Тернівський районний суд міста Кривого Рогу

Дніпропетровської області

справа № 212/252/25

номер провадження 4-с/215/4/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі:

головуючого судді Дудікова А.В.

за участю секретаря Болдирєвій А.О.

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з майна, заінтересована особа АТ КБ «ПриватБанк»,

в с т а н о в и в

28.02.2025 до суду з Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, надійшла цивільна справа за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначає, що 18.07.2012 Тернівським районним судом м. Кривого Рогу по справі № 2/441/784/12 було ухвалено заочне рішення по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 136 417,96 грн, виконавче провадження №34148474.

В ході проведення виконавчих дій, державним виконавцем 05.09.2012 було накладено арешт на все його майно та рахунки, номер запису обтяження 12955719.

З автоматизованої системи виконавчого провадження він дізнався, що виконавчі провадження відносно нього завершені. Для вирішення питання про зняття арешту він звернувся до Покровського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з проханням повідомити про наявність чи відсутність виконавчого провадження про стягнення з нього заборгованості.

У відповідь на його звернення листом № 400387 від 23.12.2024 йому було повідомлено, що на виконані декілька разів перебували виконавчі провадження щодо примусового виконання виконавчого документу № 2/441/784/12 від 18.07.2012 виданого Тернівським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по кредитному договору у розмірі 136 417, 96 грн, судового збору у розмірі 1 364,18 грн та судових витрат у розмірі 120 грн. З метою виконання виконавчого документу у примусовому порядку було винесено постанову про накладення арешту на майно боржника за адресою: АДРЕСА_1 та внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, строк зберігання виконавчих проваджень складає три роки, тому всі виконавчі провадження знищені за закінченням строку зберігання. Для вирішення питання про зняттю арешту запропоновано звернутися до суду.

Також зазначає, що на даний час він не має заборгованості перед стягувачем, що підтверджується довідкою від 11.10.2024.

У зв`язку з вище зазначеним просить суд зобов`язати Покровський відділ державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати арешт з усього майна та рахунків ОСОБА_2 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.09.2012, винесену державним виконавцем Тернівського ВДВС Риба І.В. по виконавчому провадженню №34148474 та зареєстровану у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за записом про обтяження №12955719 від 05.09.2012.

Ухвалою суду від 04.03.2025 відкрито провадження за скаргою та призначено розгляд скарги у судовому засіданні об 11-00 год. 12.03.2024.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав на адресу суду заяву, в якій просив скаргу задовольнити в повному обсязі та проводити розгляд справи за його відсутності.

Представник стягувача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань не надходило.

Представники Покровського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань не надходило.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч.5 ст. 55 Конституції України). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.2 ст. 22 ст. 64 Конституції України).

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

У разі відсутності матеріалів відкритого виконавчого провадження орган державної виконавчої служби у разі звернення особи зі скаргою має обґрунтувати правомірність тривалого перебування майна особи під арештом та забороною відчуження, а тому звернення з вимогою, зокрема, щодо оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України буде ефективним способом захисту.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року №206/2832/21 (провадження № 61-10757св22).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

При розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та за зверненнями учасників виконавчого провадження суди мають керуватися положеннями статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, Закону України «Про державну виконавчу службу», Закону України «Про виконавче провадження», іншого законодавства, яким врегульовано ці питання.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто на момент повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження») визначено, що виконавче провадження це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 11 вказаного Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувану згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 48 цього Закону.

Частинами першою, другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» визначені підстави зняття арешту з майна, у якій, серед іншого, зазначено, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №2-356/12 (провадження №61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі №161/14034/20 (провадження №61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі №645/6694/15 (провадження №61-18160св19).

З матеріалів справи вбачається, що 12.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до Покровського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про зняття арешту з його майна накладеного в рамках завершеного виконавчого провадження ВП 34148474 від 05.09.2012 (а.с. 5).

Листом Покровського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 400387 від 23.12.2024 на заяву  ОСОБА_1  від 12.12.2024 щодо зняття арешту з майна повідомлено, що на виконанні перебували декілька разів виконавчі провадження № 34148279, 34148365, 34148474, 41502288, 41502325, 41502359, 47107001, 47107112, 47107228 з 05.09.2012 по 02.12.2015 року, щодо примусового виконання виконавчого документу № 2/441/784/12 від 18.07.2012 року виданого Тернівським районним судом міста Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_1  на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в сумі 136 417,96 грн, судовий збір  1 364,18 грн, судові витрати 120,00 грн. Відповідно до ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та повернення Виконавчого документа стягувачу керуючись п. 2 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». У зв`язку з реорганізацією Тернівський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) приєднано до Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відповідно до наказу Міністерства юстиції України №933/5 від 10.03.2023 року. Керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», 05.09.2012 державним виконавцем з метою виконання рішення, у примусовому порядку було винесено постанову про арешт майна боржника за адресою вказаною у виконавчому документі: АДРЕСА_1 та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме Майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Відповідно до «Інструкції з організації примусового виконання рішень» строк зберігання виконавчих проваджень складає три роки, вищезазначені виконавчі провадження знищені в 2016 та 2019 році у зв`язку з закінченням строку зберігання. У зв`язку з вищевикладеним запропоновано заявнику звернутися до суду для подальшого вирішення питання. (а.с.6).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності н нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №405792039 від 28.11.2024, постановою державного виконавця Риба І.В. Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького МУЮ від 05.09.2012 ВП 34148474 накладено арешт на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження (а.с. 7).

Відповідно до довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» № HKTKE4J719GL2TCI від 11.10.2024, станом на 11.10.2024 у ОСОБА_1 не має заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 8).

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.

Частиною 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV) встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт майна в межах виконавчого провадження за своєю суттю є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів боржника в інтересах забезпечення ефективного захисту прав стягувача та реалізації актів правосуддя.

Отже, арешт майна як спосіб забезпечення реального виконання рішення передбачає накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

В даному випадку судом встановлено, що в виконавчій службі на виконанні з 05.09.2012 по 02.12.2015 перебували декілька разів виконавчі провадження щодо примусового виконання виконавчого документу № 2/441/784/12 від 18.07.2012 виданого Тернівським районним судом міста Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу, виконавчі провадження знищені в 2016 та 2019 році у зв`язку з закінченням строку зберігання.

Станом на 11.10.2024 у ОСОБА_1 не має заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк».

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту, накладеного державним виконавцем на майно боржника у виконавчому провадженні, відомості щодо якого відсутні в органу виконавчої служби у зв`язку із знищенням, є невиправданим втручанням у його право на мирне володіння майном з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження на час звернення заявника із вказаною скаргою, відсутність фактичних майнових претензій стягувача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що незняття ДВС арешту з майна заявника саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання ДВС зняти арешт з майна боржника, а тому скарга підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 260-261, 354-355, 447-452 ЦПК України суд,

ПОСТАНОВИВ

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з майна – задовольнити.

Зобов`язати Покровський відділ державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 05.09.2012 у виконавчому провадженні № 34148474 від 05.09.2012.

Ухвала суду набирає законної з моменту підписання, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 17 березня 2025 року.

Суддя