ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 рокуСправа №160/28380/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу № 160/28380/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 02.09.2024 року № 1679к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП» в частині накладення на начальника відділення поліції № 9 Дніпровського районного управління поліції ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 (0114708), дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області «По особовому складу» № 1143 о/с від 14.10.2024 року про переміщення для подальшого проходження служби (як виконання дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) - підполковника поліції ОСОБА_1 (0114708) на посаду старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції № 6 Кам`янського районного управління поліції; поновити підполковника поліції ОСОБА_1 (0114708) на посаді начальника Відділення поліції № 9 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області з 14 жовтня 2024 року; стягнути з Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 всі види грошового забезпечення відповідно до посади начальника Відділення поліції № 9 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області за час вимушеного прогулу за період з 15.10.2024 року по день поновлення на службі; стягнути з Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу; допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника Відділення поліції № 9 Дніпровського районного управління поліції з 15.10.2024 року та в частині виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі згідно до вимог ст. 371 КАС України.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач з 07.11.2015 був прийнятий на службу в Національну поліцію України та проходив службу на посаді начальника відділення поліції № 9 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області. Зазначає, що відповідно до наказу ГУНП в Дніпропетровській області №1679к від 02.09.2024 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП» застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади. Стверджує, що відповідач безпідставно застосував до позивача найсуворіше дисциплінарне стягнення та відсутність діючого під час службового розслідування будь-якого іншого дисциплінарного стягнення. Також відповідач порушив процедуру проведення службового розслідування відносно позивача та не повідомив його про проведення службового розслідування. Також стверджує, що позивач не вчиняв жодних дій, направлених на порушення Присяги працівника поліції та службової дисципліни, зокрема, обов`язків, визначених Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції», Правилами етичної поведінки поліцейських та посадовою інструкцією.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/28380/24. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

02.12.2024 року заперечуючи проти позовної заяви, Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. У відзиві зазначено, що підставою для видання наказу ГУНП № 1143 о/с від 14.10.2024 року, яким позивача переміщено для подальшого проходження служби за абзацом 6 пункту 3 частини 1, частини 8 статті. 65 Закону України «Про Національну поліцію» (як виконання накладеного дисциплінарного стягнення звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту, став наказ ГУНП від 02.09.2024 року №1679к. Підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача стали матеріали службового розслідування проведеного на підставі наказу ГУНП від 22.07.2024 № 1574. Відповідач вказує, що статті 2, 6, 7, 8, 18 Закону України «Про Національну поліцію» визначають, що одним із основних завдань поліції є охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності, при цьому поліція зобов`язана виконувати свої завдання неупереджено, у точній відповідності із законом на принципах верховенства права, дотримання прав і свобод людини, законності тощо. Крім того, відповідно до статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» та Присяги працівника поліції кожен поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватись Конституції та законів України, інших нормативно- правових актів, що регламентують діяльність поліції, сумлінно виконувати свої службові обов`язки, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського. Відповідач наголошує, що позивачем не забезпечено здійснення контролю за діяльністю підлеглих посадових осіб, що призвело до надзвичайної події, а також збільшення правопорушень, зменшення результативності діяльності відділу поліції.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, суд встановив та зазначає наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу на посаді начальника відділення поліції № 9 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та має спеціальне звання підполковник поліції, що підтверджується наказом від 17.05.2021 року №201 о/c.

09 липня 2024 року відбулось засідання колегії Головного управління, на якій було розглянуто результати роботи органів та підрозділів ГУНП за І півріччя 2024 року з протидії злочинності, забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, а також завдання щодо підвищення ефективності службової діяльності.

На підставі наказу ГУНП в Дніпропетровській області №1574 від 22.07.2024 року «Про організацію проведення службового розслідування» у зв?язку з незадовільною організацію службової діяльності у відділеннях поліції № 7, 9 Дніпровського РУП, Nє 1 Криворізького РУП, № 3 Кам?янського РУП, № 3 Синельниківського РУП, а також у Кам`янському РУП, Павлоградському РВП, Новомосковскому РВП ГУНП було призначено службове розслідування.

Під час службового розслідування позивачем були надані пояснення, в яких він зазначив, що будь-яких неправомірних дій не вчиняв.

