Справа № 201/3135/25

Провадження 2-з/201/58/2025

УХВАЛА

17 березня 2025 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Федоріщев С.С., розглянувши заяву адвоката Волошиної Крістіни Юріївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та “Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Затишний 2” про визнання недійсними договорів, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська 14 березня 2025 року надійшла заява адвоката Волошиної Крістіни Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі Ордеру на надання правничої допомоги АЕ №1368924 від 13.02.2025, про забезпечення позову до подачі позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та “Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Затишний 2” про визнання недійсними договорів, у якій вона просила:

1.       Заборонити Відповідачам та будь-яким третім особам здійснювати будь-які реєстраційні дії, пов`язані з реєстрацією права власності або будь-якими змінами щодо об`єкта пайової участі у будівництві, визначеного договором пайової участі №1 від 15 січня 2021 року, укладеним між ОСОБА_4 та Обслуговуючим кооперативом “Житлово-будівельний кооператив “Затишний 2”. Зазначене право на пайову участь було передане Відповідачу 1 згідно з договором уступки пайової участі в будівництві №106/21П від 05 травня 2021 року та стосується майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 .

2.       Заборонити Відповідачам та будь-яким третім особам здійснювати будь-які реєстраційні дії, пов`язані з реєстрацією права власності або будь-якими змінами щодо об`єкта пайової участі у будівництві, визначеного договором пайової участі №1 від 15 січня 2021 року, укладеним між ОСОБА_4 та Обслуговуючим кооперативом “Житлово-будівельний кооператив “Затишний 2”. Вказані права на пайову участь були передані Відповідачу 1 згідно з договором уступки пайової участі в будівництві №107/21П від 05 травня 2021 року та стосуються майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 .

3.       Заборонити Відповідачу 1 та Відповідачу 2 ( ОСОБА_3 ) вчиняти будь-які правочини, спрямовані на відчуження, передачу, зміну або обтяження майнових прав, визначених договорами пайової участі, зазначеними у пунктах 2 і 3 цієї заяви.

4.       Заборонити будь-які дії, спрямовані на реєстрацію права власності на квартири, що є предметом договорів пайової участі, до остаточного вирішення спору по суті. Вказані об`єкти на момент подання заяви ще не є об`єктами зареєстрованого нерухомого майна, а тому існує ризик, що реєстрація права власності на Відповідача 2 фактично позбавить Позивача можливості захистити свої права та повернути свою частку у спільно набутому майні.

5.       Заборонити Відповідачу 3 (Обслуговуючому кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Затишний 2”) вносити будь-які зміни у правовий статус пайових часток, переданих за договорами №106/21П та №107/21П від 05 травня 2021 року, а також здійснювати будь-які дії, спрямовані на подальший перехід майнових прав або реєстрацію права власності за іншими особами до завершення розгляду судової справи.

В обґрунтування своєї заяви, заявниця послалася на те, що у період перебування у зареєстрованому шлюбі між ОСОБА_1 (далі – Позивач) та ОСОБА_2 (далі –Відповідач 1), що був укладений 02 серпня 2003 року (дата укладення шлюбу – згідно уточнення від 14.03.2025 вх.№10520), подружжям було набуте у спільну сумісну власність низка об`єктів майна.

Так, Договором уступки пайової участі у будівництві №106/21П від 05.05.2021 року ОСОБА_5 , діючи від імені ОСОБА_4 , яка відповідно до Договору пайової участі №1 від 15 січня 2021 року укладеного між ОСОБА_4 та “Обслуговуючим кооперативом “Житлово-будівельний кооператив “Затишний 2” набула права на пайову участь в об`єкті нерухомості, уступила свої права ОСОБА_2 . ОСОБА_2 прийняла на себе майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .

Також договором уступки пайової участі у будівництві №107/21П від 05.05.2021 року ОСОБА_5 від іменні ОСОБА_4 уступила, а ОСОБА_2 прийняла на себе майнові права на об`єкт нерухомості, а саме квартиру АДРЕСА_2 .

