Справа № 214/4940/24

2/214/695/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 березня 2025 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді – Сіденка С.І.,

за участю секретаря судового засідання – Розстальної К. В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – адвоката Гаман О. М. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів з відповідача на її користь у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на обов`язок відповідача по утриманню дитини.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У травні 2022 року сімейні стосунки між сторонами по справі припинились, спільна дитини проживає з позивачем, відповідач проживає окремо, участі у забезпеченні дитини не приймає. Дитина має суттєві проблеми із здоров`ям, які потребують систематичних витрат. Із-за діагностованих дитині хвороб остання потребує індивідуального навчання за повною (полегшеною) програмою загальноосвітньої школи. Дитині також рекомендовано звернення до ортодонта, що потребує значних витрат на лікування. На час звернення до суду з даним позовом позивач є студентом 1 курсу денної форми навчання Відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж «Політехніка» Державного університету економіки та технологій, намагаючись дочці дати всі належні умови для нормального життя та розвитку. Позивачу призначено допомогу як малозабезпеченій сім`ї та допомогу на дитину одинокій матері. У зв`язку з тим, що для лікування та догляду за дитиною необхідні значні кошти, позивач просить суд встановити стягнення аліментів у розмірі частини заробітку (доходу) відповідача.

Ухвалою суду від 02 липня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання (а. с. 61).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача, адвокат Гаман О. М., заперечує проти задоволення позовних вимог, просить відмовити у задоволенні позову. Звертає увагу, що позивачка умисно вводить Суд в оману, коли стверджує про те, що відповідач не приймає участі у забезпеченні дитини. Відповідач за своєю власною ініціативою системно перераховує позивачці кошти на утримання дитини, а поряд з тим ще перераховує кошти на додаткові витрати, такі як репетитор, дозвілля, посібники тощо.

Вимога про стягнення аліментів у заявленому позивачкою розмірі вказує на те, що позивачка прагне за рахунок аліментів компенсувати відсутність у неї самої доходів, тобто використовувати аліменти як джерело свого власного доходу, що є очевидно протиправним.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача також ставить під сумнів доцільність витрат позивачки на дитину, зокрема на заняття останньої боксом, з огляду на стан здоров`я дитини.

Крім того, відповідач приймає участь у витратах на дитину та сплачує позивачці кошти на утримання дитини. Відповідач жодним чином не заперечує проти витрат на лікування для дитини, навпаки, повністю підтримує і надалі готовий відгукнутись на відповідні запити про додаткові витрати. Заявлений позивачкою розмір аліментів зумовлений витратами на дитину, пов`язаними з її вадами здоров`я і потребами в лікуванні, однак такі витрати є додатковими витратами на дитину, а отже не можуть враховуватись при визначенні розміру аліментів.

Заявлений розмір аліментів може позбавити відповідача засобів для існування з огляду на відсутність у нього житла, статусу ВПО та розміру його заробітної плати на рівні 8000 грн. Крім того представник відповідача у відзиві на позовну заяву ставить під сумнів, що дитина дійсно проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні.

З огляду на викладені обставини, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову (а. с. 94 - 103).

Під час розгляду справи позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на доводи та обставини, викладені у її позовній заяві.

Представник відповідача адвокат Гаман О. М. в судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечив проти позову, пояснив, що розмір аліментів повинен бути визначений у розмірі частини заробітку відповідача.

В наступне судове засідання учасники справи та їх представники не з`явились.

Представник відповідача на зв`язок в режимі відеоконференції не вийшов з невідомих причин. Позивач не з`явилася в судове засідання без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

За обставин неявки у судове засідання учасників справи, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за їх відсутністю, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Подальший розгляд справи у звязку з неявкою у судове засідаїї її учаників відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, здійснювавася без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судом та не оспорюється учасниками процесу, сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією відповідного свідоцтва про народження (а. с. 50).

Згідно зі статтею 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами 1-3 статті 181 Сімейного Кодексу України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частинами 1-2 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:1)стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2)стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1)наявність на праві власності,володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав,у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів,виключних правна результати інтелектуальної діяльності,корпоративних прав; 3-2)доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Аналогічні обставини викладені в пункті 17 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Згідно частини першої статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що відповідач є працездатною особою та має можливість сплати аліментів на утримання дочки, Законом встановлено його обов`язок надавати матеріальну підтримку своїй дитині.

Суд звертає увагу сторін, що особливий стан здоров`я дитини, що також підтверджено письмовими матеріалами справи, як підстава повного задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на рівні частини заробітку (доходу) відповідача, носить періодичний характер та розцінюються судом як додаткові витрати, які підлягають самостійній оплаті, а вразі спору визначаються за рішенням суду, як це передбачено положеннями ст. 185 СК України.

За обставинами спору, що виник між сторонами, додаткові витрати на дитину не є предметом розгляду даної справи. Спір судом розглядається в межах заявлених позовних вимог про стягнення аліментів.

Крім того стороною відповідача доведено належними та допустимими доказами надання ним матеріальної допомоги на утримання дитини.

На переконання суду, добровільна сплата коштів, незалежно від їх розміру, на утримання дочки за обставинами даної справи не можуть бути взяті до уваги, адже епізодична добровільна сплата коштів на утримання дитини не є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення аліментів.

З огляду на викладене, з урахуванням всіх обставин цієї справи, враховуючи положення ст. 182 СК України, а також враховуючи передбачений законодавством розмір аліментів на утримання однієї дитини, суд вважає, що справедливим та розумним буде покласти на відповідача обов`язок зі сплати аліментів на утримання його дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від всіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд також враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі. Інші доводи учасників процесу з огляду на їх відносини не спростовують висновків суду по даній справі.

Відповідно до статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Датою подачі позову є 31 травня 2024 року.

Крім того, оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, він підлягає стягненню з відповідача відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 180-183, 191 СК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263-265, 278-279, 430 ЦПК України, суд

ухвалив:

задовольнити позов ОСОБА_1 – частково.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання відповідно до довідки переселенця № 1208-7501775524: АДРЕСА_2 ) аліменти у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, на користь матері ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 ), починаючи стягнення з 31 травня 2024 року.

Стягнути з ОСОБА_2 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 20 коп.).

На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено без проголошення 18 березня 2025 року.

Суддя Сіденко С. І.