Справа №295/2549/25

Категорія 327

3/295/946/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2025 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Костенко С.М. розглянувши, які надійшли з Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.184 ч.1 КУпАП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , інвалід 3-ї групи, і.к. НОМЕР_1 , -

в с т а н о в и в :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 110.02.2025 близько 12 год. 30 хв. в АДРЕСА_2 батько ОСОБА_1 ухилявся від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання свого сина ОСОБА_1 , порушивши норми ст. 50 СК України, а саме ОСОБА_1 під час уроку "технології" в присутності вчителя та інших учнів оголював свої еніталії, чим ображав честь та гідність учнів, внаслідо чого порушував громадський порядок і спокій громадян.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що виховує сина самостійно. У сина в школі виникають проблеми, пов`язані з групою учнів, які б`ють його сина, таким чином розважаються. Про існуючу проблему йому відомо від сина, у зв`язку з чим він на постійному зв`язку з класним керівником, вчителями. В листопаді 2024 сина звинуватили в тому, що він розбив планшет однокласниці та в послідуючому з`ясувалося, що це сталося через те, що група однокласників повалили сина на парту, де лежав гаджет, почали бити сина і останній захищаючись випадково його скинув на підлогу. Про події, які сталися 10.02.2025 йому стало відомо від бабусі, яка забирала сина зі школи, а саме, ОСОБА_2 показав бабусі відео, на якому його син зняв штани. Він одразу звернувся до директора школи щоб розібралися в даному інценденті, був на зборах 14.02.2025 де комісія прийшла до висновку, що булінг відсутній. Зазначив, що належним чином виконує свої батьківські обов`язки, дитина забезпечена всім необхідним, гарно навчається, має багато захоплень.

В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що 10.02.2025 на переві до нього підбігли ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , і ОСОБА_2 сказав зняти штани та показати геніталії, він нічого не відповів. На уроці, коли вчитель був зайнятий, ОСОБА_2 знову до нього підійшов і наказав зняти штани, в протилежному він його поб`є. Побоючись побиття він мовчки зняв штани і вдягнув, ОСОБА_2 це зняв на свій телефон. Вчитель цього не бачив, до останнього також не звертався за допомогою, оскільки його за це теж би побили. Ніхто з учнів і вчитель цього не бачила, урок не було зірвано. В послідуючому ОСОБА_2 відео скинув всім однокланикам. Після цієї одії до нього підходив ОСОБА_5 , який просив його не здавати та дав за це 5 грн.

Опитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 пояснив, що є вчителем "технологій" 10.02.2025 в класі ніяких інцендентів не було, урок не було зірвано. Про подію дізнався після уроку, коли учень ОСОБА_2 розповсюджив зняте ним відео. Ввважає цю подію баловством дітей.

В судовому засіданні опитана ОСОБА_7 пояснила, що є класним керівником 5-а, де навчається ОСОБА_3 . У дитини проблеми з дисципліною, але навчається він гарно. Батько постійно на зв`язку із нею, цікавиться проблемами дитини, але на її думку не в повній мірі їх вирішує, оскільки дитина потребує допомоги психолога.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи, додатково надані матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністратині правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

Щодо обґрунтованості поширення на вказану категорію справ гарантій Конвенції необхідно зазначити таке.

Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення.

Відповідно звернуто увагу уповноважених осіб на необхідності дотримання правил та процедур під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, прав та гарантій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, належному фіксуванні доказів вчинення правопорушення та їх зберіганні тощо.

У справах проти України ЄСПЛ розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.

Одночасно практика Європейського суду з прав людини щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення зосереджена навколо фундаментальних засад здійснення правосуддя у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, забезпеченні дотримання положень Конвенції в частині реалізації статті 6, яка гарантує кожному право на справедливий суд.

Диспозицією ч.1 ст. 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та викховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Згідно диспозиції ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Водночас, відповідно до роз`яснень, викладених в пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Складаючи протокол про адміністративне правопорушення інспектором поліції має бути розкрито таку ознаку об`єктивної сторони адміністративного правопорушення як «ухилення від виконання батьківських обов`язків».

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

В ситуації, що розглядається не можливо встановити, що ОСОБА_1 не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитини доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти.

ОСОБА_1 заперечив обставини про ухилення від виховання сина і навпаки пояснив, що дбає про його добробут, виховує сина самостійно, мама дитини проживає окремо, що виходячи із змісту статті 251 КУпАП розглядається як один із видів доказів.

Складаючи протокол про адміністративне правопорушення інспектором поліції не розкрито таку ознаку об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, як «ухилення від виконання батьківських обов`язків».

Разове вчинення дитиною дій зазначених в протоколі не свідчить про ухилення ОСОБА_1 від виховання дитини.

Це підтверджено і поясненнями ОСОБА_6 , який пояснив, що про подію, яка відбулася на його уроці, дізнався лише наступного дня. 10.02.2025 урок не було зірвано, громадський порядок і спокій дітей не порушувався.

Судом встановлено, що про інциндент стало відомо лише після того, як інший учень 5-А класу ліцею неправомірно розповсюджив здійснене ним відео. Ці обставини підтверджено і протоколом засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) від 14.02.2025.

Інші докази, які б свідчили про вину ОСОБА_1 суду надані не були.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністартивна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно с п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

З огляду на наведені обставини, матеріали справи відносно ОСОБА_1 не містять безумовних та беззаперечних доказів на підтвердження вчинення останнім інкримінованих адміністративних правопорушень, передбачених ст.184 ч.1 КУпАП., що виключає провадження у справі та підлягає закриттю.

Керуючись ст. 247,283, 284, КУпАП суд, -

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. ст. 184 ч.1 КУпАП - закрити за відсутністю складу правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з дня її прийняття.

Суддя С.М.Костенко