05.08.2024 року дисциплінарною комісією ГУНП в Дніпропетровській області було складено висновок про результати службового розслідування щодо неналежної організації роботи окремими керівниками відділень поліції, зокрема №9 Дніпровського районного управління поліції.

Відповідно до наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 02.09.2024 року №1679к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП» за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, пункту 7 частини 1 статті 26 Закону України «Про Національну поліцію», підпункту 7 пункту 1 статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції країни, пунктів 4, 5 розділу 1 Інструкції з організації взаємодії органів досудового слідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС України від 07.07.2017 Nє 575, пункту 1 розділу V Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми «Адміністративна практика» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженої наказом МВС України від 13.03.2023 № 180, пункту 1 ділу VII Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України 27.04.2020 № 357, підпункту 2 пункту 4 розділу ІІ Посадової інструкції начальника відділення поліції № 9 Дніпровського районного управління ГУНП, а також невиконання завдань керівництва ГУНП (протоколи ГУНП від 17.01.2024 № 850/103/01-2024, від 12.03.2024 № 3945/103/01-2024, від 11.04.2024 № 4518/103/01-2024, від 14.05.2024 № 5177/103/01-2024), що виразилось у неналежній організації в підпорядкованому підрозділі: взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами поліції в запобіганні, виявлені й розслідуванні кримінальних правопорушень, та відсутності контролю за збором інформації про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, а також про події та факти, які можуть сприяти їх розслідуванню і розкриттю (не організовано жодного виявлення та повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 111-1, ч. 1 ст. 213, ч. 1, 2. ст. 337, ст. 395 КК України; із 50 зареєстрованих кримінальних проваджень з правовою кваліфікацією за ст. 190 КК України - 46 не розкрито; із 15 зареєстрованих кримінальних проваджень з правовою кваліфікацією за ст. 305-324 КК України - 6 не розкрито, із них 5 за ст. 307 КК України); відсутності контролю за формуванням та веденням ІП «Адмінпрактика» системи ІПНП повнотою та достовірністю інформації, що міститься в ній, підтриманням її в актуальному стані (понад 3 доби не поставлено на облік 54 особи, які вчинили адміністративні правопорушення та відносно них оформлено відповідні матеріали); неналежній організації реагування на 61 повідомлення, які надійшли за телефонним номером екстреної служби 102 про правопорушення або події, які були щойно вчинені (домашнє насильство - 17 фактів (ЄO № 1, 199, 413, 495, 570, 1340, 1374, 1794, 2798, 4949, 4962, 5060, 5609, 5627, 5942, 6579, 6670), розбій - 1 (ЄO № 1065), грабіж - 1 (ЄO Nє 3997), заволодіння транспортним засобом - 1 (ЄО Nє 1344), хуліганство - 10 (ЄO № 14, 391, 1137, 1292, 3568, 4692, 4693, 5638, 6433, 6627) та інші – 31), а саме під час неможливості негайного реагування силами добового наряду на них, не було визначено додаткові сили і засоби, які необхідно залучити до реагування, внаслідок чого наявні наряди поліції за вказаними повідомленнями прибули на місце події лише через 40 хв., що призвело до надходження 274 скарг громадян на неналежне реагування нарядів поліції, застосовано до начальника відділення поліції № 9 Дніпровського районного управління поліції ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 (0114708), враховуючи наявне дисциплінарне стягнення (догана, наказ ГУНІ від 24.05.2024 Nє 979к), дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади.

Згідно доповідної записки начальника Кам?янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 11 жовтня 2024 року №44/30070 вбачається, що штатна чисельність чергової частини відділення поліції №6 Кам?янського РУП ГУНП складається із 8 посад: начальник – 1 посада, старший інспектор-черговий – 4 посади, помічник чергового – 3 посади. Посада старшого інспектора-чергового вакантна, що суттєво впливає на якість виконання поставлених на чергову частину відділення поліції №6 Кам?янського РУП ГУНП завдань та з метою максимального та ефективного забезпечення виконання повноважень поліції, здійснення заходів правового режиму воєнного стану на території обслуговування відділення поліції № 6 Кам?янського РУП ГУНП, захисту суверенітету і територіальної цілісності України виникла нагальна потреба в комплектуванні вищезазначеної вакантної посади.

