ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 рокуСправа №160/26229/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/26229/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), до відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій (далі – відповідач-1), яка зареєстрована в підсистемі “Електронний Суд” 30 вересня 2024 року, в якій позивач, з урахуванням наступного уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ (п.п.5.11 п.5) військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.02.2022 №2-ВС в частині мобілізації позивача до військової частини НОМЕР_4 (95-а одшв).

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність наказу центра комплектування, яким позивача мобілізовано для проходження військової служби. Позивач зазначає, що його мобілізація була здійснена без проведення ВЛК, в зв`язку з чим така мобілізація має протиправний характер.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/26229/24 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Конєвій С.О.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/26229/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

28 жовтня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від позивача в підсистемі “Електронний Суд”. До клопотання долучено витребувані судом документи.

04 листопада 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача-1 в підсистемі “Електронний Суд”. Відповідач-1 проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що позивач не проходив ВЛК під час мобілізації.

05 листопада 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від позивача в підсистемі “Електронний Суд”. Позивач повторює доводи позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року заявлений представником ОСОБА_1 – адвокатом Криворучко Л.С. відвід судді Конєвій С.О. у адміністративній справі №160/26229/24 визнано необґрунтованим. Передано матеріали адміністративної справи №160/26229/24 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді Конєвої С.О.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви адвоката позивача ОСОБА_1 – Криворучко Лариси Сергіївни про відвід судді Конєвої Світлани Олександрівни у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року заяву про самовідвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєвої Світлани Олександрівни у адміністративній справі №160/26229/24 задоволено. Постановлено відвести суддю Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєву Світлану Олександрівну від розгляду адміністративної справи №160/26229/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу (п.п.5.11 п.5) від 14.02.2022 №2-ВС, а також передати справу до відділу з організаційного забезпечення суду для повторного автоматизованого розподілу згідно до вимог                                                                                     ст.31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 27.01.2025 року №23д призначено повторний автоматизований справи №160/26229/24.

У зв`язку з повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддям дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду у справі №160/26229/24 задоволено та визнано поважними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду по справі №160/26229/24, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження). Залучено до участі у справі №160/26229/24 в якості другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі – відповідач-2).

14 лютого 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача-2 в підсистемі “Електронний Суд”. Відповідач-2 проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що позивач не проходив ВЛК під час мобілізації. Разом з відзивом надано витребувані документи.

17 лютого 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в підсистемі “Електронний Суд”. Позивач зазначає, що доводи відзиву не спростовані, повторює доводи позовної заяви.

17 лютого 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про залишення відзиву без розгляду, яке надійшло від представника позивача в підсистемі “Електронний Суд”. Позивач зазначає, що відзив подано в неналежний спосіб, оскільки текстуально відзив наявний лише у скан-копії, яка долучена до відзиву, що поданий в підсистемі “Електронний Суд”.

Щодо цих доводів суд зазначає, що відсканована паперова форма процесуального документа у форматі PDF зі скан-копією підпису підписанта, за умови відповідності її іншим вимогам, які висуваються до електронних документів, не може сприйматись як неналежне оформлення позовної заяви в електронній формі.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.04.2024 року у справі №320/11913/22 та приймається судом за аналогією.

У PDF-файлі відзиву наявний підпис начальника відповідача-2. Сам відзив подано через підсистему “Електронний Суд” з Електронного кабінету цієї ж особи, при цьому такий спосіб подачі автоматично накладає кваліфікований електронний підпис суб`єкта подання на всі вкладені файли (п. 26, 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи).

Таким чином, хоча відзив і не подано з використанням вбудованого текстового редактора, а прикріплено як додаток, такий відзив не подано з порушеннями, які б свідчили про істотне порушення процедури його подання та наявність таких дефектів, які можуть зумовлювати юридичні наслідки для відповідного документу. В наявності підписаний документ, що було відскановано, а в подальшому накладено кваліфікований електронний підпис того ж підписанта. Цей документ придатний до сприйняття, містить виклад позиції учасника справи, його подання не позбавило позивача жодних процесуальних прав, останнім подано відповідь на відзив, тобто – реалізовано відповідні права.

