625/36/25

Провадження № 2/625/37/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2025 р.         с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Скляренка М.О.,

за участю секретаря судового засідання Талавирі С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Коломацького районного суду Харківської області із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд розірвати шлюб, укладений між ним та відповідачкою 01 жовтня 2011 року, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Краснокутського районного управління юстиції Харківської області, актовий запис №98.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач вказав, що 01 жовтня 2011 року між ним та відповідачкою укладений шлюб, під час перебування у якому у подружжя народилася спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також позивач зазначив, що подружнє життя в нього із відповідачкою виявилося невдалим, в зв`язку з непорозуміннями у сімейному житті, різними поглядами на сімейне життя та частими сварками, спільне життя не склалося, тривалий час кожен із подружжя проживає окремо.

Крім того позивач вказав, що спільного побуту із відповідачкою він не має, шлюбні відносини між ними фактично припинені, а шлюб існує лише формально.

З огляду на це позивач вважав, що збереження сім`ї і подальше спільне життя з відповідачкою є неможливим, позаяк це суперечить його інтересам та інтересам його сім`ї, а тому просив суд розірвати шлюб, укладений між ним та відповідачкою.

20 лютого 2025 року суддею Коломацького районного суду Харківської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за вказаним вище позовом і справу призначено до розгляду у судовому засіданні, про що постановлено відповідну ухвалу.

Будь-які процесуальні дії, як то забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо, не вчинялися.

Будучи належним  чином повідомленим  про  дату, час і місце розгляду  справи (а.с. 26, 28), позивач у судове засідання не з`явився, водночас 30 січня 2025 року ним до суду подано заяву за вх.№ 194/01-55/25 (а.с.15), в якій ОСОБА_1 просив суд провести розгляд справи за його відсутності, а також повідомив про підтримання ним заявлених вимог.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином в порядку, визначеному ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідача (а.с. 25, 29).

Причини неявки відповідачка суду не повідомляла, будь-яких заяв та клопотань від неї не надходило, у встановлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив на позовну заяву до суду не подавала.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Водночас, відповідно до частини третьої вказаної статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відповідачка своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористалася, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направила, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не подала, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідачки за наявними у справі матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що всім учасникам судового процесу судом створені належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог і заперечень, а також надано достатньо часу для підготовки до судового засідання. Окрім того судом вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, долучені у якості додатку до позовної заяви, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності і таким чином перевіривши доводи, викладені позивачем у позові, суд дійшов наступного.

Так, частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

 Із свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , виданого 01 жовтня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Краснокутського районного управління юстиції Харківської області, вбачається, що 01 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладений шлюб, прізвище дружини після одруження змінено на « ОСОБА_5 », про що складено відповідний актовий запис за № 98 (а.с. 5).

Згідно даних, зафіксованих у свідоцтві про народження серія НОМЕР_2 , виданому виконавчим комітетом Коломацької селищної ради Коломацького району Харківської області 11 березня 2019 року, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_3 і її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 14).

Сімейне життя у сторін не склалося, подружніх стосунків вони не підтримують, разом не проживають, спільного домашнього господарства не ведуть.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав для заявлення позивачем своєї вимоги суд виходить з наступного.

Згідно ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Приписами закріпленими у ст. 1 СК України визначено, що побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу жінки та чоловіка не допускається.

Такі положення національного законодавства України відповідають ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

У п. 10 постанови №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Частинами 3 та 4 статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно вимог, закріплених у ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Відповідно до приписів, закріплених у ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд керується вимогами чинного законодавства України щодо добровільності шлюбу як однієї із основних його засад, розуміючи поняття шлюбу в контексті сімейного союзу, де слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу та його добровільний характер.

Водночас суд зазначає, що шлюб припиняється шляхом його розірвання внаслідок стійкого розладу подружніх стосунків шляхом реалізації права одним із подружжя на пред`явлення відповідного позову. Повага до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потребує прояву іншим із подружжя власної гідності та самоповаги.

З огляду на те, що позивач, не маючи наміру зберегти шлюб із відповідачкою, скористався своїм гарантованим правом та звернувся до суду із відповідним позовом про розірвання шлюбу й наполіг на його задоволенні, взявши до уваги ту обставину, що збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу між сторонами суперечитиме їх інтересам, в зв`язку з чим існують визначені законом підстави для ухвалення рішення про задоволення позову.

За змістом ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем.

З приводу розподілу судових витрат суд вважає за доцільне зазначити, що, з врахуванням висловленого позивачем наміру та бажання самостійно понести витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, такі витрати суд покладає на нього та не стягує їх із відповідачки на користь позивача, позаяк це не суперечить принципу диспозитивності.

На підставі зазначеного та керуючись ч. 1 ст. 110, ст.ст. 112, 113 СК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб, укладений 01 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Краснокутського районного управління юстиції Харківської області, актовий запис №98, розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишити прізвище « ОСОБА_5 ».

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 18 березня 2025 року.

Суддя:                                          М.О. Скляренко