Справа № 182/6943/23

2/180/165/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Нанічкіної Н.М.

з секретарем судового засідання Лебедєвою К.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про стягнення заборгованості із заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення заробітної плати, мотивуючи тим, що з 01.01.2016 року по 31.03.2021 року він працював на посаді директора КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, був звільнений з роботи з 31.03.2021 року розпорядженням Нікопольського міського голови Дніпропетровської області від 19.03.2021 року № 114к на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпПУ у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору.

Посилаючись на ст.5 Закону України «Про колективні договори та угоди», вважає, що за весь час роботи йому у повному обсязі не була доплачена заробітна плата з огляду на умови колективного договору, а саме заробітну плату він отримував без урахування мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду у розмірі 120 % розміру мінімальної заробітної плати, помноженого на коефіцієнт 1,15. Тому, з січня 2016 року по грудень 2017 року заборгованість роботодавця перед ним складає 145 555,59 грн., інфляція складає 65500,02 грн. У зв`язку з тим, що вказана недоплачена сума окладу не була виплачена на момент звільнення, з відповідачів підлягає стягненню також середній заробіток за весь час затримки розрахунку, який складає 1 109 530,50 грн. Отже, загальна сума, що підлягає стягненню на його користь – 1 317 586,11 грн.

29.03.2024 року позивач надав уточнену позовну заяву в якій просить суд стягнути з виконавчого комітету Нікопольської міської ради, Нікопольської міської ради та КП «Ритуальна служба» НМР» солідарно на його користь:

- суму недоплаченого окладу в порушення умов колективного договору за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року у розмірі 145 555,59 грн.,

- середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.04.2021 року по 02.04.2023 року, з подальшим перерахунком на час ухвалення рішення суду у розмірі 1 695 845,16 грн.,

- індекс інфляції за цей період часу, з подальшим перерахунком на час ухвалення рішення суду у розмірі 66 518,91 грн, а всього 1 907 919,66 грн.;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 12 129,60 гривень.

28.03.2024 року представником відповідача – виконавчого комітету Нікопольської міської ради – Мкртчян О.О. надано відзив, в якому зазначає, що позов необґрунтований, безпідставний та такий, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що трудовий контракт з ОСОБА_1 укладався Нікопольською міською радою, а не її виконавчим комітетом. Відповідно до Статуту КП «Ритуальна служба» НМР», затвердженого рішенням Нікопольської міської ради від 23.12.2011 року, власником підприємства є територіальна громада міста Нікополя в особі Нікопольської міської ради. Директор підприємства призначається та звільняється міським головою та здійснює повноваження на підставі укладеного контракту. Згідно п.3.1 укладених з ОСОБА_1 контрактів, за виконання обов`язків, передбачених контрактом, директору за рахунок коштів Підприємства нараховується заробітна плата, в якій посадовий оклад визначається відповідно до Постанови КМУ від 19.05.1999 р. № 589 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній комінальній власності та об`єднань державних підприємств». ОСОБА_1 перебуваючи на посаді директора КП «Ритуальна служба» НМР» був штатним працівником цього підприємства, в якому зарплата нараховується виходячи з посадового окладу, у межах сум, визначених контрактом. З ОСОБА_1 укладалися контракти протягом всього періоду трудових відносин з 01.01.2016 року по 31.03.2021 року, з умовами яких він погоджувався та кожен раз під час продовження трудових відносин зауважень та вимог з приводу неповного нарахування та виплати заробітної плати не пред`являв, а ні до Власника - Нікопольської міської ради, а ні до її виконавчих органів, в тому числі і Органу управління та виконавчого комітету. Отже, матеріальне забезпечення керівника підприємства здійснювалось на підставі погодженого його сторонами у контракті посадового окладу, розрахованого відповідно до діючого законодавства. Оскільки заборгованість по заробітній платі відсутня, вимоги про стягнення суми затримки в 975 днів є такими, що не підлягають задоволенню.

29.03.2024 року позивачем ОСОБА_1 надано відповідь на відзив в якому просить суд задовольнити позовні вимоги.

