308/16/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.03.2025        року                                                 місто Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Придачук О.А., за участю правопорушниці– ОСОБА_1 , захисника правопорушниці – адвоката Нев"ядомського Д.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП

В С Т А Н О В И В:

16.12.2024 року о 12 год. 00 хв. за адресою: м. Ужгород, наб. Незалежності, 4, в Ужгородському ліцеї ім. Т. Шевченка неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наніс незначні тілесні ушкодження однокласниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що свідчить про те, що ОСОБА_1 неналежним чином виконувала обов"язки щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинила дії передбачені ч.1 ст. 184 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_4 вину не визнала. Пояснила, що приділяє достатньо уваги вихованню свого малолітнього сина ОСОБА_2 .

Захисник правопорушника – адвокат Нев`ядомський Д.В. у судовому засіданні вказував на те, що працівниками поліції не було вилучено відео з камер відео спостереження, а на його адвокатський запит ліцей надав відповідь, що запис не зберігся. Разом з тим, на вказаному відеозаписі містилася відеоінформація, згідно якої конфлікт спровокувала саме ОСОБА_3 , яка вилила воду з маленької пластикової пляшки на голову ОСОБА_5 , після чого почала втікати, а ОСОБА_2 кинув у неї пусту пластикову пляшку. Той, факт, що поліція не витребувала вказаний доказ, а адміністрація школи цей доказ знищила, свідчить, що інформація, яка містилася на відео, не була вигідна ні поліції, а ні адміністрації ліцея, яка діяла упереджено, не об`єктивно та зайняла не безсторонню позицію, а стала на бік батьків ОСОБА_6 . Зазначав, що вказаний конфлікт не ніс жодної суспільної небезпеки, мав короткотривалий характер, і це були звичайні дитячі пустощі, які трапляються між дітьми щодня. Вказував, що надана батьками ОСОБА_3 медична довідка є неприпустимим доказом, оскільки не є висновком експерта, з неї не убачається ані час утворення ушкодження, ні механізм, а ні причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_2 та ушкодженнями ОСОБА_7 . Також вказував, що поліція неправильно кваліфікувала дії матері ОСОБА_8 – ОСОБА_1 , оскільки конфлікт відбувся під час перебування дитини у школі і за дітьми мав слідкувати класний керівник, а мати не мала жодної змоги вплинути на ситуацію. А тому захисник просив закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що вона є класним керівником у класі де навчалися ОСОБА_10  та ОСОБА_3 . Так, 16.12.2024 року була перерва, яка вже закінчувалася і вона зайшла у приміщення класу щоб повідомити учням про наступний урок і у цей час  почула звук падіння пляшки. По звуку падіння пляшка була не порожня, а з рідиною, але не повна. Всі учні розбіглися по своїх місцях. До неї підійшла ОСОБА_3 та сказала, що їй в обличчя кинули пляшку з водою. У неї було почервоніння на обличчі. Хто саме кинув пляшку в той час вона не бачила а ОСОБА_11 їй не повідомила. Оскільки починався інший урок сказала учням, що після уроку з"ясує причину конфлікту. Однак, це був останній урок, і діти після уроку розбіглися. Згодом їй зателефонував батько ОСОБА_3 і сказав, що буде йти з донькою до лікаря, тому, що ОСОБА_2 кинув їй в обличчя пляшку з рідиною, і у неї забій. Наступного дня вона поспілкувалася з дітьми, і роз"яснила їм, щоб вони не поступали так у подальшому. Запропонувала ОСОБА_2 попросити вибачення у ОСОБА_3 , однак чи вибачився він перед ОСОБА_3 вона не знає. У ОСОБА_3 був синець на обличчі.

Також, повідомила, що була ще одна конфліктна ситуація за участю ОСОБА_2 , коли він написав номер телефону однокласниці у туалеті і їй дзвонили.

Заслухавши пояснення правопорушниці та її захисника, покази свідка  ОСОБА_9 , дослідивши матеріали справи, доходжу наступного.

У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною першою статті 184 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини,  що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 251 КУпАП визначає, щодо доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом  порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність  адміністративного  правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані  встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями  особи,яка  притягається  до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими  доказами,  показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які  використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху,протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається, зокрема, в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (формальний склад).

