справа №176/403/25

провадження №2/176/509/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       17 березня 2025 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Крамар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 14309787, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Олеся Гончара, буд. 2) про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, -

В С Т А Н О В И В: 

31 січня 2025 року на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що протягом тривалого часу, а саме з 08 жовтня 2002 року по 07 вересня 2020 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». 07 вересня 2020 року позивача звільнено з роботи.

       За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання.

       П. 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 27 листопада 2020 року (копія додається), затвердженого начальником Управління Держпраці у Кіровоградській області 27.11.2020 року, встановлено наявність у позивача професійних захворювань:

- хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група В. Легенева недостатність другого ступеня;

- нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (з помірним зниженням слуху).

       Згідно п. 17 вищевказаного акту професійне захворювання виникло за таких обставин: тривалий стаж роботи в шкідливих та небезпечних умовах праці на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК», недосконалість технологічного обладнання, механізмів, що призводить до перевищення ГДК пилу, шуму при виконанні посадових обов`язків. Незабезпеченість своєчасного виявлення ранніх ознак гострих і хронічних професійних захворювань КНП «Поліклінічне об`єднання» міської ради м. Кропивницького».

       Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є:

- запиленість повітря робочої зони: пил (кремнію діоксид кристалічний (SiO2) при вмісті в пилу від 10 до 70% ІІІ клас небезпеки до 2,6 мг/м3 при нормі 2,0 мг/м3;

- рівень шуму до 109 дБА при нормі 80 дБА;

- мікроклімат: температура повітря робочої зони +10,3 градусів при нормі +17 +26 градусів; відносна вологість 96% при нормі 60-95%.

       Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 09 грудня 2020 року серія 12 ААА №085927, позивачу первино встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 50% (копія додається).

       Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 09 грудня 2020 року серія 12 ААБ №568953, позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності, протипоказано роботу в несприятливих умовах, впливу пилу, шуму (копія додається).

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 05 червня 2023 року серія 12 ААА №138068, позивачу повторно безтерміново встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 50%, з яких ХОЗЛ - 40%, приглухуватість - 10% (копія додається).

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 05 червня 2023 року серія 12 ААГ №388041, позивачу повторно безтерміново встановлено третю групу інвалідності, протипоказано роботу в несприятливих мікрокліматичних умовах, дії пилу, шуму (копія додається).

       Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується випискою із медичної карти № 3685 стаціонарного хворого та випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 3086 (копії додаються).

       Відповідно до медичного висновку від 10.11.2020 року протокол №1844 (копія додається) позивач має скарги на виражену задишку при незначному фізичному навантаженні, приступоподіний сухий кашель, біль у грудях та міжлопатковій ділянці, загальну слабкість, втому, головний біль, запаморочення, болі та обмеження рухів в плечових, ліктьових та колінних суглобах, погіршення розбірливості мови, шум у голові та у вухах, зниження слуху.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжуються значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. На думку позивача, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.

Позивач вважає виваженим та справедливим розмір відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 245000 грн., які він просить стягнути з відповідача, без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2025 року по справі було відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позивач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлений належним чином, заперечень щодо розгляду справи без повідомлення сторін не подав.

Представнику відповідача ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" відповідно до вимог ЦПК України, направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі. Надано строк для подачі заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, відзиву на позовну заяву з наданням суду доказів в обґрунтування свого відзиву. Заперечень щодо розгляду справи без повідомлення сторін від відповідача не надходило. Відзив на позов відповідач не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач протягом тривалого часу, а саме з 08 жовтня 2002 року по 07 вересня 2020 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». 07 вересня 2020 року позивача звільнено з роботи.

       За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання.

       П. 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 27 листопада 2020 року (копія додається), затвердженого начальником Управління Держпраці у Кіровоградській області 27.11.2020 року, встановлено наявність у позивача професійних захворювань:

- хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група В. Легенева недостатність другого ступеня;

- нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (з помірним зниженням слуху).

       Згідно п. 17 вищевказаного акту професійне захворювання виникло за таких обставин: тривалий стаж роботи в шкідливих та небезпечних умовах праці на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК», недосконалість технологічного обладнання, механізмів, що призводить до перевищення ГДК пилу, шуму при виконанні посадових обов`язків. Незабезпеченість своєчасного виявлення ранніх ознак гострих і хронічних професійних захворювань КНП «Поліклінічне об`єднання» міської ради м. Кропивницького».

       Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є:

- запиленість повітря робочої зони: пил (кремнію діоксид кристалічний (SiO2) при вмісті в пилу від 10 до 70% ІІІ клас небезпеки до 2,6 мг/м3 при нормі 2,0 мг/м3;

- рівень шуму до 109 дБА при нормі 80 дБА;

- мікроклімат: температура повітря робочої зони +10,3 градусів при нормі +17 +26 градусів; відносна вологість 96% при нормі 60-95%.

       Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 09 грудня 2020 року серія 12 ААА №085927, позивачу первино встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 50% (копія додається).

       Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 09 грудня 2020 року серія 12 ААБ №568953, позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності, протипоказано роботу в несприятливих умовах, впливу пилу, шуму (копія додається).

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 05 червня 2023 року серія 12 ААА №138068, позивачу повторно безтерміново встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 50%, з яких ХОЗЛ - 40%, приглухуватість - 10% (копія додається).

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 05 червня 2023 року серія 12 ААГ №388041, позивачу повторно безтерміново встановлено третю групу інвалідності, протипоказано роботу в несприятливих мікрокліматичних умовах, дії пилу, шуму (копія додається).

       Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується випискою із медичної карти № 3685 стаціонарного хворого та випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 3086 (копії додаються).

       Відповідно до медичного висновку від 10.11.2020 року протокол №1844 (копія додається) позивач має скарги на виражену задишку при незначному фізичному навантаженні, приступоподіний сухий кашель, біль у грудях та міжлопатковій ділянці, загальну слабкість, втому, головний біль, запаморочення, болі та обмеження рухів в плечових, ліктьових та колінних суглобах, погіршення розбірливості мови, шум у голові та у вухах, зниження слуху.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжуються значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. На думку позивача, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.

Суд під час розгляду цивільної справи керується та застосовує наступні положення Законів.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».

Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно зі ст.6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавцем трудового договору про дистанційну роботу.

Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими.

Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як слідує з аналізу норм ч. 2 ст.153, ст.173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

У пункті 13 Постанови роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №2, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.  У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

З огляду на положення ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).

За ст. 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов`язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничо-геологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров`я їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди, гірничі удари, обвалення, самозаймання гірничих порід, затоплення гірничих виробок тощо).

Згідно з ст.38 Гірничого закону України до обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, безпека гірничих робіт, охорона праці та довкілля, додержання встановлених нормативів у сфері проведення гірничих робіт, правил безпеки, правил технічної експлуатації та єдиних правил безпеки при підривних роботах.

За таких обставин, з огляду на вищезазначені норми Законів, під час судового розгляду доведено, що позивачу спричинено моральну шкоду, у зв`язку з ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача професійного захворювання.

Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15).

Таким чином, суд, при визначені розміру моральної шкоди оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, втрату 50% професійної працездатності безтерміново, призначення позивачу третьої групи інвалідності, характер професійних захворювань, їх наслідки для здоров`я позивача та, керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 120 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Тому посилання позивача щодо спричинення йому моральної шкоди саме власником підприємства є обґрунтованими та заслуговують на увагу.

Надані позивачем докази повною мірою підтверджують, що ушкодження здоров`я ОСОБА_1 отримання ним професійного захворювання та інвалідності відбулося при виконанні ним трудових обов`язків у шкідливих умовах, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Соціальний аспект поняття непрацездатності свідчить про нездатність, в даному випадку, позивача, матеріально забезпечити себе та членів своєї сім`ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини (прожиткового мінімуму) в державі, що також завдає моральних страждань позивачу.

Однак, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

За вищевказаних обставин позовні вимоги підлягають задоволенню, проте частково, в розмірі 120 000 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Щодо відрахування податків та інших обов`язкових платежів, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто, з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року), що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі №180/377/20 (провадження № 61-1св21).

У зв`язку з вищевикладеним, із ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 120 000 грн., без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір». Тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Згідно ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір /фізичною особою/ в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір задоволених позовних вимог становить 120000 грн. Таким чином, з відповідача слід стягнути 1211,2 грн. судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст.3 Конституції України, ст. ст. 23, 1167-1168 ЦК України, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 4, 6, 13 ЗУ «Про охорону праці», ст.ст. 1, 38 Гірничого Закону України, ст.ст. 1, ст.ст. 4, 10, 12, 13,19, 23, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 14309787, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Олеся Гончара, буд. 2, на користь  ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою:  АДРЕСА_1 , у відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання грошові кошти у розмірі 120000 (сто двадцять тисяч) гривень без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", код ЄДРПОУ 14309787, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Жовті Води вул. Олеся Гончара, буд. 2, на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 17 березня 2025 року.

Суддя