27.03.2024 року представник відповідача - КП «Ритуальна служба» НМР» у своєму відзиві просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог виходячи з того, що контракти з ОСОБА_1 укладались Нікопольською міською радою, а не її виконавчим комітетом. Директор є штратним працівником КП «Ритуальна служба» НМР» а тому заробітна плата нараховується виходячи з посадового окладу, у межах визначених контрактом. Зауважує, що позивачем особисто затверджувались штратні розклади з посиланням на контракт. Відповідно до трудової книжки саме позивач в останній день звільнення 31.03.2021 року мав забезпечити виконання вимог ст.116 КЗпПУ.

02.05.2024 року представником Нікопольської міської ради надано відзив на уточнену позовну заяву, в якому зазначено, що протягом всього періоду трудових відносин у позивача не виникало жодних зауважень та претензій до свого звільнення, розміру посадового окладу та здійснення розрахувань. Зараз, коли минуло п`ять років з дня звільнення позивачем подано позовні заяви, пов`язані з трудовими відносинами. Очевидно, що позивач спрямовано подав позовні заяви у зв`язку з тим, що у Господарському суді Дніпропетровської області розглядається справа за позовом Нікопольської міської ради в інтересах КП «Ритуальна служба» НМР» до ОСОБА_1 про стягнення збитків.

02.05.2024 року представник відповідача КП «Ритуальна служба» НМР» у своєму відзиві на уточнену позовну заяву зазначає, що КП «Ритуальна служба» НМР» є унітарним комерційним комунальним підприємством, заснованим на комунальній власності територіальної громади м.Нікополя. Власником підприємства є територіальна громада м.Нікополя в особі Нікопольської міської ради. Поточне керівництво підприємством здійснює керівник підприємства – директор, який призначається на посаду Власником відповідно до діючого законодавства. Строк найму, права, обов`язки і відповідальність директора, умови його матеріального забезпечення, інші умови найму визначаються контрактом. З урахуванням встановлених на державному рівні умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, з ОСОБА_1 укладалися контракти протягом всього періоду трудових відносин, завуважень ОСОБА_1 не мав. Тому, твердження позивача, що за час його роботи на підприємстві в повному обсязі не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата є хибними і безпідставними. Оскільки заявлена позивачем заборгованість по зарплаті за період 2016-2017 роки не має місця, відповідно, і середній заробіток за час затримки у розрахунках в сумі 1 695 845,16 грн., та втрата вартості грошових коштів в сумі 66 518,91 грн. є такими, що не підлягають врахуванню та застосуванню.

16.12.2024 року позивач уточнив позовні вимоги і просив суд стягнути солідарно з відповідачів:

- суму недоплаченої заробітної плати у зв`язку з невиконанням вимог колективного договору та порушення норм Закону України «Про колективні договори та угоди» за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року у розмірі 145 555,59 грн.,

- середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.04.2021 року по 13.12.2024 року у розмірі 1 539 686,94 грн.,

- індекс інфляції відповідно до ст.34 Закону України «Про оплуту праці» у розмірі 40 755,57 грн, а всього 1 725 998,10 грн.,з подальшим перерахунком середнього заробітку за час затримки розрахунку та індексу інфляції на день постановлення рішення суду по суті спору.

Ухвалою від 20.12.2024 року справу прийнято суддею до свого до провадження; постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено та не оспорювались сторонами наступні обставини.

Відповідно до розпорядження Нікопольського міського голови Дніпропетровської області від 28 грудня 2015 року № 422к ОСОБА_1 призначено на посаду директора КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області з 01 січня 2016 року по 01 липня 2016 року відповідно до умов, передбачених контрактом (т.1, а.с.108).

31 березня 2021 року розпорядженням Нікопольського міського голови Дніпропетровської області № 114к   ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 31 березня 2021 року у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України (т.1, а.с.129).

Відповідно до пункту 1.3. Статуту КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, затвердженого рішенням Нікопольської міської ради Дніпропетровської області від 23 грудня 2011 року № 7-15/VI, власником підприємства є територіальна громада м.Нікополя в особі Нікопольської міської ради Дніпропетровської області.

Згідно з пунктом 6.6. Статуту директор підприємства призначається та звільняється міським головою та здійснює повноваження на підставі укладеного контракту.