Суб`єкт цього адміністративного правопорушення - фізичні осудні особи - батьки, або особи, що їх замінюють.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

При цьому, суддя звертає увагу на те, що чинне законодавство України не містить єдиного визначення поняття «неповнолітні». Одна група нормативно-правових актів (Сімейний кодекс України, Цивільний кодекс України) поняття «малолітній» та «неповнолітній» співвідносять, як частини цілого, яким є поняття «дитина». Тобто поняття «дитина» включає дві складові: «малолітній» та «неповнолітній», які є окремими самостійними групами.

Статтею 6 СК України визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Інша група нормативно-правових актів (Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України) неповнолітній включає всю вікову протяжність, до 18 років, а малолітній (малолітня особа) відноситься до неповнолітнього, з 14 років. Тобто малолітній та неповнолітній співвідносяться між собою як частина й ціле, а термін «дитина» не використовується.

Так, сукупний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів в співвідношенні із завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо охорони прав і свобод громадян, свідчить про те, що термін «неповнолітні діти», який використовується у статті 184 КУпАП охоплює коло осіб, які не досягли повноліття, тобто яким не виповнилося 18 років, права і свободи яких перебувають під особливою охороною держави

Статтею 150 СК України визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, ч.1 вказаної статті передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Частинами першою та другою статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Вина правопорушниці стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 248962 від 23.12.2024 року, рапортом помічника чергового Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області від 16.12.2024 року, довідкою лікаря травматологічного пункту з якого убачається, що 16.12.2024 року о 12 год. 15 хв. ним проведено огляд ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та встановлено у останньої забійне садно, гематому лівої щоки, довідкою ургентного дитячого хірурга, з якої убачається, що ним 16.12.2024 року о 16 год. 20 хв. проведено огляд ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено діагноз забійне садно, гематома лівої щоки, та призначено лікування, копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та копією паспорта ОСОБА_1 , рапортом начальника СЮП ВП Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області від 23.12.2024 року, письмовими поясненнями ОСОБА_1 та її сина малолітнього ОСОБА_2 від від 23.12.2024 року наявними у матеріалах справи.

Вищенаведені докази, які є належними та допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки сумнівів у їх достовірності чи порушень під час їх підготовки та збирання у ході розгляду справи судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують, що вказані у протоколі обставини про те, що малолітній ОСОБА_2 , який є сином ОСОБА_1 , у приміщенні Ужгородського ліцею ім. Т.Шевченка, наніс незначні тілесні ушкодження своїй однокласниці малолітній ОСОБА_3 , кинувши у неї пляшку з водою, свідчать про те, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП, а саме за неналежне виконання батьківських обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , обґрунтовано складено на його матір – ОСОБА_1 .

Суддя вважає, що доводи захисника правопорушника що медична довідка є неприпустимим доказом у справі, оскільки з такої не убачається часу утворення тілесного ушкодження, його механізму, причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_2 та ушкодженнями ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки як одна так і друга медична довідка були видані уповноваженими особами, які оглядали малолітню ОСОБА_3 . Вказані довідки також є належними та достовірними доказами, оскільки дані щодо часу огляду та виявлених тілесних ушкоджень узгоджуються з іншими достовірно встановленими в судовому засіданні обставинами справи.

Зокрема, досліджені докази свідчать про те, що дії ОСОБА_2 , який кинув у ОСОБА_3 пляшку, носять ознаки протиправності та є наслідком недостатньої уваги з боку батьків щодо виховання дитини в дусі поваги до прав інших людей.

Наведене на думку суду свідчить, що мати не достатньо впливає на виховання сина та не в повній мірі навчає його правильної й шанобливої поведінки до інших людей.

Крім того, суддя також бере до уваги , що ні ОСОБА_1 , ні її захисником в судовому засіданні не оспорюється сам факт скоєного малолітнім ОСОБА_2 .

А тому оцінюючи надані докази, у їх сукупності, суддя доходить висновку, що такі є належними, допустимими та такими, що узгоджуються між собою та повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.

Згідно зі ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, суддя вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст. ст. 23, 33, 184 ч.1, 283-285, 287-294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 605,60 грн. на користь держави.

Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: О.А. Придачук