 також до суду не з`явилася.

В силу положень ст. 268 КУпАП України присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.173-2 КУпАП, не є обов`язковою.

Відтак суддя вважає, що справу може бути розглянуто.

В ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під домашнім насильством розуміється діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Аналіз протоколу та доданих до нього матеріалів показує, що такі не містять у собі беззаперечних та об`єктивних даних, які б дозволили зробити висновок про наявність у діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Так, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, що вказані в такому протоколі дії ОСОБА_1 мали наслідком завдання шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілої.

Відповідні докази відсутні й у доданих до протоколу про адміністративне правопорушення матеріалах.

В аспекті наведеного суддя звертає увагу на те, що не вважається домашнім насильством вчинений між особами звичайний сімейний конфлікт (сварка), який за своїм характером є лише зіткненням протилежних інтересів і поглядів, напруженням і крайнім загостренням їх відносин та наявних між ними суперечностей, що може супроводжуватися взаємними докорами і образами чи іншими діями або бездіяльністю, які однак не спрямовані на умисне завдання шкоди психічному чи фізичному здоров`ю потерпілого, спричинення йому психологічних страждань, пов`язаних з приниженням та/або демонстрацією його залежного становище від кривдника тощо.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Згідно з пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України від 22грудня 2010року №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом, а усі сумніви тлумачаться на користь правопорушника. Таким чином, суд зобов`язаний дослідити усі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

В силу положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Обов`язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Зважаючи на наведене, суддя позбавлена можливості констатувати про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, поза розумним сумнівом.

Тому суддя приходить до висновку, що до суду не надано належних, допустимих, достатніх та переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, які б беззаперечно свідчили про наявність в його діях складу вказаного правопорушення, у зв`язку з чим провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи положення ст. 40-1 КУпАП, судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.

Керуючись ст. ст. 247, 283 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП щодо ОСОБА_3 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Великоберезнянський районний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

       Суддя                                                                                 Ротмістренко О.В.