28 грудня 2015 року між Нікопольською міською радою Дніпропетровської області в особі міського голови Фісака А.П. та ОСОБА_1 укладено контракт № 15/15, відповідно до умов якого на період з 01 січня 2016 року по 01 липня 2016 року матеріальне забезпечення директора комунального підприємства врегульовано пунктами 3.1.-3.4. контракту (т.1, а.с.131-133).

Згідно з пунктом 3.1. контракту № 15/15 за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, директору за рахунок коштів підприємства нараховується заробітна плата згідно з додатком, який є невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до додатку № 1 до контракту посадовий оклад директора підприємства складає 6 973 грн.

Згідно з умовами контракту від 29 червня 2016 року № 11/16, укладеного між Нікопольською міською радою Дніпропетровської області в особі міського голови Фісака А. П. та ОСОБА_1 , на період з 02 липня 2016 року по 30 червня 2017 року матеріальне забезпечення директора також врегульовано пунктами 3.1.-3.4. контракту (т.1, а.с.140-142).

Відповідно до додатку № 1 до контракту посадовий оклад директора підприємства складає 7 656 грн.

Умовами контракту від 19 червня 2017 року № 11/17, укладеного між Нікопольською міською радою Дніпропетровської області в особі міського голови Фісака А. П. та ОСОБА_1 , на період з 01 липня 2017 року по 30 червня 2018 року матеріальне забезпечення директора також врегульовано пунктами 3.1.-3.4. контракту (т.1, а. с.116-118).

Згідно з додатку № 1 до контракту посадовий оклад директора підприємства складає 12 415 грн.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 2 ст.2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Частинами 1, 2 ст.21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Позивач вважає, що в порушення Закону України «Про колективні договори та угоди» йому за весь час роботи на підприємстві відповідача у повному обсязі не була доплачена заробітна плата з огляду на умови колективного договору, а саме заробітну плату він отримував без урахування мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду у розмірі 120 % розміру мінімальної заробітної плати, помноженого на коефіцієнт 1,15.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про колективні договори та угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.

Згідно Положення про систему оплати праці, затвердженого Колективним договором роботодавця з працівниками КП Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області на 2014 рік, який зберігав чинність з 01 січня 2014 року до 01 січня 2018 року, оплата праці працівників підприємства проводить на основі законодавчих та інших нормативних актів, колективного договору, з урахуванням змін до чинного законодавства.

Відповідно до пункту 3 Положення про систему оплати праці було прийнято мінімальну тарифну ставку робітника 1 розряду у розмірі 120 % розміру мінімальної заробітної плати. Мінімальну тарифну ставку робітника 1 розряду основного виробництва – у розмірі 120 % мінімальної заробітної плати помноженого на коефіцієнт 1,15.

Пунктом 5 Положення про систему оплати праці визначено застосування при розрахунках тарифних ставок та посадових окладів схему коефіцієнтів співвідношень мінімальної місячної тарифної ставки (окладів) до прийнятих розмірів мінімальної тарифної ставки, не нижче рекомендованих галузевою угодою додатки № 1-6, та згідно додатку № 4 колективного договору.

Згідно Переліку коефіцієнтів співвідношення мінімальних тарифних ставок (окладів), затвердженого Колективним договором роботодавця з працівниками  КП Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області на 2014 рік, який зберігав чинність з 01 січня 2014 року до 01 січня 2018 року, керівні працівники, професіонали, фахівці – співвідношення до мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду основного виробництва невиробничих видів робіт і послуг, зокрема, директор – коефіцієнт 4,6 (Додаток № 4 до колективного договору) (т.1, а.с.7-10).

Отже, враховуючи вказані положення Колективного договору роботодавця з працівниками КП Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області на 2014 рік, який зберігав чинність з 01 січня 2014 року до 01 січня 2018 року, посадовий оклад директора КП Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області в 2016 році та в 2017 році мав визначатися за формулою:

мінімальна заробітна плата х 120% х 1,15 х 4,6.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» було встановлено мінімальну заробітну плату на 2016 рік: з 1 січня – 1378 грн., з 1 травня – 1450, з 1 грудня – 1600 грн.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» було встановлено мінімальну заробітну плату на 2017 рік: з 1 січня – 3200 грн.

Відповідно до додатку № 1 до контракту № 15/15 від 28.12.2015 року, укладеного на період з 01 січня 2016 року по 01 липня 2016 року, посадовий оклад директора підприємства складає 6 973 грн.