Також суд зауважує, що поняття “пуризм” прийнято розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом. Це надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.05.2024 року у справі №160/9951/21.

Посилання представника позивача на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2024 року у справі №160/20796/22 є нерелевантним, оскільки в цій справі наявні інші обставини: “З матеріалів касаційної скарги вбачається, що її фотокопія надіслана суду касаційної інстанції в електронному вигляді без обов`язкового скріплення власним електронним підписом та без використання підсистеми “Електронний суд” - представником відповідача”. Тобто, підсистема “Електронний Суд” не була використана взагалі, що не відповідає обставинам даної справи.

Посилання представника позивача на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 року у справі №420/12636/23 судом відхиляється, оскільки суперечить правовому висновку, що міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.04.2024 року у справі №320/11913/22. При цьому ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає врахування правових висновків, що наявні саме у постановах Верховного Суду.

Отже, судом приймається поданий відзив, що відповідає завданню адміністративного судочинства та сприяє повноті та всебічності судового розгляду за відсутності будь-якого негативного впливу на права і свободи інших учасників справи.

21 лютого 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача-1 надійшла заява, за змістом якої він підтримує свою позицію, викладену в раніше поданому відзиві, нового відзиву подавати не буде.

У відповідності до ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

24 лютого 2022 року складено Тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_5 щодо позивача, згідно якого його в цей же день поставлено на військовий облік у відповідача-2 та знято з обліку в зв`язку з призовом за мобілізацією. У відомостях щодо ВЛК у п. 7 вказано, що позивач 13.04.2016 року визнаний придатним до військової служби гр. 2 ст – комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відомості про ВЛК 24.02.2022 року відсутні. Згідно змісту п. 12 Тимчасового посвідчення позивач перебував у запасі, в зв`язку з проходженням раніше військової служби.

Наказом відповідача-2 від 24.02.2022 року №2-ВС, зокрема, позивача визнано призваним на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.09.2024 року №116/11/178/ВихЗПІ повідомлено, що 24.02.2022 року призов громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період проводився відповідачем-2 виключно з-поміж добровольців, які не заявляли про скарги на стан здоров`я. В перші дні збройної агресії російської федерації проти України медичний огляд проводився за спрощеною процедурою, шляхом опитування скарг на стан здоров`я та тілесного огляду. Враховуючи вищезазначене, 24.02.2022 року медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 позивач не проходив.

Обидва відповідачі також визнали обставину непроходження позивачем ВЛК під час його мобілізації 24.02.2022 року, докази на спростування цієї обставини в матеріалах справи відсутні.

Вважаючи наказ про мобілізацію протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що законодавство наводиться в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин – дату видання спірного наказу, яким позивача мобілізовано (24.02.2022 року).  

Відповідно до ст. 65 Конституції України Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 1 Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 року №2232-XII (далі – Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України.

За ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно ст. 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 року №3543-XII (далі – Закон №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ст. 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

Наказом Міністерства Оборони України від 14.08.2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі – Положення №402).

Згідно п. 1.1., 1.2. розділу І Положення №402 Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

- медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

- установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Пунктом 1.3. розділу І Положення №402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є:

- добір громадян України, придатних за станом здоров`я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України;

- аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров`я;

- контроль за організацією і станом лікувально-оздоровчої роботи серед призовників, аналіз результатів і розроблення пропозицій із удосконалення цієї роботи;

- контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у військових, цивільних лікувальних закладах та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи;

- надання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям, лікувальним закладам Міністерства оборони України;

- визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть;

- розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) і Міністерства оборони України вимог щодо стану здоров`я призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, резервістів для найдоцільнішого використання їх на військовій службі;

- визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв`язку з їх звільненням;

- проведення наукової роботи з питань військово-лікарської експертизи;

- підготовка кадрів для військово-лікарських комісій.