На підставі доповідної записки, заступником начальника ГУНП в Дніпропетровській області складено подання про переміщення для подальшого проходження служби на підставі абзацу 6 пункту 3 частини 1 та частини 8 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, начальника відділення поліції № 9 Дніпровського районного управління поліції підполковника поліції ОСОБА_1 (0114708) на посаду старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції № 6 Кам?янського районного управління поліції.

14.10.2024 року Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області прийнято наказ № 1143 о/с «По особовому складу» відповідно до абзацу 6 пункту 3 частини 1 та частини 8 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» та доповідної записки начальника Кам?янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 11 жовтня 2024 року №44/30070 переміщено для подальшого проходження служби (як виконання накладеного дисциплінарного стягнення звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) підполковника поліції ОСОБА_1 на посаду старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції № 6 Кам`янського районного управління поліції.

Не погодившись з притягненням до дисциплінарної відповідальності та з подальшим  звільненням з посади та переведенням, з прийнятими наказами, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (в редакції на час спірних правовідносин).

Згідно статті 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом частини 1, 4 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

За змістом частини 1 статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

За змістом частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про Національну поліцію» рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.

Частиною 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліцію, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Отже з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.   

Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Така позиція висловлена Верховним Судом України у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а.

З метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов`язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила №1179).

Відповідно до пункту 1, пункту 2 розділу І Правил № 1179 ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.

Пунктом 1 розділу ІІ Правил № 1179 під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

Відповідно до пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Частиною 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України.

Згідно з преамбулою до Дисциплінарного статуту, цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частиною 2 статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Згідно з частиною 3 статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

Частинами 4, 5 статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що поліцейський перебуває під захистом держави. Права поліцейського та порядок їх реалізації з урахуванням особливостей служби в поліції визначаються Конституцією та законами України. Обмеження прав поліцейського не допускається, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до частини 6 статті 1 Дисциплінарного статуту під час виконання службових обов`язків поліцейський має право, зокрема: 1) на повагу до своєї особистості, коректне ставлення з боку керівників, колег та інших осіб; 2) вимагати письмового оформлення обсягу посадових (функціональних) обов`язків за відповідною посадою та створення умов, необхідних для їх виконання; 7) ознайомлюватися з матеріалами особової справи, висновками службового розслідування, що проводиться стосовно нього, а також долучати до нього свої пояснення; 8) робити копії матеріалів особової справи, висновків службового розслідування за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 9) на неупереджений розгляд скарг, поданих на його рішення, дії чи бездіяльність, а також на неупереджений розгляд поданих ним скарг, у тому числі на рішення, дії чи бездіяльність його керівників; 10) на правничу допомогу та захист своїх прав під час розгляду скарг або під час проведення службових розслідувань.

Частиною 2 статті 2 Дисциплінарного статуту встановлено, що керівник це службова особа поліції, наділена правами та обов`язками з організації службової діяльності підлеглих їй поліцейських та інших працівників поліції і контролю за їхньою службовою діяльністю.

Відповідно до статті 3 Дисциплінарного статуту керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов`язаний:

1) створити умови, необхідні для виконання підлеглими обов`язків поліцейського;

2) поважати честь і гідність підлеглих, не допускати порушень їхніх прав та соціальних гарантій;

3) розвивати у підлеглих розумну ініціативу та самостійність під час виконання ними обов`язків поліцейського;

4) сприяти підвищенню підлеглими рівня кваліфікації, достатнього для виконання службових повноважень;

5) вивчати індивідуальні та професійні якості підлеглих, забезпечуючи прозорість і об`єктивність в оцінюванні їхньої службової діяльності;

6) забезпечити сприятливий стан морально-психологічного клімату в колективі, своєчасно вчиняти дії із запобігання порушенню службової дисципліни підлеглими та виникненню конфліктів між ними;

7) контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об`єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень;

8) у разі виявлення порушення підлеглим службової дисципліни вжити заходів для припинення такого порушення та застосувати дисциплінарне стягнення до порушника або порушити клопотання про застосування стягнення уповноваженим керівником.

Відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню індивідуальних якостей підлеглих, своєчасному запобіганню порушенням службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку колективу та громадськості.  

Відповідно до частини 1 статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За змістом частин 3, 5 статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.

Згідно частин 1, 2 статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Пунктом 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.  

Частинами 7, 8, 14 статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.  

Дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь до поліцейських, які мають первинні спеціальні звання, та у виді звільнення з посади до поліцейських, які обіймають посади найнижчого рівня, не застосовується.

Згідно частини 3 статті 22 Дисциплінарного статуту вбачається, що дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.

Розділом V Дисциплінарного статуту унормовано особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану.

Відповідно до частини 1, 2 статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.

Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).

Частинами 3, 5 та 6 статті 26 Дисциплінарного статуту унормовано, що службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником.

До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях.

За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок.

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування.

Згідно частини 1 статті 27 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.

З метою належної організації заходів, спрямованих на зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів Національної поліції України, запобігання надзвичайним подіям за участю поліцейських, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань за фактами порушення поліцейськими службової дисципліни наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі Порядок №893, в редакції на час спірних відносин).

За змістом пункту 1 розділу І Порядку №893 цей Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

Відповідно до пунктів 1, 4 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до положень розділу VI Порядку №893 висновок службового розслідування є підсумковим документом службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості: дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для проведення службового розслідування; форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження).

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.

У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено. У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов`язки керівника. Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією.

Відповідно до частини 1 статті 29 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно частини 2 статті 29 Дисциплінарного статуту, дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

За змістом статті 31 Дисциплінарного статуту поліцейський має право подати рапорт про перегляд застосованого до нього дисциплінарного стягнення або його скасування протягом трьох днів з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку. Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду.

Отже, протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до поліцейського, винного в його учиненні, застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, і звільнення з посади.

На підставі абзацу 6 пункту 3 частини 1 та частини 8 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» переміщення поліцейських здійснюється на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський, як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України та переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.  

Поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.

З системного аналізу наведених норм законодавства вбачається, що єдиною підставою для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення, зокрема, у вигляді звільнення з посади, є відповідний наказ начальника, прийнятий на підставі висновку службового розслідування, яке проводиться з метою повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку.

В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржуваний наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 1143 о/с від 14.10.2024 року про переміщення для подальшого проходження служби (як виконання накладеного дисциплінарного стягнення звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) підполковника поліції ОСОБА_1 на підставі абзацу 6 пункту 3 частини 1 та частини 8 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» та доповідної записки начальника Кам?янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 11 жовтня 2024 року №44/30070 прийнятий у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 02.09.2024 року №1679к, прийнятого за наслідками проведеного службового розслідування, оформленого висновком, затвердженого начальником ГУНП в Дніпропетровській області 05.08.2024 року.