Відповідно до додатку № 1 до контракту від 29 червня 2016 року № 11/16, укладеного на період з 02 липня 2016 року по 30 червня 2017 року, посадовий оклад директора підприємства складає 7 656 грн.

Згідно з додатку № 1 до контракту від 19 червня 2017 року № 11/17, укладеного на період з 01 липня 2017 року по 30 червня 2018 року, посадовий оклад директора підприємства складає 12 415 грн.

Тоді як відповідно до умов Колективного договору посадовий оклад директора КП Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області повинен був щомісяця складати:

з 01 січня по 30 квітня 2016 року – 1378 грн. х 120% х 1,15 х 4,6 = 8747,54 грн.;

з 01 травня по 30 листопада 2016 року – 1450 грн. х 120% х 1,15 х 4,6 = 9204,60 грн.;

з 01 грудня по 31 грудня 2016 року – 1600 грн. х 120% х 1,15 х 4,6 = 10156,80 грн.;

з 01 січня по 31 грудня 2017 року – 3200 грн. х 120% х 1,15 х 4,6 = 20313,60 грн.

Отже, під час роботи позивача трудовий договір (контракт) не був єдиним локальним джерелом права з питань визначення обсягу правомочностей сторін з оплати праці, так як існував колективний договір, який належним чином не виконувався.

У ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Верховний Суд в своїй постанові від 20.11.2024 року у цій справі зазначив, що колективний договір – це угода про умови найму у відповідній галузі. Отже, і про умови праці. Умови праці (у тому числі оплати праці), що включені до умов трудового договору (контракту) повинні бути, принаймні, такими самими вигідними з точки зору працівника, як і умови найму за колективним договором. При цьому, у трудовому договорі (контракті) можуть бути визначені більш сприятливі умови праці, ніж ті, що передбачені колективним договором, а не менш вигідними для працівника. Пославшись на постанову Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 року № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств», суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що вказана постанова не визначає, що умови праці працівника можуть бути гіршими від тих, що передбачені колективним договором.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач правомірно вважає недоплаченою заробітну плату за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, оскільки розміри посадового окладу, встановлені в контрактах від 28.12.2015 року № 15/15, від 29 червня 2016 року № 11/16, від 19 червня 2017 року № 11/17, є нижчими ніж ті, що передбачені колективним договором.

Разом з тим, суд не погоджується з розрахованою позивачем сумою недоплаченої заробітної плати у зв`язку з невиконанням вимог колективного договору та порушення норм Закону України «Про колективні договори та угоди» за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року у розмірі 145 555,59 грн., оскільки при розрахунку він рахував лише посадовий оклад, без врахування доплат, премій, податків і зборів та інших платежів.

Щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 01.04.2021 року по 13.12.2024 року у розмірі 1 539 686,94 грн., а також на час ухвалення рішення по справі, то суд вважає її неправомірною з таких підстав.

Статтею 116 КЗпП України (в редакції, що діяла на час звернення позивача до суду з позовом) визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За ст.117 КЗпП, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Тобто, вказані статті Кодексу законів про працю України визначають строки розрахунку при звільненні та відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не оспорюється той факт, що на час звільнення, тобто на 31.03.2021 року, позивачеві були нараховані та виплачені всі суми, що належали йому за контрактом. Спір між позивачем та відповідачами щодо суми заробітної плати був відсутній. Не було і затримки розрахунку при звільненні.

Позов про стягнення заробітної плати з відповідачів було подано до суду лише 04.12.2023 року, тобто майже через два роки після звільнення та через шість років після закінчення дії оспорюваних трудових контрактів.

Позовні вимоги позивача стосуються умов контрактів від 28.12.2015 року № 15/15, від 29 червня 2016 року № 11/16, від 19 червня 2017 року № 11/17, а не затримки розрахунку при звільненні.

Отже, статті 116, 117 КЗпП України в даному випадку не можуть бути застосовані, оскільки відсутній сам факт затримки розрахунку при звільненні.

