Справа №752/3666/25

Провадження №2-з/752/47/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кордюкова Ж.І., розглянувши заяву адвоката Ортікова А.М., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Ортіков Алішер Малікович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на майно відповідача у розмірі 1014561, 60 грн.

Заява обґрунтована тим, що предметом поданого позову є стягнення заборгованості за розпискою, складеною 13.01.2022 відповідачем на суму 24000 доларів США. На момент звернення з позовом до суду відповідач не повернув позику та не виконав зобов`язання у загальному розмірі 1014561,60 грн.

Аналіз судової практики Голосіївського районного суду за участю відповідача по справах №2601/23679/23 та №752/9920/17 свдчить, що відповідач роками не виконує виконавчі документи відносно порушених щодо нього справ та не з`являється у Відділ державної виконавчої служби Голосіївського району на виклики державного виконавця.

Також відповідач вживає заходи щодо відчуження свого майна для того, щоб зробити стягнення боргу неможливим і таким чином уникає виконання рішення суду.

Невжиття заходу забезпечення позову у разі задоволення позовних вимог ускладнить ефективний захист та поновлення порушених прав позивача.

Розглянувши заяву, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

В провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості договором позики.

Предметом поданого позову є стягнення заборгованості за розпискою, складеною 13.01.2022 відповідачем на суму 24000 доларів США, розмір якої на момент звернення з позовом за розрахунком позивача складає 1014561,60 грн.

Частиною 1 ст. 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1, 6, 8 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17 зазначено, що конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Суд відзначає, що під час розгляду заяви про забезпечення позову було встановлено, що предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості за договором позики у загальному розмірі 1014561,60 грн.

Представник позивача просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, що належать відповідачу, в межах суми заявлених позовних вимог у загальному розмірі 1014561,60 грн.

Проте заява про забезпечення позову містить лише посилання на невиконання відповідачем рішень судів, а також те, що останній здійснює відчуження свого майна для уникнення виконання рішення судів, до заяви позивачем та його представником не додані докази на підтвердження вчинення відповідачем дій щодо відчуження його майна або ухилення від виконання рішень судів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, оцінивши доводи представника позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх застосування.

Суд зауважує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Крім того, наявність спору між сторонами само по собі не свідчить, що невжиття заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову, що має наслідком відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 149-153, 258-261, 353-355 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала складена 13.03.2025.

Суддя Ж. І. Кордюкова