За вказаним висновком під час службового розслідування були встановлені обставини порушення позивачем службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, пункту 7 частини 1 статті 26 Закону України «Про Національну поліцію», підпункту 7 пункту 1 статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції країни, пунктів 4, 5 розділу 1 Інструкції з організації взаємодії органів досудового слідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС України від 07.07.2017 Nє 575, пункту 1 розділу V Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми «Адміністративна практика» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженої наказом МВС України від 13.03.2023 № 180, пункту 1 ділу VII Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в орган (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України 27.04.2020 № 357, підпункту 2 пункту 4 розділу ІІ Посадової інструкції начальника відділення поліції № 9 Дніпровського районного управління ГУНП, а також невиконання завдань керівництва ГУНП (протоколи ГУНП від 17.01.2024 № 850/103/01-2024, від 12.03.2024 № 3945/103/01-2024, від 11.04.2024 № 4518/103/01-2024, від 14.05.2024 № 5177/103/01-2024), що виразилось у неналежній організації в підпорядкованому підрозділі: взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами поліції в запобіганні, виявлені й розслідуванні кримінальних правопорушень, та відсутності контролю за збором інформації про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, а також про події та факти, які можуть сприяти їх розслідуванню і розкриттю (не організовано жодного виявлення та повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 111-1, ч. 1 ст. 213, ч. 1, 2. ст. 337, ст. 395 КК України; із 50 зареєстрованих кримінальних проваджень з правовою кваліфікацією за ст. 190 КК України - 46 не розкрито; із 15 зареєстрованих кримінальних проваджень з правовою кваліфікацією за ст. 305-324 КК України - 6 не розкрито, із них 5 за ст. 307 КК України); відсутності контролю за формуванням та веденням ІП «Адмінпрактика» системи ІПНП повнотою та достовірністю інформації, що міститься в ній, підтриманням її в актуальному стані (понад 3 доби не поставлено на облік 54 особи, які вчинили адміністративні правопорушення та відносно них оформлено відповідні матеріали); неналежній організації реагування на 61 повідомлення, які надійшли за телефонним номером екстреної служби 102 про правопорушення або події, які були щойно вчинені (домашнє насильство - 17 фактів (ЄO № 1, 199, 413, 495, 570, 1340, 1374, 1794, 2798, 4949, 4962, 5060, 5609, 5627, 5942, 6579, 6670), розбій - 1 (ЄO № 1065), грабіж - 1 (ЄO Nє 3997), заволодіння транспортним засобом - 1 (ЄО Nє 1344), хуліганство - 10 (ЄO № 14, 391, 1137, 1292, 3568, 4692, 4693, 5638, 6433, 6627) та інші – 31), а саме під час неможливості негайного реагування силами добового наряду на них, не було визначено додаткові сили і засоби, які необхідно залучити до реагування, внаслідок чого наявні наряди поліції за вказаними повідомленнями прибули на місце події лише через 40 хв., що призвело до надходження 274 скарг громадян на неналежне реагування нарядів поліції.

Саме з метою повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, проводиться службове розслідування, яке полягає у зборі, перевірці та оцінці матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського та яке має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (яких) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього, відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень, вид і розмір заподіяної шкоди, причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

При цьому, дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає виключно у разі вчинення безпосередньо ним дисциплінарного проступку, тобто у разі невиконання чи неналежного виконання саме ним службової дисципліни, і такі обставини щодо вчинення цією особою дисциплінарного проступку встановлюються у ході службового розслідування щодо особи порушника.

Досліджені судом матеріали службового розслідування, висновки якого лягли в основу оскаржуваного наказу про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення позивача з керівної посади та переміщення на нижчу посаду для подальшої служби в органах поліції, свідчать про доведеність відповідачем вини останнього у вчиненні дисциплінарного проступку.

Перевіряючи рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, зокрема, має перевірити чи прийнято воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При цьому, даючи юридичну оцінку правильності застосування дисциплінарного стягнення, суд має виходити з характеру дисциплінарного проступку, обставин, за яких його вчинено, обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Щодо встановлених порушень у висновку про результати службового розслідування, суд зазначає наступне.

Пунктом 7 частини 1 статті 26 Закону України «Про Національну поліцію» поліція засобами інформаційно-комунікаційної системи наповнює та підтримує в актуальному стані реєстри та бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, стосовно осіб, до яких поліцією застосовано адміністративне затримання, затримання в порядку, передбаченому Кримінально процесуальним кодексом України, або інше законне затримання: осіб підданих адміністративному арешту, домашньому арешту; осіб, яким повідомлено про підозру в вчиненні кримінального правопорушення.

Пунктом 4 розділу І Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС України від 07.07.2017 № 575 встановлено, що керівники органів та підрозділів поліції і органів досудового розслідування є відповідальними за належну організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами поліції в запобіганні, виявленні й розслідуванні кримінальних правопорушень.

Пунктом 5 розділу І Інструкції визначено, що швидке та повне розслідування і розкриття кримінальних правопорушень досягається шляхом поєднання зусиль усіх органів та підрозділів поліції, забезпечення належного рівня їх взаємодії відповідно до вимог законодавства щодо отримання, збирання, накопичення та використання інформації про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, а також про події і факти, які можуть сприяти їх розслідуванню і розкриттю, що є невід?ємним завданням для всіх працівників поліції.

