Справа № 204/6687/24

Провадження № 2/204/277/25

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 лютого 2025 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді                                 Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря                                 Єфімової А.О.

за участю позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2

за участю представника відповідача Пренко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради про визнання права забудовника в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2024 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 , після уточнення якого, позивачі просили суд визнати за ними у відповідних частках, права та обов`язки забудовника на гараж, порядковий номер за планом Ж-1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та успадкувала права та обов`язки забудовника після смерті ОСОБА_4 .

В обгрунтування позову зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер їх батько – ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина до складу якої входять права та обов`язки забудовника на гараж, що розташований у дворі  АДРЕСА_1 . Даний гараж був побудований останнім на підставі Рішенням виконкому Красногвардійського районної ради депутатів трудящих № 924 від 25.08.1965 року, яким надано дозвіл на будівництво гаражу біля трансформаторного кіоску по  АДРЕСА_2 , розміром 3,5*4,5 м. Спадкоємцем за законом першої черги була його дружина ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час її відкриття. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла їх мати – ОСОБА_3 . Після смерті матері, позивачі як спадкоємці першої черги, на частину спадкового майна отримали свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак оформити право власності на іншу частину спадкового майна, а саме, на гараж, позивачі не можуть, так як право власності на даний гараж не зареєстровано, що унеможливлює належне оформлення її спадкових прав на нерухоме майно через державну нотаріальну контору. Таким чином, зважаючи на неможливість вирішення даного спору в позасудовому порядку, позивачі вимушені звернутися з вказаним позовом до суду.

07.08.2024 року представником відповідача Дніпровської міської ради надано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки гараж був збудований, ще до смерті забудовника, що унеможливлює право спадкодавця на звернення до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника, як таких, що входять до складу спадщини. Крім того в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які підтверджують технічні характеристики гаражу.

Позивачі у судовому засіданні підтримали уточнені позовні вимоги, просили задовольнити.

Представник відповідача Дніпровської міської ради, просила відмовити у задоволені позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивачів - ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане повторно 05.03.2010 року Відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції, свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , видане 24.09.1990 року, свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 , видане 12.05.1971 року та свідоцтва про одруження серія НОМЕР_4 , видане 19.06.1993 року, згідно якого вбачається, що позивач змінила своє дошлюбне прізвище ОСОБА_5 на ОСОБА_6 ).

Також судом встановлено ОСОБА_4 , з метою отримання дозволу на будівництво гаражу, у 1965 році отримав інформаційну довідку щодо відповідності місця розташування гаражу вимогам пожежних та державних будівельних норм довідку від головного архітектора міста та начальника пожежної частини Краногвардійського районна, де зазначено, що останні не заперечують проти будівництва гаражу інваліду ОСОБА_4 .

Відповідно до рішення виконкому Красногвардійського районної ради депутатів трудящих № 924 від 25.08.1965 року, ОСОБА_4 , як інваліду першої групи, надано дозвіл на будівництво гаражу біля трансформаторного кіоску по АДРЕСА_2 , розміром 3,5*4,5 м.

Отже, гараж було побудовано на земельній ділянці, яка була надана забудовнику з цією метою, останній розпочав будівництво гаража на відведеній для цього земельній ділянці.

09.03.1966 року рішенням виконкому Красногвардійської районної ради робітничих депутатів № 256 змінено нумерацію домоволодінь по АДРЕСА_2 було змінено на АДРЕСА_1 .

02.12.1982 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів було прийнято рішення № 666 «Про перейменування вулиці Дніпропетровської на вулицю Героїв Сталінграду».

24.11.2015 року на підставі розпорядження міського голови № 882-р, перейменовано з АДРЕСА_3 .

Статтею 1216 ЦК України, передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 2 ст. 1223 ЦК України визначено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно з ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено, що спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 , була його дружина ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину та вступила в управління спадковим майном, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час її відкриття, з 22.01.1980 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно листа Відділу обліку проживання фізичних осіб Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР № 14/5-10111 від 26.10.2008 року, який долучено до матеріалів спадкової справи № 272/2018 до майна померлого ОСОБА_4 .