Договори було підписано обслуговуючим кооперативом “Житлово-будівельний кооператив “Затишний 2” (далі – Відповідач 3), ОСОБА_4 та Відповідачем 1.

У процесі спільного життя між подружжям поступово виникли серйозні розбіжності та непорозуміння, що призвели до конфліктних ситуацій та унеможливили подальше спільне проживання. В результаті взаємних суперечок та неможливості знайти компромісне рішення, подружні відносини фактично припинили своє існування.

На підставі вищевикладених обставин та з урахуванням непримиренних розбіжностей між сторонами, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було офіційно розірвано 20 серпня 2024 року в установленому законом порядку. Факт припинення шлюбних відносин підтверджується виданим свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 .

Внаслідок розірвання шлюбу перед сторонами постало питання визначення правового режиму спільно набутого майна та його поділу відповідно до вимог чинного законодавства.

04 січня 2025 року Позивач у рамках досудового врегулювання спору звернувся до Відповідача із пропозицією вирішити питання щодо розподілу майна, набутого під час шлюбу, у добровільному порядку. З метою уникнення судових витрат, збереження ресурсів обох сторін та забезпечення справедливого розподілу майна Позивач висловив свою готовність до конструктивного діалогу та узгодження взаємовигідного рішення.

17 січня 2025 року Відповідач 1 надала офіційну відповідь, у якій відмовилась від запропонованого Позивачем варіанту врегулювання спору у позасудовому порядку.

Натомість Відповідач 1 висунула власні умови поділу майна та взагалі не вказавши за укладання під час шлюбу Договорів №106/21П та №107/21П, та між тим виплати за цим договором під час шлюбу та взагалі за існування таких договорів, та такі зазначені умови взагалі є неспівмірними, та порушують принцип рівності часток подружжя, передбачений ст. 70 Сімейного кодексу України, та суперечать законним інтересам Позивача.

З огляду на відмову Відповідача 1 вирішити питання поділу спільного майна подружжя шляхом переговорів та відсутність реальної можливості дійти взаємоприйнятного рішення, єдиним законним способом захисту прав Позивача залишається звернення до суду. Під час підготовки до подання відповідного позову Позивачу стало відомо, що Відповідач 1 без його відома та без належної правової підстави здійснила передачу прав на об`єкти нерухомості, набуті у шлюбі, третій особі.

Позивач звернувся до Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Затишний 2” (далі – Відповідач 3) із запитом щодо договорів уступки пайової участі у будівництві, які були укладені у період перебування у шлюбі та виплачені за рахунок спільних коштів подружжя. У відповідь Позивач отримав інформацію, що Відповідач 1, будучи на той момент дружиною Позивача, без його згоди здійснив заміну сторони у договорах пайової участі, передавши майнові права на квартири своїй матері – Відповідачу 2.

Зокрема, було встановлено, що:

- Договором про заміну сторони від 23.12.2023 у договорі пайової участі №106/21П від 05.05.2021, укладеному між ОСОБА_4 та Відповідачем 3, Відповідач 1 передав Відповідачу 2 права на квартиру АДРЕСА_1 .

- Договором про заміну сторони від 26.12.2023 у договорі пайової участі №107/21П від 05.05.2021, Відповідач 1 аналогічно передав Відповідачу 2 права на квартиру АДРЕСА_3 проектною площею 45,4 кв. м у тому ж житловому комплексі.

Таким чином, Відповідач 1 розпорядилась спільним майном без отримання згоди Позивача, що є грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Позивач вважає, що договори про заміну сторони укладені з порушенням вимог законодавства, тому підлягають визнанню недійсними у судовому порядку.

Наведені обставини свідчать про очевидну протиправність дій Відповідача 1, яка, діючи всупереч принципу рівності часток подружжя та без отримання згоди Позивача, ініціювала зміну сторони у договорах пайової участі, передавши майнові права на об`єкти нерухомості своїй матері (Відповідачу 2). З огляду на те, що зазначені договори пайової участі стосуються майнових прав на квартири, щодо яких ще не здійснено реєстрацію права власності, існує реальна загроза того, що Відповідач 2 у подальшому оформить право власності на квартири на своє ім`я, чим фактично виключить Позивача з кола осіб, що мають законне право на частку у цьому майні.