Безпосередню організацію роботи зі збору інформації про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, а також про події та факти, які можуть сприяти їх розслідуванню і розкриттю, та контроль за перевіркою зазначеної інформації здійснює керівник органу, підрозділу поліції.

Пунктом 1 розділу V Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми «Адміністративна практика» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженої наказом МВС України від 13.03.2023 № 180 визначено, що контроль за формуванням та веденням ІП «Адмінпрактика» системи ІПНП, повнотою та достовірністю інформації, що міститься в ній, підтриманням її в актуальному стані покладається на керівника (особу, яка виконує його обов?язки) уповноваженої посадової особи того органу (підрозділу) поліції, яким унесено відповідну інформацію.

Пункту 1 розділу VII Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 27.04.2020 №357 контроль за куванням та веденням ІП «Адмінпрактика» системи ІПНП, повнотою та достовірністю інформації, що міститься в ній, підтриманням її в актуальному стані окладається на керівника (особу, яка виконує його обов?язки) уповноваженої посадової особи того органу (підрозділу) поліції, яким унесено відповідну інформацію.

Крім того, відповідно до пункту 2 розділу «Завдання та обов?язки» посадової інструкції начальника відділення поліції № 9 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області визначено, що позивач несе особисту відповідальність перед керівництвом ГУНП та районного управління поліції за організацію діяльності очолюваного ним відділення.

Також згідно пунктів 5, 15, 20 розділу «Завдання та обов?язки» Посадової інструкції начальника відділення № 9 Дніпровського районного управління ГУНІ встановлено, що начальник відділення поліції № 9 Дніпровського РУП ГУНП зобов`язаний: забезпечити належну організацію взаємодії слідчого підрозділу та підрозділу дізнання з підрозділами кримінальної поліції під час попередження, виявлення, розслідування кримінальних правопорушень; здійснювати контроль за дотриманням у відділенні встановленого порядку реагування, реєстрації та розгляду заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, оперативного інформування ГУНП; здійснювати контроль за формуванням та використанням баз (банків) даних МВС і Національної поліції у відділенні поліції.

Підсумовуючи суд зазначає, що  відповідно норм Дисциплінарного статуту Національної поліції України, на ОСОБА_1 покладений безпосередній обов?язок, щодо контролю підлеглих поліцейських, в тому числі керівників та осіб, що виконують їх обов?язки, зокрема при формування ІП «Адмінпрактика» системи ІПНП, а відтак посилання позивача, що відповідно до наказу ДРУП ГУНП від 11.08.2023 № 1350 «Про організацію діяльності сектору адміністративної практики» були інші особи, не спростовує недотримання позивачем норм Дисциплінарного статуту Національної поліції України та посадової інструкції.

Так в позовній заяві позивач посилається на дотримання вимог Інструкції № 357 під час реагування на 61 повідомлення які надійшли за телефонним номером 102.

З приводу цього суд зазначає, що пунктом 1 розділу IV Інструкції від 27.04.2020 № 357 визначено, що за організацію реагування на повідомлення про правопорушення або події, достовірність, повноту і своєчасність подання інформації до чергової служби вищого рівня, інших органів державної влади відповідають начальники органів (підрозділів) поліції або особи, які виконують їх обов?язки.

Підпунктом 2 пункту 4 розділу ІХ Інструкції № 357 визначено, що рекомендований час прибуття наряду поліції на місце події з моменту призначення наряду для реагування на правопорушення або подію (з урахуванням середньої швидкості руху автомобіля 40 - 50 км/год) складає у сільській місцевості: до 20 хвилин при перебуванні наряду в зоні оперативного реагування, до 40 хвилин якщо залучено наряд з іншої дільниці.

Згідно пункту 5 Інструкції №357 вбачається, що у разі ускладнення погодних умов, дорожньої обстановки та особливостей місцевості або інших непередбачуваних обставин загальний строк прибуття наряду поліції на місце вчинення правопорушення або події не повинен перевищувати часу, мінімально необхідного для подолання відстані від місця знаходження наряду поліції до місця події.

Так з досліджених судом відомостей про стан реагування на правопорушення або події з 01.01.2024 по 30.06.2024 з інформаційної підсистеми «Армор» вбачається, що у графі «Час прибуття наряду з моменту отримання повідомлення на логістичний пристрій» працівниками ВП № 9 ДРУП ГУНП здійснювались виїзд на місця подій 61 раз з часовим інтервалом більшим за 40 хвилин.