Щодо вимоги позивача про застосування положень ст.34 Закону України «Про оплату праці» та стягнення з відповідачів індексу інфляції на день постановлення рішення суду по суті спору, то така вимога підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно дост.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Оскільки спір між сторонами щодо суми недоплаченої заробітної плати у зв`язку з невиконанням вимог колективного договору та порушення норм Закону України «Про колективні договори та угоди» виник в грудні 2021 року і вирішено на користь працівника, позивачу необхідно компенсувати втрату частини заробітної плати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги на день ухвалення судового рішення.

Разом з тим, суд вважає, що виконавчий комітет Нікопольської міської ради не є належним відповідачем у справі, тому в позові в частині вимог до даного відповідача необхідно відмовити з таких підстав.

Верховний Суд в своїй постанові від 07.10.2020 року по справі № № 705/3876/18 зазначив наступне.

Стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач – це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підставадля ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач – це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі – належному відповідачеві.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, відповідно до пункту 1.3. Статуту КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, затвердженого рішенням Нікопольської міської ради Дніпропетровської області від 23 грудня 2011 року № 7-15/VI, власником підприємства є територіальна громада м.Нікополя в особі Нікопольської міської ради Дніпропетровської області.

ОСОБА_1 призначено на посаду директора КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області за конктрактом з 01 січня 2016 року розпорядженням Нікопольського міського голови Дніпропетровської області від 28 грудня 2015 року № 422к. В подальшому дія контракту продовжувалась також розпорядженнями Міського голови.

31 березня 2021 року розпорядженням Нікопольського міського голови Дніпропетровської області № 114к   ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 31 березня 2021 року у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Контракти від 28.12.2015 року № 15/15, від 29 червня 2016 року № 11/16 та від 19 червня 2017 року № 11/17 укладалися між ОСОБА_1 та Нікопольською міською радою в особі міського голови.

Відповідно до умов трудових контрактів, за виконання обов`язків, передбачених контрактом, директорові за рахунок коштів підприємства нараховується заробітна плата згідно з додатком, який є невід`ємною частиною контракту. Оплата праці директора встановлюється Власником відповідно до змін посадових окладів чи тарифних ставок на коефіцієнт зміни, згідно з чинним законодавством України.

Оскільки, відповідно до положень Кодексу законів про працю України трудовий договір (контракт – як особлива форма трудового договору) укладається між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, то й права та обов`язки визначаються саме для працівника і власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органа, якими в даному випадку є, відповідно, Нікопольська міська рада та КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області.

Виконавчий комітет Нікопольської міської ради є виконавчим органом ради - органом, який відповідно до Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» створено Нікопольською міською радою для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування, і не має повноважень щодо затвердження колективних договорів та угод, нарахування/перерахування та виплати заробітної плати працівникам непідпорядкованого підприємства, тощо.

       Враховуючи викладене, керуючись статтями ст.ст.12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Комунальне підприємство «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області провести нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період часу з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року відповідно до умов Колективного договору, укладеного Нікопольською міською радою Дніпропетровської області з працівниками КП Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області на 2014 рік, який зберігав чинність з 01 січня 2014 року до 01 січня 2018 року, виходячи з мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду у розмірі 120% розміру мінімальної заробітної плати, помноженого на коефіцієнти 1,15 та 4,6, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів, а також, з урахуванням індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів (індекс інфляції) на послуги за період з 04.12.2023 року по 18.02.2025 року.

Стягнути солідарно з Нікопольської міської ради, Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 нараховану заробітну плату за період часу з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року відповідно до умов Колективного договору, укладеного Нікопольською міською радою Дніпропетровської області з працівниками КП Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області на 2014 рік, який зберігав чинність з 01 січня 2014 року до 01 січня 2018 року, виходячи з мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду у розмірі 120% розміру мінімальної заробітної плати, помноженого на коефіцієнти 1,15 та 4,6, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів, а також компенсацію втрати частини заробітної плати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги за період з 04.12.2023 року по 18.02.2025 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Нікопольської міської ради, Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області в дохід держави судовий збір в розмірі 536,80 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за умов, визначених в ч.2 ст.354 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: виконавчий комітет Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04052198, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Електрометалургів, 3.

Відповідач: Нікопольська міська рада, код ЄДРПОУ 37338501, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Електрометалургів, 3.

Відповідач: Комунальне підприємство «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 25012889, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Шевченка, 203А.

Повне судове рішення складено 17.03.2025 року.

Суддя: Н. М. Нанічкіна