Також, ІНФОРМАЦІЯ_5 , з заявами про прийняття спадщини за законом після померлого батька ОСОБА_4 , згідно п. 3 ст. 1268 ЦК України, до нотаріальної контори звернулися діти померлого: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Однак, постановою державного нотаріуса Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Крупською Л.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09.09.2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки згідно листа КП «ДМБТІ» ДМР №10376 від 09.08.2021 року технічна інвентаризація та реєстрація права власності на гараж, що знаходиться у дворі  АДРЕСА_1 , КП «ДМБТІ» не проводилась. В державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо права власності на гараж, відсутні.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивачів – ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 , видане 05.03.2010 року Відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції).

20.07.2010 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в межах спадкової справи, звернулася до Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, що залишилась після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , на частку гаражу, що знаходиться у дворі АДРЕСА_1 . Однак, постановою державного нотаріуса Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Крупською Л.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09.09.2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки згідно листа КП «ДМБТІ» ДМР №10376 від 09.08.2021 року технічна інвентаризація та реєстрація права власності на гараж, що знаходиться у дворі  АДРЕСА_1 , КП «ДМБТІ» не проводилась. В державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо права власності на гараж, відсутні.

Тобто, підставою для відмови позивачам у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після померлих батьків на гараж стало те, що спадкоємцями не було надано документа, що підтверджує право власності спадкодавців на спадкове нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування, відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами 1, 2 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно п. 8 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17 лютого 2011 року дозволи на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними до завершення будівництва об`єкта.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17 лютого 2011 року Порядок прийняття в експлуатацію таких об`єктів і проведення технічного обстеження визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. При цьому технічне обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 500 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно проводиться в ході їх технічної інвентаризації з відповідною відміткою в технічному паспорті.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до ч. 1, ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2012 року № 6-54цс12 та постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц.

Згідно ч. 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову. Згідно п. 4.16. Розділу II Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012. № 296/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.02.2012. за №282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Пунктом 4.19. Розділу II Глави 10 зазначеного Порядку встановлено, що якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав (на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів (виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦПК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У пункті 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 5 серпня 1992 року.

Пунктом 2 зазначеної Інструкції гаражі віднесені до господарських будівель.

У листі Міністерства Юстиції України від 21 лютого 2005 року № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна роз`яснено, що згідно із статтею 25 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті. У разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлювальний документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

За змістом статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, провадження № 12-234гс18, та Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18.

Згідно п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.  Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до положень ч. 3 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва (введення в експлуатацію) його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини. Законодавством передбачено порядок прийняття в експлуатацію будівель інспекцією архітектурно-будівельного контролю за місцем їх розташування, який не може підмінятися судовим рішенням.

Отже, якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт; право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.

Таким чином, спадкоємець має право звернутися до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.

Згідно листа КП «ДМБТІ» ДМР № 10376 від 09.08.2021 року вказано, що станом на 31.12.2012 року технічна інвентаризація та реєстрація права власності на гараж, що знаходиться у дворі № НОМЕР_6  (колишній  АДРЕСА_2 , КП «ДМБТІ» не проводилась.

Таким чином, з викладеного вбачається, що за життя спадкодавцю ОСОБА_4 належали права і обов`язки забудовника об`єкта нерухомості гаражу, право власності на який зареєстровано не було, позивачі, як спадкоємці після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за законом прийняли спадщину шляхом звернення до нотаріальної контори, суд вважає, що у такому разі позивачі набули права та обов`язки забудовника гаражу, що розташований у дворі АДРЕСА_1 , які за життя належали спадкодавцю і не припинились до дня смерті.

З урахування зазначеного, а також враховуючи те, що позивачі не мають іншої можливості захистити своє право на спадщину, що підтверджується відмовою нотаріуса в оформленні права власності на будівлю (гараж), суд вважає, що відповідно до ст. 16 ЦК України право останніх підлягає захисту шляхом визнання за позивачами прав та обов`язків забудовника в порядку спадкування за законом.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 328, 1216-1218, 1268-1270, 1297 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 141 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_4 ) до Дніпровської міської ради (адреса: м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 75) про визнання права забудовника в порядку спадкування – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , права та обов`язки забудовників щодо гаражу, порядковий номер за планом Ж-1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Дніпровської міської ради в особі Департаменту Житлового господарства на користь ОСОБА_7 сплачений судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Дубіжанська