Справа № 442/790/25

Провадження №3/442/362/2025

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 березня 2025 року суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Хомик А.П., розглянувши матеріали, які надійшли з Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

з участю правопорушника ОСОБА_1 , його представника - адвоката Тунського А.Р.,

потерпілої ОСОБА_2 , її представників - адвоката Білобородченко М.В., Хурдепи Ю.Ю.

в с т а н о в и в:

Відносно ОСОБА_1 24.01.2024 інспектором ВРПП Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області Гарасим`як В.О. було складено адміністративний протокол серія ВАД №391041 про те, що 28.12.2024 близько 11.00 год. у АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив психологічне домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: погрожував фізичною розправою, нецензурно виражався, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої.

Правопорушник свою провину у вчиненому не визнав. Суду пояснив, що 28.12.2024 зателефонував до свого сина, оскільки дізнався, що його колишня дружина хоче відчужити автомобіль, який є спільним майном подружжя та предметом судового розгляду. З ОСОБА_2 не спілкувався та жодних погроз щодо неї не висловлював. З сином спілкувався щодо його навчання.

Його адвокат Тунський А.Р, подав клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вказує, що матеріали справи містять численні суперечності між собою, які виключають можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Так зокрема протокол про адміністративне правопорушення датований 24.01.2024 року тоді як правопорушення вчинено начебто 28.12.2024 року, тобто фактично через рік після складання протоколу про адміністративне правопорушення. Зміст протоколу у справі про адміністративне правопорушення суперечить матеріалам справи. Так, зокрема відповідно до Протоколу у справі про адміністративне правопорушення 28.12.2024 року близько 11:00 год. у АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчинив психологічне домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_2 , а саме погрожував фізичною розправою, нецензурно виражався внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої особи. Однак, 28.12.2024 року ОСОБА_1 не перебував у АДРЕСА_2 .

З матеріалів справи вбачається, а саме з пояснень ОСОБА_3 , що ОСОБА_1 телефонував до сина, а не перебував у АДРЕСА_2 . Більше того у своїх поясненнях потерпіла ОСОБА_2 зазначає, що відповідний факт мав місце у січні цього року (2025 року), а в подальшому робить виправлення у поясненнях і зазначає 28.12.2024 року. Більш того, з матеріалів справи не вбачається і умислу ОСОБА_1 на вчинення інкримінованого правопорушення, як обов`язкової складової частини адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Сам протокол не містить відомостей про наявність в його діях такого умислу. Крім того у Протоколі зазначено, що ОСОБА_1 вчинив психологічне домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_2 . Разом з тим, шлюб між сторонами був розірваний ще Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 25 січня 2024 року у справі № 442/150/24, яке набрало законної сили 11 березня 2024 року.

Стосовно начебто погроз в адресу потерпілої з метою, щоб вона відмовилась від спільного майна, то такі твердження «Потерпілої» є абсолютно надуманими. Саме «Потерпіла» не мала наміру розподілити майно в порядку досудового врегулювання. Саме «Потерпіла» відхиляє будь-які пропозиції пов`язані із мирним врегулюванням спору.

Вважає, що вище наведенні докази у своїй сукупності не доводять поза розумним сумнівом факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП, а тому просить закрити провадження у даній справі.

Потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що тривалий час у неї з її колишнім чоловіком ОСОБА_1 склались неприязні відносини, останній постійно її ображає, погрожує фізичною розправою і вона його боїться. Крім цього, їхні діти також бояться ОСОБА_1 , який неодноразово їм телефонував і ображав її нецензурною лайкою. 28.12.2024 в суботу, вона пішла в Сервісний центр, щоб дізнатись як можна переоформити автомобіль, який зареєстрований на неї, а фактично ним користувався ОСОБА_1 . Причиною цього стало те, що ОСОБА_1 порушував правила дорожнього руху і на неї було винесено ряд постанов про притягнення до адміністративної відповідальності у виді штрафу. Через ці події на її рахунок було накладено арешт, що поставило її в скрутне матеріальне становище. Коли вона повернулась додому, то згодом до її сина зателефонував ОСОБА_1 . Син включив гучномовець і вона чула їхню розмову. Колишній чоловік звинувачував її, що вона хотіла переоформити машину на своє ім`я, висловлювався нецензурною лексикою, а тому змушена була написати заяву в поліцію.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Білобородченко М.В. вказала, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2, оскільки останній, в телефонній розмові з сином, ображав його матір, погрожував фізичною розправою. Між сторонами триває конфлікт вже довгий час, ініціатором якого є ОСОБА_1 .

Допитаний як свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що 28.12.2024 до нього зателефонував його батько та спитав, чи знає він про те, що його мати хоче відчужити автомобіль. Він сказав, що нічого про це не знає. Батько почав кричати, говорити про маму образливі слова, погрожував, що заплатить хлопцям, щоб відвезли її в Донецьк. Мати в цей час була вдома, періодична заходила в кімнату та чула їхню розмову, оскільки телефон був на гучномовці. Після завершення розмови він переказав все матері. Коли мама звернулась в поліцію, то дав письмові пояснення щодо даної події.