Вказані дії Відповідача 1 свідчать про умисне створення умов для подальшого приховування майна від поділу, що порушує права Позивача як співвласника спільного майна подружжя та перешкоджає реалізації його законних інтересів.

Враховуючи, що Відповідач 1, уклавши договори заміни сторони, створив передумови для реєстрації майнових прав на квартири на Відповідача 2, існує реальна загроза, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, право власності буде оформлено без врахування інтересів Позивача.

У зв`язку з цим, вважається обґрунтованим та необхідним вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майнові права за відповідними договорами пайової участі, а також заборони Відповідачу 1 та Відповідачу 2 вчиняти будь-які дії, спрямовані на подальше оформлення права власності або відчуження вказаних об`єктів нерухомості до остаточного вирішення спору по суті.

Застосування заходів забезпечення позову у даній ситуації є необхідним превентивним заходом, спрямованим на запобігання створенню Відповідачами правових та фактичних перешкод для реалізації Позивачем свого законного права на частку у спірному майні та гарантування реального виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Звернення до суду із заявою про забезпечення позову обумовлено необхідністю захисту законних прав та інтересів ОСОБА_1 , оскільки існує реальна загроза неможливості виконання рішення суду в майбутньому або заподіяння значної матеріальної шкоди.

Дослідивши заяву про забезпечення позову з доданими до неї документами, суд приходить до наступного.

Як вбачається з позовних вимог, предметом позову, який ОСОБА_1 має намір подати до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська, є визнання недійсними договорів пайової участі та передачі прав на нерухоме майно, яке він вважає спільною сумісною власністю подружжя.

Так, відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до 65 СК України, яка передбачає, що розпорядження майном, що є спільною власністю подружжя, здійснюється за взаємною згодою обох з подружжя.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч.1 ст. 69 СК України).

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, ч.1 ст.152 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

З метою належного захисту прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, а також для унеможливлення відчуження, обтяження чи будь-яких інших правочинів щодо спірного майна, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, виникає необхідність вжиття заходів забезпечення позову до моменту розгляду справи по суті.

Забезпечення позову є превентивним заходом, який має на меті запобігання недобросовісним діям Відповідачів, спрямованим на зміну правового режиму спірного майна, що може суттєво ускладнити реалізацію та поновлення порушених прав Позивача в майбутньому.

З метою належного захисту прав та інтересів Позивача, а також запобігання можливому відчуженню або іншому розпорядженню спірним майном до моменту вирішення спору по суті, вважається за необхідне застосування заходів забезпечення позову.

Запровадження зазначених заходів забезпечення позову є необхідним для гарантування реального виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, а також запобігання ризику вчинення Відповідачем дій, спрямованих на відчуження майна, що може ускладнити або зробити неможливим реалізацію прав Позивача.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Інститут забезпечення позову - це фактично гарантія захисту прав позивача, що гарантує в майбутньому належне виконання судового рішення, оскільки забезпеченню підлягає матеріально-правова вимога до відповідача, реалізація якої без вжиття заходів із забезпечення позову може бути неможливою. Предмет забезпечення позову - виключно матеріально-правова вимога (майнового чи немайнового характеру), що утворює предмет позову, який надалі підлягає виконанню.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Згідно із висновками щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, треба враховувати практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Застосування заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача є необхідним з метою, щоб забезпечити позивачу ефективний судовий захист, складовою якого є виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову: ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі вжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не с учасниками цього судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі N? 753/22860/17).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі Горисбі проти Іреції (Hornsby v. Greecc), від 19 березня 1997 року, и. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

В даному випадку, подані заявницею докази свідчать про те, що договірні зобов`язання щодо пайової участі у будівництві були виконані подружжям спільно під час перебування у шлюбі, а відтак права на відповідні пайові частки можуть бути визнані спільною сумісною власністю подружжя відповідно до статей 60, 61, 63, 69, 70 Сімейного кодексу України. Стороною заявниці стверджується, що Відповідач 1 передав усі права на пайову участь у будівництві Відповідачу 2 законних підстав, намагаючись приховати спільне майно подружжя від поділу та створити юридичні передумови для подальшої реєстрації права власності без врахування інтересів Позивача. Враховуючи, що реєстрація права власності ще не відбулася, є високий ризик, що у разі подальшого оформлення документів на Відповідача 2, судове рішення щодо поділу майна стане неможливим для виконання або значно ускладнить процес повернення частки Позивача у майнових правах.