Згідно п. 2.1. розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до п. 2.6.1. розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать ВЛК військових комісаріатів, ВЛК територіального центру комплектування

За п. 2.6.3. розділу І Положення №402 до складу ВЛК (ЛЛК), що створюється у військовому комісаріаті, ТЦК, лікарі і секретар комісії залучаються з місцевих лікувально-профілактичних закладів рішенням голови районної державної адміністрації (виконавчого органу міської ради) за погодженням з головою відповідної штатної ВЛК регіону.

Пунктом 1.1. розділу ІІ Положення №402 встановлено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності:

до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти);

- військовослужбовців до військової служби;

- військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю;

- військовослужбовців до служби в високомобільних десантних військах, плаваючому складі, морській піхоті;

- кандидатів на навчання у ВВНЗ, учнів військових ліцеїв;

- кандидатів до військової служби за контрактом;

-кандидатів до участі у міжнародних миротворчих операціях (далі - ММО) та у складі миротворчого персоналу;

- військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, працівників Збройних Сил України для роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ та мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами;

- військовослужбовців та працівників Збройних Сил України до служби (роботи) у спеціальних спорудах, працівників допоміжного флоту ВМС Збройних Сил України;

а також з метою визначення:

- можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном;

- необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров`я.

Згідно п. 3.1.-3.2. розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів.

Військовозобов`язані, залежно від категорії запасу, військово-облікової спеціальності та призначення, підлягають повторному огляду ВЛК військових комісаріатів. Крім того, офіцери запасу підлягають повторному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу ВЛК військових комісаріатів - у разі зміни призначення.

Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей.

Повторний медичний огляд військовозобов`язаних, які перебувають у запасі 1 і 2 розрядів, раніше визнаних придатними до військової служби або непридатними до військової служби в мирний час за станом здоров`я, а також військовозобов`язаних плавскладу ВМС Збройних Сил України проводиться один раз на 5 років ВЛК військових комісаріатів, а льотного складу - ЛЛК військових комісаріатів.

Пунктом 3.8. розділу ІІ Положення №402 встановлено, що після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов:

"Придатний до військової служби";

"Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)";

"Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".

Відповідно до п. 22.1. розділу ІІ Положення №402 дані про тих, хто пройшов медичний огляд (прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, військове звання, військова частина, місяць та рік призову на військову службу тощо), діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв`язок записуються в Книгу протоколів засідань ВЛК (ЛЛК).

Крім того, діагноз та постанови ВЛК записуються:

а) на військовослужбовців - у медичну книжку, за необхідності - у довідку ВЛК.

Згідно з п. 22.2. розділу ІІ Положення №402 книга протоколів засідань військово-лікарської комісії ведеться у всіх ВЛК секретарями цих комісій. Протоколи засідань ВЛК підписуються головою, членами комісії (не менше двох), які брали участь у засіданні, та секретарем комісії у день засідання комісії.

За п. 22.9 розділу ІІ Положення №402 у воєнний час свідоцтво про хворобу, довідка ВЛК на всіх оглянутих осіб складається у двох примірниках.

Пунктом 22.12. розділу ІІ Положення №402 встановлено, що постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведення медичного огляду.

Постановою КМУ від 23 лютого 2022 року №154 затверджено “Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки” відповідно до п.1. якого територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

З системного аналізу вищевикладених нормативних положень вбачається, що ВЛК є обов`язковою юридичною процедурою. При цьому в юридичній ситуації позивача під час його мобілізації 24.02.2022 року така процедура мала бути проведена. Дія попередньої ВЛК спливла, а нова ВЛК проведена не була, що суперечить вимогам законодавства щодо визначення придатності особи до військової служби як обов`язкової передумови для проходження такою особою військової служби.

Отже, судом встановлено, що ВЛК щодо позивача під час його призову на військову службу під час мобілізації 24.02.2024 року проведена не була, цю обставину визнавали відповідачі та підтверджено Листом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.09.2024 року №116/11/178/ВихЗПІ, жодні докази на спростування цієї обставини відсутні (наприклад, довідка ВЛК).

