03.03.2025 Єдиний унікальний номер 205/11017/24

Справа №205/11017/24

2о/205/27/25

У Х В А Л А

іменем України

03 березня 2025 року

Ленінський районний суд м.Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Вороніної М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу №205/11017/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, Міністерство оборони України про встановлення факту, що маю юридичне значення-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 26.08.2024 року звернувся до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, Міністерство оборони України.

В обґрунтування заяви зазначив, що здійснює виховання та повне фінансове утримання дружини- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

До 2023 року проживали у місті Слов*янськ. Водночас, у зв*язку з військовою агресією російської федерації та загрозою для життя, переїхали на постійне місце проживання до місті Дніпро. Дружина перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Крім трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 маю на утриманні і дружину, про що зазначено у договорі подружжя про надання утримання, який засвідчено 06.08.2024 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Літвіновою В.А., зареєстрований в реєстрі за №2224.

Від першого шлюбу маю дитину- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає разом із своєю мамою- ОСОБА_8 за кордоном, з якою є усна домовленість про утримання спільної дитини, судові рішення щодо стягнення аліментів на неповнолітню ОСОБА_7 відсутні.

Біологічний батько- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Падчерка ОСОБА_4 має вроджену ваду нирок, що потребує систематичного обстеження та контролю, що також фінансово покладається на нього та дружину.

Сплачує орендну плату, комунальні послуги, продукти харчування та одяг на усю сім*ю, приблизна сума затрат 70 000 грн.

Дохід сім*ї складається від його самозайнятості (надання послуг водія).

Таким чином, встановлення факту утримання дітей та дружини необхідно з метою вирішення питання щодо відстрочки від призову за мобілізацією.

На підставі викладеного просить встановити факт перебування на повному утриманні ОСОБА_3 . ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та трьох неповнолітніх дітей до 18 років: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою судді від 30.08.2024 року прийнято заяву до розгляду та призначено до розгляду в порядку окремого провадження.

В судовому засідання заявник ОСОБА_3 заяву підтримав та просив задовольнити.

В судовому засіданні заінтересована особа- ОСОБА_2 заяву підтримала та просила задовольнити.

В судовому засіданні представник заінтересованої особи-Міністерства оборони України Зінченко С.О. в задоволенні заяви просив відмовити.

В судове засідання представник заінтересованої особи- Органу опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради не з*явився. Про день, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що провадження, в частині встановлення факту перебування на утриманні дружини, підлягає закриттю, а в частині встановлення факту перебування на утриманні дітей-залишенню без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.293 ЦПК України окреме провадження-це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

Встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов*язується з наступним вирішенням спору про право.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи,-залишає заяву без розгляду, що передбачено ч.4 ст.315 ЦПК України.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з*ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз*яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов*язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб*єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов*язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб*єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих, чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов*язується із наступним вирішенням спору про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок, що « у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов*язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб*єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Важливе значення має вимога про обов*язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_3 не пояснив суду, а заява не містить посилання на те, які саме правові наслідки тягне за собою встановлення юридичного факту перебування на його утриманні дружини ОСОБА_2 та мету звернення для встановлення зазначеного факту. У зв*язку з чим суд приходить до висновку про наявність правових підстав для закриття провадження в цій частині.

У ст.51 Конституції України визначено, що сім*я, дитинство, материнство, батьківство охороняється державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним Кодексом України.

У ч.1 ст.121 СК України передбачено, що права та обов*язки матері, батька та дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст.ст.122 та 125 цього Кодексу.

У ст.141 СК встановлено рівність прав та обов*язків батьків щодо дітей. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов*язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов*язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 цього Кодексу.

Права та обов*язки батьків щодо виховання дитини передбачені у ст.ст.150, 151 СК України.

За приписом ч.2 ст.150 СК України батьки зобов*язані піклуватися про здоров*я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого ч.5 цієї статті. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов*язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.180 СК України батьки зобов*язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання обов*язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з ч.1 ст.260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім*єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Мачуха, вітчим зобов*язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати матеріальну допомогу (ч.1 ст.268 СК України).

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини, як вид суспільних відносин, складаються з суб*єктів, об*єктів і змісті (прав та обов*язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов*язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають, незалежно від волі людини).

Так, на підставі положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов*язки), яка припиняється у момент її смерті, а з підстав установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов*язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.15 СК України сімейні обов*язки є такими, що тісно пов*язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов*язки особистого або майнового характеру є обов*язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Тому смерть батька дитини є підставою для припинення його обов*язку утримувати дитину.

У ч. 4 ст.15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов*язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов*язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду.

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного утримання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, на підставі яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов*язки є такими, що тісно пов*язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб*єктністю, такі права та обов*язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов*язків щодо утримання дитини. Так само як визначена ч.1 ст.15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов*язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов*язків, якими є, зокрема, обов*язки щодо утримання дитини.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов*язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.

У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб*єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов*язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

В даному випадку ОСОБА_3 просить встановити факт перебування на його утриманні трьох дітей, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для заінтересованої особи ОСОБА_2 , як матері дітей.

З огляду на зазначене вбачається, що у справі наявний спір про право, зокрема спір щодо участі одного з батьків у матеріальному забезпеченні (утриманні) дітей та/або ухилення від участі у матеріальному забезпеченні(утриманні), який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов*язковим залученням органу опіки та піклування.

Доведення факту одноособового утримання дітей батьком та пасинка вітчимом пов*язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати та батько пасинка не виконує своїх батьківських обов*язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав та невиконання одним із батьків батьківських обов*язків ( у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання дітей одним із батьків та виховання дітей вітчимом не може встановлюватися у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращіх інтересів дитини.

Факт, про встановлення якого просить ОСОБА_3 , не підлягає з*ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про прво, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованої особи щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов*язків щодо утримання дитини, а визначена ч.1 ст.15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов*язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов*язків щодо утримання дитини, то факт одноосібного утримання дитини одним із батьків або факт утримання пасинка вітчимом може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі маж батьками дитини щодо виконання ними обов*язків з утримання дитини.

Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 294, 315 ЦПК України, суд-

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, Міністерство оборони України в частині встановлення факту перебування дружини на утриманні - закрити.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, Міністерство оборони України в частині встановлення факту перебування дітей на утриманні - залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення..

Суддя Н.Г.Остапенко

.