ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 рокуСправа №160/31262/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Суть спору:  25.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви на відстрочку від мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 18 липня 2024 року про надання відстрочки від призову за мобілізацією та прийняти відповідне рішення у встановленому законом порядку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в жовтні 2024 року він направив відповідачу засобами поштового зв`язку заяву про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Право позивача на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації обумовлене тим, що позивач має одного зі своїх батьків з інвалідністю ІІ групи. Проте, відповідачем не було прийнято жодного рішення за результатами розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся із позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався. В межах визначеного судом строку відзив на позовну заяву не надав, клопотання про продовження відповідного строку не заявив.

Відповідно до частини шостої  статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України  (далі -  КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою  статті 175 КАС України  у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини 5  статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_1 батьками позивача є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 батько позивача ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Мати позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є особою з інвалідністю ІІ групи. Інвалідінсть встановлена безстроково. Дана обставина підтверджується довідкою медико-соціальної експертної комісії серії МСЕ-ДНА-01 №688211.

З метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу, 24.10.2024 позивач за допомогою засобів поштового зв`язку звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із власноручно підписаною заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку з тим, що позивач має одного із своїх батьків з інвалідністю ІІ групи та відсутні інші особи, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).

Вищевказана заява була отримана відповідачем, про що свідчать відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення з трек-номером №4901200018958.

До вказаної заяви позивачем були долучені наступні документи: копія паспорта ОСОБА_1 ; копія реэстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_1 ; довідка про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру; копія паспорта ОСОБА_3 ; довідка МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 №688211 ОСОБА_3 ; свідоцтво про смерть НОМЕР_2 ОСОБА_2 ; свідоцтво про народження НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

Станом на день подання позову, повідомлень або довідок про надання відстрочки або іншого рішення за результатами розгляду заяви позивача від відповідача не надходило.

Також, судом встановлено, що 04.11.2024 представником позивача засобами електронного зв`язку на офіційну електронну пошту відповідача направлено адвокатський запит з проханням повідомити рішення за результатами поданої позивачем заяви про надання відстрочки від призову на вйськову службу.

Відповідь на адвокатський запит відповідачем не надано. Докази протилежного матеріали справи не містять.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Згідно з частинами першою, другою  статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано  Законом України "Про військову службу і військовий обов`язок" від 25.03.1992 №2232-ХІІ  (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ч.ч. 1-3  ст. 1 Закону №2232-ХІІ  захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з ч. 9  ст. 1 Закону №2232-ХІІ  щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію»  постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII  (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №3543-XII) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з абз. 2 ч. 1  ст. 22 Закону №3543-XII  громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до ч. 5  ст. 22 Закону №3543-XII  призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Так,  статтею 22 Закону №3543-XII  визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Поряд з цим,  статтею 23 Закону №3543-XII  передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, відповідно до п.13) ч. 1  ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»  не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154  (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560  (далі- Порядок №560), відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених  статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених  статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»  (пункт 59 Порядку №560).

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку,  протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови  за формою, визначеною у додатку 7.

Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Отже, наведеними нормами визначено, що військовозобов`язаний має право на особисте подання на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов`язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.

Встановлені у справі обставини доводять, що відповідачем за результатами розгляду вказаної вище заяви позивача не прийнято відповідного рішення та не оформлено для позивача відстрочки від призову під час мобілізації або обґрунтованої відмови в її наданні.

Суд наголошує на тому, що за існуючого на момент виникнення спріних правовідносин правового регулювання суб`єкт владних повноважень не може утриматися від прийняття рішення за результатами розгляду звернень військовозобов`язаних, що відповідно, входить до його виключної компетенції.

З урахуванням зазначеного, суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову, із зазначенням причин неврахування тих чи інших доказів.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів, рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову не прийняв.

Крім того, суд знову звертає увагу, що  у разі відмови у наданні відстрочки відповідач повинен був письмово повідомити про це військовозобов`язаного із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7 до Порядку №560 та в межах визначених  законом  та Порядком №560 строків.

З приводу вжитого в пункті 58 Порядку №560 словосполучення «особисто подають», суд вважає за необхідне зауважити таке.

Обов`язок «особисто подати», не є тотожним обов`язку «особисто прибути». При цьому, ані  Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», ані  Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", ані Порядок №560 не зобов`язують військовозобов`язаного особисто прибувати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для реалізації права на відстрочення від призову під час мобілізації з підстав, передбачених  статтею 23 Закону № 3543-ХІІ.

З огляду на визначену пунктом 60 Порядку №560 процедуру розгляду заяви про відстрочку, в тому числі, з підготовкою, за необхідності, запитів до відповідних державних органів влади та отриманням за такими запитами відповідей, використанням інформації з публічних реєстрів, суд приходить до висновку, що  прийняття рішення відповідачем за результатами поданої заяви про надання відстрочки  не потребує присутності особи, яка звернулася із відповідною заявою.

Відтак, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вжите в пункті 58 Порядку №560 словосполучення «особисто подають» стосується не способу подачі документа (власноруч або засобами поштового зв`язку), а джерела волевиявлення (підписання не через представника, а особисто).

В ході судового розгляду встановлено, що заява про надання відстрочки від призову на військову службу підписана ОСОБА_1   власноручно. Доказів протилежного відповідач не надав. Також, зазначена заява надсилалася до ІНФОРМАЦІЯ_1 особисто позивачем, що підтверджується накладною №4901200018958 та підписом в описі вкладення у цінний лист. Заява про надання відстрочки від призову разом з документами отримана відповідачем 30.10.2024, про що свідчать відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення з трек-номером №4901200018958.

В контексті спірних правовідносин суд звертає також увагу, що відповідно частини одинадцятої  ст. 38 Закону №2232-ХІІ, військовозобов`язані мають право надавати територіальним центрам комплектування особисту інформацію, що стосується військового обліку як через центри надання адміністративних послуг, так і через інформаційно-телекомунікаційні системи, а про прийняте комісією рішення за результатами розгляду заяви про відстрочку особа може повідомлятися, в тому числі, поштою.

За таких обставин суд вважає, що для цілей забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу та за умови, що прийняття рішення про надання відстрочки не потребує присутності військовозобов`язаного, заява про надання відстрочки може надаватися військовозобов`язаним особисто засобами поштового зв`язку також.

Отже, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Варто зазначити, що при прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений  законом  строк дії, яку суб`єкт владних повноважень повинен вчинити.

У даному випадку вказана бездіяльність стосується саме неприйняття відповідного рішення за результатами розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 частини 1  статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", що свідчить про її протиправність.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини та надані матеріали до позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 24.10.2024 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, та за результатами розгляду якої прийняти рішення по суті поданої заяви.

Згідно ч. 2  ст. 77 КАС України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.

У зв`язку із задоволенням позовний вимог відповідно до  статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України  сплачений позивачем судовий збір в розмірі 968,96 грн. необхідно стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст.  5,  9,  19,  77,  139,  243,  246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.10.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти відповідне рішення у встановленому законом порядку, з урахуванням нормативних актів, діючих на момент отримання відповідної заяви.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_4 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя                                                     А.О. Сластьон