Відповідно до долученої відповідачем до відзиву на позовну заяву довідки УОАЗОР ГУНП від 16.07.2024 № 12/7-6677 встановлено, що наряди поліції ВП № 9 Дніпровського РУП ГУНП прибували на місця подій вказаних у службовому розслідування правопорушень лише через 40 хв, а саме від 41 хв. до 1 год.

Так, згідно аналізу повідомлення по номеру « 102», про вчинений розбій (ЄО Nє 1065) вбачається, наряд поліції прибув на місце події лише через 53 хв., при тому, що їх відстань на момент отримання завдання становила 26 км. Також інший наряд поліції під час реагування на повідомлення про незаконне заволодіння транспортним засобом (ЄО № 1344) прибув лише через 59 хв, при тому, що їх відстань на момент отримання завдання становила 19 км.

Також наряди поліції під час реагування на повідомлення про вчинення домашнього насильства (€O NєNє 5609 (10 км), 495, 4949, 1340, 4962, 5627 (12 км), Nє 1 (15 км), 413, 5060 (17 км), 1794, 6670 (23 км), 6579, 5942 (25 км), 570 (29 км) та хуліганства (ЄО NєNє 1137 (8 км), 5638 (10 км), 14 (15 км), 4693 (17 км), 3568, 4692 (22 км), 391 (25 км), 1292 (30 км), де відстань на момент отримання ними завдань становила від 10 до 30 км, прибули на місце події через 40 хв.

В даному випадку, позивач, як начальник ВП № 9 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, зобов?язаний контролювати реагування на повідомлення про правопорушення або події, однак не здійснював заходів передбачених нормами Інструкції від 27.04.2020 Nє 357, а тому посилання позивача на дотримання часу прибуття на виклик, є безпідставними.

Суд не бере до уваги твердження позивача, що дискреційні повноваження керівника, уповноваженого на застосування до поліцейського заходів дисциплінарного впливу, на час воєнного стану обмежені вказаною нормою права, яка визначає порядок накладення дисциплінарних стягнень від менш суворого до більш суворого виду дисциплінарного стягнення, з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2123-IX, який набрав чинності 01.05.2022 Дисциплінарний статут доповнено новим розділом V такого змісту: «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».

Частиною першою статті 29 Дисциплінарного статуту визначено, у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

При цьому із змісту статті 29 Дисциплінарного статуту слідує, що її положення застосовуються у сукупності з іншими нормами, які визначають загальні критерії та підходи до застосування дисциплінарної відповідальності, а саме з урахуванням положень статі 19 цього статуту, яка регламентує порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Оскільки за Дисциплінарним статутом підставою притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, частиною восьмою статті 19 статуту визначено, що під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Тут, насамперед, варто мати на увазі, що обираючи той чи інший вид стягнення у порядку, запропонованому законодавцем, від незначного - зауваження до суворішого - звільнення з посади, керівник, ураховуючи характер відповідного проступку, застосовує саме той вид дисциплінарного стягнення, який відповідає суті цього проступку і є йому співмірним.

Водночас застосування частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту виключно у поєднанні зі статтею 13, якою визначено перелік видів дисциплінарних стягнень та послідовність їх застосування, виключало б з процедури визначення виду стягнення такого визначального елементу як оцінка характеру самого проступку внаслідок однакового підходу до оцінки різних за ступенем тяжкості проступків та, відповідно, результату обрання виду відповідальності виключно в порядку послідовності.

Отже повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 420/14443/22, від 29.02.2024 у справі № 260/5566/22, від 14.03.2024 у справі № 420/11778/22.

Суттєвою обставиною, за якої вчинений дисциплінарний проступок, є той факт, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє на теперішній час, тобто той стан, коли з 24.02.2022р. на співробітників поліції покладено виконання своїх функціональних обов`язків, так і додаткових повноважень і завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України. Український народ розраховує на те, що поліцейські, як представники держави, будуть сумлінно виконувати свої обов`язки.

