ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 рокуСправа №160/29278/24

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/29278/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -    

ВСТАНОВИВ:

04.11.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 80% відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови КМ України № 103 від 21.02.2018 р.; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2018 року із врахуванням раніше виплачених сум; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження призначеної та виплачуваної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років максимальним розміром під час перерахунку на підставі довідки Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 20.01.2021 року виданої станом на 05.03.2019 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати виплачувати з 01.04.2019 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі довідки Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 20.01.2021 року, виданої станом на 05.03.2019 року з основним розміром пенсії 80% грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», виходячи з розміру грошового забезпечення, встановленого на підставі рішення суду від 30.11.2023 року по справі № 160/24529/23, а також здійснити виплату різниці між нарахованим розміром пенсії та фактично виплаченим з 01.04.2019 р. по день проведення перерахунку.    

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що   на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/3700/21 від 20.04.2021 року, Головним управління Пенсійного фонду України   в Дніпропетровській області було проведено перерахунок його пенсії на підставі довідки від 20.01.2021 року про розмір грошового забезпечення наданої Південно-Східним міжрегіональним управлінням   з питань виконання кримінальних покарань позивача станом на 05.03.2019 року. Однак, отримавши пенсійну виплату, після здійснення перерахунку на підставі рішення суду, позивач з`ясував, що розмір отриманої пенсії є   меншим,   оскільки при виплаті пенсії відповідачем було застосовано обмеження відсоткового розміру пенсії та виплати пенсії максимальним розміром.

  Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/29278/24 та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 року було надіслано відповідачу в його електронний кабінет та отримано 18.11.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься у матеріалах справи. Однак, відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву у строки встановлені ухвалою суду.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” у розмірі 80% грошового забезпечення.

Відповідно інформації Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 по справі 160/3700/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з основним розміром на підставі довідки Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 20.01.2021 року, виданої станом на 05.03.2019 року відповідно до вимог ст.ст.43, 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 05.03.2019 року по день проведення перерахунку.    

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 по справі 160/3700/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 року на підставі довідки від 20.01.2021 року Південно-Східного міжрегіонального управління   з питань виконання кримінальних покарань у розмірі 70% грошового забезпечення та застосовано обмеження виплати пенсії максимальним розміром.

Згідно інформації Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 року №160/24529/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити з 01.02.2022 року пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань №3/1112 від 28.06.2023 року, та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.02.2022 року по день проведення перерахунку, з урахуванням виплачених сум.    

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 року №160/24529/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2022 року на підставі довідки №3/1112 від 28.06.2023 року Південно-Східного міжрегіонального управління   з питань виконання кримінальних покарань у розмірі 70% грошового забезпечення та застосовано обмеження виплати пенсії максимальним розміром.

13.08.2024 року представник позивача звернулась до відповідача з заявою про проведення перерахунку розміру без обмеження максимальним розміром з 01.01.2018 року.

18.09.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь, якою повідомлено, що рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 по справі 160/3700/21, від 22.12.2023 року №160/29303/23, від 30.11.2023 року №160/24529/23 не зобов`язано органи Пенсійного фонду України перерахувати пенсію виходячи з розміру 80% відповідних сум грошового забезпечення, тому позивачу проведено перерахунок пенсії за умовами статті 13 Закону №2262, якими максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення незалежно від дати звільнення зі служби. У вказаному листі відповідачем також зазначено, що   статтею 43 Закону № 2262-XII передбачено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Позивач, не погодившись з перерахунком його пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення та з обмеженням її максимальним розміром, звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи позовні вимоги по суті спору, суд враховує наступне.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема,   Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"   (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Цим   Законом   держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного   законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до положень статті 13 Закону України  Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осібпенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт  а  статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; тим же особам, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт  б  статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення.

Перерахунок призначених відповідно до цього  Закону  пенсій визначений статтею 63, відповідно до якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього  Закону  провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього  Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього  Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (редакція, чинна на час проведення перерахунку пенсії).

Відповідно до частини другої  статті 63 цього Закону  у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45  затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України  Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, згідно з пунктами 2 та 3 якого Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (редакція, чинна на момент перерахунку пенсії позивача).

Відповідно до пункту 4 цього Порядку перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Пунктом 5 згаданого Порядку визначено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704  Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб  встановлено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2 постанови). Також цією  постановою  установлені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схема тарифних розрядів за основними типовими посадами, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями.

У подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21 лютого 2018 року №103  Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб, пунктом 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України  Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб  (далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до  постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704  Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

Таким чином, відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону України  Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб  на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.

Разом з тим відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України  Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.

Розмір виплачуваної пенсії позивача складав 80% від сум грошового забезпечення. 

У подальшому стаття 13 Закону України  Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.

Так, на момент виникнення спірних правовідносин було встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Разом з тим застосування цього показника до перерахунку пенсії позивача є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, в силу прямих приписів  статті 58 Конституції України.

