Справа № 298/397/25

Номер провадження 2-н/298/17/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 березня 2025 року                                                         с-ще Великий Березний

Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Ротмістренко О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ» про видачу судового наказу про стягнення із   ОСОБА_1 , заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 1845,72 гривень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ» (надалі – ТОВ «ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ»), яке знаходиться за адресою: м. Ужгород, пл. Жупанатська, 18, код ЄДРПОУ 41999833, звернулося в суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення із   ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 , заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 1845,72 грн. та судового збору в розмірі 302,80 гривень.

Дана заява підписана начальником Ужгородського ЦОК ТОВ « Закарпаттяенергозбут» М. Бідник. В заяві серед переліку документів, що додаються до такої, зазначено копію довіреності представника на право підпису.

Водночас вказана довіреність до заяви не додана, про що свідчить відповідний акт, складений працівниками суду.

Згідно ч. 3 ст. 163 ЦПК України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: документ, що підтверджує сплату судового збору;  документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника;  копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній)формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;  інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Так, в п. 2 ч. 3 ст. 163 ЦПК України передбачено надання документів, що підтверджують повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника.

Також, згідно ч. 7 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Згідно ч. 3 ст. 58 ЦПК України визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 62 ЦПК України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:

1) довіреністю фізичної або юридичної особи;

2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у своїй ухвалі від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 зазначила, що з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що, починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому, можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією(у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.

Також до матеріалів заяви про видачу судового наказу не долучено інших установчих документів товариства, згідно яких суд міг би встановити повноваження особи, що підписувала заяву про видачу судового наказу.

Згідно з пунктом 1 частини 3 названої статті до заяви про видачу судового наказу додається, зокрема, документ, що підтверджує сплату судового збору.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011року №3674-VI  (далі - Закон № 3674-VI).

Частинами першою та другою статті 9 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 3674-VI судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, зокрема й з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.

Відповідно до частини другої статті 40 «Про платіжні послуги» від 30 червня 2021 року №1591-IX (далі - Закон № 1591-IX) платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Постановою правління Національного банку від 29.07.2022 № 163 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг (далі - Інструкція).

Пунктом 37 Розділу ІІ Інструкції встановлено, що платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім?я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача (або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.

В п. 40 Розділу ІІ Інструкції визначено, що платник має право ініціювати платіжну операцію за фактичного платника та/або на користь фактичного отримувача коштів шляхом надання платіжної інструкції надавачу платіжних послуг платника. Платіжна інструкція, крім обов`язкових реквізитів, визначених у пункті 37 розділу II цієї Інструкції, повинна містити: 1) унікальний ідентифікатор фактичного платника або найменування/ прізвище, власне ім`я. по батькові (за наявності), код фактичного платника та/або 2) унікальний ідентифікатор фактичного отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код фактичного отримувача.

З огляду на вищевказане, суд звертає увагу, що одним з обов`язкових реквізитів платіжного документу є призначення платежу, а також найменування отримувача, код отримувача та номер його рахунку, найменування надавача платіжних послуг отримувача.

Відповідно до пункту 41 Інструкції, платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Верховний Суд, зокрема, в ухвалі від 31 травня 2018 року у справі № 922/496/17 та у постанові від 19 січня 2019 року у справі № 905/1057/18 звернув увагу на обов`язковість правильного оформлення платіжного документу, який підтверджує сплату судового збору та вказав, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Також згідно роз`яснень, наведених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другоїстатті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

У платіжній інструкції № 136317 від 04.10.2024, яка долучена заявником до заяви, у реквізиті «Призначення» зазначено: «Судовий збір, за заявою про видачу судового наказу ТОВ «Закарпаттяенергозбут», Великоберезнянський районний суд. При цьому найменування боржника, з якого заявник просить стягнути заборгованість, у цій квитанції не зазначене. Враховуючи наведене, інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу заяви про видачу судового наказу, боржником за яким є ТОВ «Закарпаттяенергозбут»,  заявником сплачено судовий збір, відсутня.

Отже, додана заявником квитанція не є належним доказом сплати судового збору за заявою про видачу судового наказу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 165 ЦПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Враховуючи наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 165 ЦПК України, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ» про видачу судового наказу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.163, п. 1 ч. 1 ст.165, ст. ст. 259, 260, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ» про видачу судового наказу про стягнення із   ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 1845,72 гривень відмовити.

Роз`яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому законом, після усунення її недоліку.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну 

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга може бути подана до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя  О.В.Ротмістренко