З метою нормалізації обстановки в державі, забезпечення захисту та охорони державного кордону, протидії злочинності, підтримання громадської безпеки та порядку, створення умов для належного функціонування органів державної влади, місцевого самоврядування та інших інститутів громадського суспільства, запобігання спробам захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, особовий склад Національної поліції було переведено на посилений варіант несення служби з 24.02.2022 року.

Під час дії воєнного стану до працівника поліції висунуті більш жорсткі вимоги щодо дотримання службової дисципліни та безпосередньо здійсненні своєї службової діяльності.

Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення.

Суд зазначає, що, враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №815/2705/16, від 24.06.2021 у справі №826/7830/17.

Також суд вважає за можливе зазначити, що норми абзацу 6 пункту 3 частини 1 та частини 8 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» внесені змінами в редакції Закону «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» №2123-IX від 15.03.2022 та згідно пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону вони діють тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України та 60 днів після цього.

Пунктом 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Водночас частиною першою статті 32 Кодексу законів про працю України установлено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу   та в інших випадках, передбачених законодавством.

Усталеною є практика Верховного Суду щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.

Однак відсутність у Законі України «Про Національну поліцію» та Положенні норми про обов`язковість згоди поліцейського на переміщення в іншу місцевість на рівнозначну посаду для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, вказує не на неврегульованість цих правовідносин нормами спеціального законодавства, а про їхнє вирішення у спосіб, відмінний від правового регулювання трудових відносин, відповідно до норм трудового законодавства.

Отже, зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01 травня 2022 року, виключили можливість субсидіарного застосування норм трудового законодавства до регулювання порядку переміщення поліцейських, усунувши таким чином неоднозначне застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25.05.2023   № 620/3663/19.

Отже, суд приходить до висновку, що матеріалами службового розслідування підтверджується наявність в діях начальника відділення поліції № 9 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області підполковника поліції ОСОБА_1 (0114708) складу дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, пункту 7 частини 1 статті 26 Закону України «Про Національну поліцію», підпункту 7 пункту 1 статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції країни, пунктів 4, 5 розділу 1 Інструкції з організації взаємодії органів досудового слідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС України від 07.07.2017 № 575, пункту 1 розділу V Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми «Адміністративна практика» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженої наказом МВС України від 13.03.2023 № 180, пункту 1 ділу VII Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в орган (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України 27.04.2020 № 357, підпункту 2 пункту 4 розділу ІІ Посадової інструкції начальника відділення поліції № 9 Дніпровського районного управління ГУНП.

Таким чином, суд вважає обгрунтованими доводи відповідача з приводу того, що позивач неналежно поставився до виконання своїх обов`язків в частині, неналежної організації в підпорядкованому підрозділі, взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами поліції в запобіганні, виявлені й розслідуванні кримінальних правопорушень, та відсутності контролю за збором інформації про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, а також про події та факти, які можуть сприяти їх розслідуванню і розкриттю, що були виявлені попередньою перевіркою.

Враховуючи обставини справи, факти встановлені службовим розслідуванням, систематичність деяких порушень вимог законодавства в управлінні, яким керував позивач, суд приходить до висновку, що до позивача обґрунтовано застосовано вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з керівної посади та переміщення на іншу (нижчу) посаду в органах поліції. При цьому, суд зазначає, що відсутність непогашених дисциплінарних стягнень не може вказувати на неможливість застосування до позивача такого виду стягнення як звільнення з посади начальника відділення поліції, адже вид дисциплінарного стягнення, перш за все повинен відповідати тяжкості проступку.  

Будь-яких належних доказів невідповідності встановлених службовим розслідуванням фактів дійсним обставинам вчиненого дисциплінарного проступку позивачем не наведено, а судом під час розгляду справи не встановлено, відтак, суд погоджується з аргументами відповідача про те, що спірні накази є правомірними та обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади є співмірним до вчиненого проступку, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оскільки позовні вимоги про скасування наказу про переміщення для подальшого проходження служби, про поновлення позивача на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади, підстави для їх задоволення також відсутні.

Враховуючи перебування головуючого судді Озерянської С.І. у відпустці, рішення ухвалено у перший робочий день.

Керуючись статтями 243, 245-247, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     С.І. Озерянська