Вислухавши показання учасників провадження, розглянувши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя.

Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству

Відповідно до Закону України "Про попередження насильства в сім`ї" насильство в сім`ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї стосовно іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру; сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності; .

Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07.12.2017 року визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.

Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП визначає, що вчинення насильства в сім`ї, - умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї.

Об`єктивна сторона даного правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї. Отже, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Слід зазначити, що перш за все, насильством є застосування силових методів, або психологічного тиску за допомогою погроз, свідомо спрямованих на слабких або тих, хто не може чинити опір, тобто перш за все це будь-яке застосування сили щодо беззахисних. Для визнання факту домашнього насильства слід звернутися до його ознак, якими є умисність - тобто наявність в діях наміру, спрямованого на досягнення бажаного результату; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство по відношенню до своєї жертви. Якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, вони не є насильством.

Конфлікт - це зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною потреб, інтересів, соціальних установок, планів тощо у свідомості окремої особи, яке виникає в міжособистісних взаємодіях окремих осіб чи груп. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Для конфлікту як способу взаємодії характерним є баланс (рівність) сил між його учасниками, владний баланс (симетричні відносини), що характеризується здатністю кожної зі сторін однаково впливати на процес конфлікту, відносною рівністю фізичних сил, соціально-психологічної адаптованості, соціального статусу, стану здоров`я, ментального розвитку тощо.

Різниця між конфліктом та насиллям, за вчинення якого передбачена відповідальність, полягає у тому, що у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди, а не прагненням розв`язати спір. При цьому маніпуляції можуть бути як стилем поведінки в конфлікті так і проявами домашнього насильства, як то газлайтинг - певні примушування постраждалої сумніватися в своїй адекватності та/чи в адекватності свого сприйняття навколишнього середовища, віктімблейдинг - явище/поведінка, в основі якої знаходиться звинувачення постраждалої у провокування насильства щодо неї або в тому, що відносно неї було вчинено насильство.

Самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання чи словесні образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, при цьому такі дії повинні викликати у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Отже, системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

З пояснень правопорушника та потерпілої встановлено, що між ними існує спір щодо поділу спільного майна подружжя.

Отже, в ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутнє порозуміння, наявне явне зіткнення протилежних інтересів, їх поглядів, цінностей, напруження і крайнє загострення суперечностей, яке може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ставиться в провину те, що 28.12.2024 близько 11 год. 00 хв. він зателефонував сину ОСОБА_3 і в телефонній розмові з ним ображав ОСОБА_2 нецензурними словами та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному здоров`ю.

Разом з тим, протокол серія ВАД №391041 складено 24.01.2024 про те, що 28.12.2024 близько 11.00 год. у АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив психологічне домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: погрожував фізичною розправою, нецензурно виражався, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої. Отже, обставини домашнього насильства, описані у протоколі серії ВАД №391041 від 24.01.2024 не дозволяють суду зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, оскільки фабула правопорушення, викладена в ньому не відповідає обставинам справи.

Суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

За таких обставин, суд вважає, що жодних доказів того, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на вчинення саме домашнього насильства щодо колишньої дружини ОСОБА_2 , які б могли викликати у неї побоювання за свою безпеку або спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, у тому числі і завдали шкоди психічному здоров`ю потерпілій, матеріали справи не містять.

Більш того, з матеріалів справи не вбачається і умислу ОСОБА_1 на вчинення інкримінованого правопорушення, як обов`язкової складової частини адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки останній телефонував до сина і з ОСОБА_2 не спілкувався.

Також суд звертає увагу на те, що протокол складено «24.01.2024», а подія мала місце «28.12.2024».

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст.251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.

Згідно ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В матеріалах справи відсутні будь-які пояснення, рапорти щодо дати складання протоколу.

Отже, на переконання суду, сам факт звернення ОСОБА_2 до поліції щодо домашнього насильства без належних та допустимих доказів - не достатнє підтвердження вчинення такого насильства.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.07.2019 р. у справі за №216/5226/16-а (2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі за №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17 (ЄДРСРУ № 82707106).

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року ЄСПЛ звертає увагу, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Суд зазначає, що вказані та досліджені судом докази у своїй сукупності не доводять поза розумним сумнівом факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП.

Відповідно п. 1 ст. 247 КУпАПпровадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

В даному випадку суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП , а відтак провадження у справі підлягає закриттю.

Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставіст. 40-1 КУпАПстягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1, 9, 40-1, 204-3 ч. 1, 245, 251, 252, 247, 280 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст. 173-2 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду.

Постанова вступає в законну силу після закінчення строку на її оскарження та підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців.

Суддя Хомик А.П.