ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 рокуСправа №160/28428/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/28428/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження виплати пенсії максимальним розміром починаючи з 01.04.2024 року ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2024 без обмеження максимальним розміром з урахуванням проведених виплат.  

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проведення перерахунку його пенсії відповідачем протиправно встановлено обмеження пенсії максимальним розміром, що стало підставою для звернення за захистом своїх прав до суду. 

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/28428/24. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 року було надіслано відповідачу в його електронний кабінет та отримано 30.10.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься у матеріалах справи. Однак, відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву у строки встановлені ухвалою суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію відповідно до  Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262- ХІІ.

Відповідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року по справі № 160/5815/22 зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.12.2019 року без обмеження максимальним розміром пенсії на підставі довідки Міністерств внутрішніх справ України від 20.10.2021 року № 22/6-6183 у розмірі 80 % від грошового забезпечення 27192,48 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.  .

На виконання рішення суду від 24 червня 2022 року по справі № 160/5815/22 позивачу здійснено перерахунок пенсії виходячи із 80% сум грошового забезпечення.

Згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року по справі № 160/24669/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та провести виплату доплати до пенсії, передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 року №713 у розмірі 2000 грн., з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з місяця припинення такої доплати.  

17.09.2024 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із адвокатським запитом про перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром.

25.09.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь, якою повідомлено, що з 01.03.2024 виплата пенсії позивачу здійснюється у розмірі 23610,00 грн, який обчислено на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року по справі № 160/5815/22. Оскільки рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року по справі № 160/24669/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не зобов`язано здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 щомісячну доплату відповідно до Постанови №713 у сумі 2000,00 грн. понад максимальний розмір, визначений статтею 43  Закону № 2262, тому перерахунок пенсії на виконання зазначеного рішення суду не призвів до збільшення розміру пенсійної виплати.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром, позивач звернувся з даним позовом до суду. 

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини 2  статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначаєЗакон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ.

Предметом спору у цій справі є правомірність обмеження  максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі  Закону № 2262-XII.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі  Закону № 2262-XII, десятьма  прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію  Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011 року.

Відповідно до положень  статті 2 Закону № 3668-VI  максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до  Митного кодексу України,  законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», «;Про судоустрій і статус суддів»,  Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас  Законом № 3668-VI  внесено зміни у  статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції  Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016  визнано такими, що не відповідають  Конституції України  (є неконституційними), положення частини сьомої  статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного  Рішення  положення частини сьомої  статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016 року.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають  статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43  Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої  статті 17 Конституції України  щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене  Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою  статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі  Закону № 2262-XII, десятьма  прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію  Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у  статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції  Закону № 3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої  статті 43 Закону № 2262-XII  та положення частини першої  статті 2 Закону № 3668-VІ  (у частині поширення її дії на  Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до  Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає  статті 17 Конституції Україниположення частини сьомої  статті 43 Закону № 2262-XII.

При цьому положення  статті 2 Закону № 3668-VI  (у частині поширення її дії на  Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої  статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, була наявна колізія між  Законом № 2262-XII  з урахуванням  Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016  та  Законом № 3668-VI  - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення  статті 2 Закону № 3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості  закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями  статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України  встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі  Конституції України  гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей  1,  8,  92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми  Закону № 2262-XII  з урахуванням  Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не  Закону № 3668-VI.

Питання правомірності обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі  Закону № 2262-XII  було предметом спору в адміністративній справі №400/2085/199.

Верховним Судом складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 16.12.2021 року в даній справі зроблено висновок, що застосуванню підлягають норми  Закону № 2262-XII  з урахуванням  Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми  Закону № 3668-VI.

Також, суд враховує, що  рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 року №7-р(ІІ) 2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Приписи статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи  від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня  ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тому обмеження Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене  Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.

Враховуючи встановлені судом порушення прав позивача в частині обмеження пенсії максимальним розміром, належним способом захисту порушеного права буде зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, оскільки таке  усуває порушення які на час звернення позивача з даним позовом та ухвалення судом рішення в даній справі мають місце та потребують відновлення (захисту) судом.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до частини 1  статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України  при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього  Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією від 24.10.2024 року.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями  2,  139,  242-246,  250,  255,  295,  297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 01.04.2024 року пенсії без обмеження її максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату з 01.04.2024 року ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, з врахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.  

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                С.І. Озерянська