Відповідачі посилались на опитування щодо стану здоров`я, однак такого способу встановлення придатності особи до військової служби законодавством не передбачено. Більш того, доказів проведення такого опитування відповідачами надано не було.

Суд констатує, що мобілізація особи без проведення ВЛК як такої свідчить про істотне порушення процедури мобілізації особи, яке може мати визначальне значення для результату вирішення питання про можливість мобілізації такої особи.

Будь-які інші докази, які б свідчили про відповідність стану здоров`я позивача вимогам для проходження військової служби, відповідачами не надано (наприклад, іншу постанову ВЛК, яка була чинною станом на відповідну дату, або постанову ВЛК, яка була проведена в найближчий час після мобілізації позивача).

Слід наголосити на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2);

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3);

добросовісно (п. 5);

розсудливо (п. 6);

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8).

Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21.

В даній справі спірний наказ фактично оформлює процедуру мобілізації позивача, яка мала істотний недолік у вигляді непроведення ВЛК позивача згідно вимог законодавства. Як наслідок, такий наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивачем також надано медичні документи та висловлено доводи щодо стану здоров`я.

Суд наголошує на тому, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.06.2020 року №810/5009/18.

Отже, судом не здійснюється розгляд відповідних доводів та дослідження наданих медичних документів, що не впливає на рішення суду в цій справі. Оскільки підставою для скасування мобілізації позивача є саме істотний недолік процедури такої мобілізації – непроведення ВЛК як такої, тобто – призов на військову службу особи, стан здоров`я якої на предмет придатності до військової служби взагалі не було перевірено. Такий недолік процедури мобілізації впливає на можливість мобілізації особи як таку, тобто – впливає на результат процедури, а тому може зумовлювати скасування результатів такої процедури.

При цьому, правомірність оскаржуваних дій, рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд оцінює на момент їх вчинення.

Отже, наступні зміни і поточний стан здоров`я позивача не впливають на правомірність спірного наказу. Такий наказ є результатом неналежної правової процедури, в разі її належного здійснення зміст прийнятого рішення міг бути іншим, з цих підстав такий наказ підлягає скасуванню – відповідач не повинен був і не мав правових підстав приймати спірний наказ без проходження позивачем ВЛК.

Правові висновки про те, що мобілізація без ВЛК є порушенням права особи на належну процедуру мобілізації наявні у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.02.2025 року у справі №160/2592/23.

Також в аспекті правових висновків, що наявні у постанові Верховного Суду суд зазначає, що в цій справі предметом судового розгляду був виключно наказ ТЦК та СП, яким здійснено призов. Судом не вирішувалося питання наслідків скасування такого наказу для подальшого проходження позивачем військової служби, натомість оцінено правомірність конкретного індивідуально-правового акту та констатовано його протиправність, чим повністю вирішено по суті позовні вимоги.

Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі №640/21435/22.

Суд повторює, що спірний наказ є результатом неналежної юридичної процедури, допущений дефект визнано судом істотним та таким, що прямо впливає на зміст рішення за результатом такої процедури. Допущений дефект повністю перебуває у площині відповідальності відповідача – він був обізнаний про непроведення ВЛК, а навіть якби не був – повинен був встановити та зважати на такі обставини. В свою чергу роль особи в настанні відповідних наслідків відсутня, оскільки йдеться що суб`єкт владних повноважень прийняв рішення без обов`язкової передумови.

Водночас, суд звертає увагу на те, що позовні вимоги заявлені до відповідача-1, однак в ході судового розгляду встановлено, що відповідати за цим позовом повинен відповідач-2, якого було залучено до участі у розгляді справи. З цих підстав суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до відповідача-1 та з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним наказ відповідача-2, задовольнивши заявлені позовні вимоги саме до відповідача-2.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє частково позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), до відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.02.2022 року №2-ВС в частині мобілізації ОСОБА_1 (п. 5.11).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювався.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     Н.В. Боженко