За таких обставин слід дійти висновку про те, що необхідність у застосуванні заходів забезпечення позову у вигляді заборони на реєстрацію, відчуження, обтяження або зміну статусу пайових часток у будівництві, що є предметом спору, достатньо обґрунтована відповідно до положень статей 149, 150 ЦПК України. Такі заходи забезпечення позову є пропорційними, законними та необхідними, оскільки не обмежують законні права Відповідача 1 або Відповідача 2, оскільки не позбавляють їх можливості користування спірним майном; перешкоджають створенню незворотних наслідків, які унеможливили б виконання судового рішення; запобігають недобросовісному використанню реєстраційних механізмів для приховування об`єктів спільного майна від судового поділу.

Вжиття заходів забезпечення призову є необхідним, пропорційним та виправданим засобом захисту прав Позивача. Заборона на реєстрацію права власності та будь-яких дій, пов`язаних із відчуженням або обтяженням майнових прав, забезпечує реальну можливість виконання судового рішення у разі задоволення позову Позивача. Ці заходи також унеможливить подальші дії Відповідачів, спрямовані на приховування спільного майна подружжя від поділу, що відповідає принципам добросовісності та законності цивільного процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149, 150, 259-260 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву адвоката Волошиної Крістіни Юріївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та “Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Затишний 2” про визнання недійсними договорів задовольнити.

До вирішення судом по суті спору ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та “Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Затишний 2” про визнання недійсними договорів, вжити заходи забезпечення позову шляхом:

1. Заборонити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , “Обслуговуючому кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Затишний 2” та будь-яким третім особам здійснювати будь-які реєстраційні дії, пов`язані з реєстрацією права власності або будь-якими змінами щодо об`єкта пайової участі у будівництві, визначеного договором пайової участі №1 від 15 січня 2021 року, укладеним між ОСОБА_4 та Обслуговуючим кооперативом “Житлово-будівельний кооператив “Затишний 2”. Зазначене право на пайову участь було передане ОСОБА_2 згідно з договором уступки пайової участі в будівництві №106/21П від 05 травня 2021 року та стосується майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 .

2.                Заборонити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , “Обслуговуючому кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Затишний 2” та будь-яким третім особам здійснювати будь-які реєстраційні дії, пов`язані з реєстрацією права власності або будь-якими змінами щодо об`єкта пайової участі у будівництві, визначеного договором пайової участі №1 від 15 січня 2021 року, укладеним між ОСОБА_4 та Обслуговуючим кооперативом “Житлово-будівельний кооператив “Затишний 2”. Вказані права на пайову участь були передані ОСОБА_2 згідно з договором уступки пайової участі в будівництві №107/21П від 05 травня 2021 року та стосуються майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 .

3.                Заборонити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчиняти будь-які правочини, спрямовані на відчуження, передачу, зміну або обтяження майнових прав, визначених договорами пайової участі, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї заяви.

4.                Заборонити будь-які дії, спрямовані на реєстрацію права власності на квартири, що є предметом договорів пайової участі, до остаточного вирішення спору по суті.

5.                Заборонити Обслуговуючому кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Затишний 2” вносити будь-які зміни у правовий статус пайових часток, переданих за договорами №106/21П та №107/21П від 05 травня 2021 року, а також здійснювати будь-які дії, спрямовані на подальший перехід майнових прав або реєстрацію права власності за іншими особами до завершення розгляду судової справи.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи у порядку вимог ст. 158 ЦПК України.

Примірник ухвали про забезпечення позову направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Заявник повинен пред`явити позов протягом 10 днів з дня постановлення даної ухвали.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя                                                                 С.С. Федоріщев