Отже, порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України  Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, яка змін не зазнавала, а також нормами  постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704  та  від 21 лютого 2018 року №103, тому застосування  статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.

Суд зазначає, що при перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону України  Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб  на підставі  постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103  Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб  відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Вищезазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні по зразковій справі № 240/5401/18 від 04.02.2019 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року.

Дана адміністративна справа в цій частині є типовою, оскільки відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18, а саме: а) позивач є особою, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України  Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб; б) відповідачем є відповідне Головне управління Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває позивач; в) предметом спору є зміна відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 01 січня 2018 року на підставі  постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103  у зв`язку з підвищенням сум грошового забезпечення, що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до  Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.

Відповідно до ч.3  ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

В даному випадку, судом встановлено, що права позивача було порушено зменшенням з 01.01.2018 року відсоткового розміру пенсії з 80% до 70%, який в подальших перерахунках його пенсії була застосовано відповідачем.

З огляду на зазначене, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 04.02.2019 року за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 80 % до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії з 01.01.2018 року, а належним способом відновлення порушеного права буде зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року, виходячи з розміру 80% грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат.

При цьому зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2018 року з урахуванням фактично виплачених сум передбачає здійснення виплати різниці між нарахованою та фактично виплаченою з 01.01.2018 року до дня проведення перерахунку пенсією та не потребує додаткового зазначення.    

Щодо вимог позову в частині здійснення виплати пенсії без обмеження її   максимальним розміром, суд зазначає наступне.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі  Закону № 2262-XII, десятьма  прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію  Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011 року.

Відповідно до положень  статті 2 Закону № 3668-VI  максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до  Митного кодексу України,  законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів»,  Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас  Законом № 3668-VI  внесено зміни у  статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції  Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016  визнано такими, що не відповідають  Конституції України  (є неконституційними), положення частини сьомої  статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного  Рішення  положення частини сьомої  статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016 року.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають  статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43  Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої  статті 17 Конституції України  щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене  Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою  статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі  Закону № 2262-XII, десятьма  прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію  Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у  статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції  Закону № 3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої  статті 43 Закону № 2262-XII  та положення частини першої  статті 2 Закону № 3668-VІ  (у частині поширення її дії на  Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до  Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає  статті 17 Конституції Україниположення частини сьомої  статті 43 Закону № 2262-XII.

При цьому положення  статті 2 Закону № 3668-VI  (у частині поширення її дії на  Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої  статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, була наявна колізія між  Законом № 2262-XII  з урахуванням  Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016  та  Законом № 3668-VI  - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення  статті 2 Закону № 3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості  закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями  статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України  встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі  Конституції України  гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей  1,  8,  92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми  Закону № 2262-XII  з урахуванням  Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не  Закону № 3668-VI.

Питання правомірності обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі  Закону № 2262-XII  було предметом спору в адміністративній справі №400/2085/199.

Верховним Судом складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 16.12.2021 року в даній справі зроблено висновок, що застосуванню підлягають норми  Закону № 2262-XII  з урахуванням  Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми  Закону № 3668-VI.

Також, суд враховує, що  рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 року №7-р(ІІ) 2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Приписи статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи  від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня  ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тому обмеження Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене  Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.

Враховуючи встановлені судом порушення прав позивача в частині обмеження пенсії максимальним розміром, належним способом захисту порушеного права буде зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, оскільки таке  усуває порушення які на час звернення позивача з даним позовом та ухвалення судом рішення в даній справі мають місце та потребують відновлення (захисту) судом.

Що стосується вимоги позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713, здійснення нарахування і виплати пенсії виходячи з розміру грошового забезпечення, встановленого на підставі рішення суду від 30.11.2023 року по справі № 160/24529/23, суд зазначає наступне.

Згідно інформації Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/29303/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату позивачу з 30.08.2023 року щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн. згідно  постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713  «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Також, судом встановлено, що згідно інформації Єдиного державного реєстру судових рішень  рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 року №160/24529/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити з 01.02.2022 року пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань №3/1112 від 28.06.2023 року, та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.02.2022 року по день проведення перерахунку, з урахуванням виплачених сум.    

Наведені рішення є такими, що набрали законної сили та підлягають виконанню в порядку виконання судових рішень, а не шляхом спонукання до їх виконання в окремому позовному провадженні.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. 

Водночас з цим, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів існування у відповідача наміру допускати порушення закону у процедурі проведення майбутніх виплат за перерахованою пенсією.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.    

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.    

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а підтвердження наявності інших судових витрат матеріали справи не міститься, то судові витрати не підлягають розподілу. 

Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 80 % до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні перерахунку його пенсії з 01.01.2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року, виходячи з розміру 80%  відповідних сум грошового забезпечення, з врахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року без обмеження її  виплати максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.    

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.    

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог   статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України   та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями   295,   297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     С.І. Озерянська