справа № 631/1253/23

провадження № 2/631/159/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2024 року                                                        селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого                                судді        Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання                        Тиндика А. О.

розглянувши усно у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та інтересах якої діє адвокат Мезін Віталій Володимирович, до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 «Про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини»,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , від імені та інтересах якої діє адвокат Мезін В. В., звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 «Про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини», на обґрунтування якого зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_4 (актовий запис № 205, зроблений Виконавчим комітетом Нововодолазької селищної ради Харківської області), яка за життя склала заповіт, яким зробила таке заповітне розпорядження: належну їй 1/4 частину житлової квартири, загальною площею 55,6 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ,- заповіла ОСОБА_1 , 1980 року народження, яка зареєстрована за адресом: АДРЕСА_2 . Проте про складений заповіт позивача не повідомила. Після її смерті нотаріус чи виконавчий комітет Ватутінської сільської ради про наявність заповіту також не вказав. У зв`язку з цим позивач в шестимісячний строк з дня смерті ОСОБА_4 не звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом. Натомість вона випадково знайшла заповіт в речах померлої й 22.08.2023 року звернулась до приватного нотаріуса Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючкової Л. А., яка у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом відмовила через пропуск встановленого законом строку. Тому позивач, від імені та в інтересах якої дії її представник за ордером, просять визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , достатній додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а. с. 2 – 5).

Зазначена заява зареєстрована за вхідним № 5310/23-вх із наданням автоматизованою системою документообігу суду єдиного унікального № 631/1253/23 (провадження № 2/631/564/23) та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, передана на розгляд головуючого судді Мащенко С. В. (а. с. 2, 17).

На виконання вимог частини 6 статті 187 Цивільного процесуального кодексу України суд звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідь на які отримано за вхідними № ЕП-2009/23-вх, та № ЕП 2048/23-вх від 07.11.2023 року (а. с. 19 – 22, 23 – 24)

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 08.11.2023 року, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне провадження та розпочато підготовче провадження (а. с. 25 – 29).

Представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Мезіним В. В., який діє за ордером (серії АХ № 1150932), виданим 05.09.2023 року на підставі договору про надання правової допомоги № 0509/23 від 05.09.2023 року, а також свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5686, виданого 24.12.2019 року на підставі рішення Ради адвокатів Донецької області № 17 від 27.11.2019 року,подано клопотання, зареєстроване за вхідним № 6739/23-вх від 06.12.2023 року, про витребування у приватного нотаріуса Крючкової Л. А. копії спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_4 , яке задоволено та ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 12.01.2024 року, витребувано відповідну копію спадкової справи, долучено її до матеріалів справи за вхідним № 291/24-вх від 18.01.2024 року та досліджено в ході судового розгляду по суті позовних вимог (а. с. 14, 15, 36, 40 - 45, 48 - 92).

16.07.2024 року ухвалою, постановленою Нововодолазьким районним судом Харківської області, закрито підготовче провадження у цій цивільній справі та призначено її до судового розгляду по суті (а. с. 113 – 114, 116 - 122).

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце засідання була повідомлена своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістила, однак скористалась правом, наданим їй частиною 1 статті 58 зазначеного кодексу, щодо участі у судовому процесі через представника за ордером – адвоката Мезіна В. В. (а. с. 141 - 142).

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Мезін В. В. у судове засідання також не з`явився, про дату, час і місце засідання повідомлялася належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістив, проте надав суду клопотання, зареєстроване за вхідним № 5984/24-вх від 09.08.2024 року, про розгляд справи за їх із позивачем відсутності (а. с. 136, 126).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання теж не з`явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістив, натомість надіслав заяву, зареєстровану за вхідним № 1335/24-вх від 28.02.2024, в якій зауважив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, заперечень проти позову не має та просить справу розглянути за його відсутності (а. с. 104, 139 - 140).

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання також не з`явилась, про дату, час і місце засідання повідомлялась належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістила, однак надала заяву, зареєстровану за вхідним № 5923/24-вх від 07.08.2024, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, заперечень проти позову не має та просить провести весь судовий розгляд за її відсутності (а. с. 125, 137 - 138).

Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно з частиною 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Також, на підставі частини 3 статті 211 наведеного кодифікованого процесуального закону України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у сторін свідчать їх відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року Високими Договірними Сторонами в Римі та ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, Європейський суд з прав людини у пунктах 39 - 41 свого Рішення від 08.11.2005 року у справі «Стрижак проти України» (заява № 72269/01) констатував наявність у заявника права надавати свої аргументи під час публічного слухання справи, недотримання якого було кваліфіковано як порушення частини 1 статті 6 Конвенції.

За таких обставин, беручи до уваги те, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації учасниками справи, що не з`явились, їх процесуальних прав на безпосередню участь у розгляді справи в суді, ураховуючи те, що підстав для визнання необхідним давання ними особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Доходячи такого, суд зауважує, що на виконання змісту пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Імперативними приписами пункту 1 частини 3 статті 223 цивільного процесуального кодифікованого акта України обумовлено, що суд розгляд справу за відсутності учасника, повідомленого про судове засідання належним чином, у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За змістом частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Правилом, викладеним у частинах 8 – 11 статті 128 вказаного кодифікованого процесуального акту України унормований прядок, за яким особи вважаються повідомленими належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Зокрема, у відповідності до пункту 1, 3 та 4 частини 8 наведеної вище статті днем вручення судової повістки про виклик вважається день вручення судової повістки під розписку та день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду й за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зважаючи на це, суд не знаходить підстав задля відкладення розгляду справи та вважає неявку належно повідомлених учасників справи такою, що не є перешкодою у розгляді справи за суттю позовних вимог.

Отже, здійснюючи правосуддя на засадах рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об`єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з`ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог та при їх визнанні, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд – у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно частини 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Нормою, викладеною у частині 2 статті 129 Основного Закону нашої Держави, визначено основні засади судочинства, однією з яких згідно з її пунктом 3 є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

У відповідності до припису частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 цивільного процесуального кодифікованого закону України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Одночасно із цим, згідно частини 2 статті 77 та частини 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Отже, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Відповідно до свідоцтва про смерть (серії НОМЕР_1 ), виданого 19.10.2021 року

Виконавчим комітетом Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 64 років у селі Ватутіне Харківського району Харківської області, про що Виконавчим комітетом Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області 19.10.2021 року складено відповідний актовий запис № 205 (а. с. 8, 53).

Як убачається з заповіту, посвідченого секретарем Ватутінської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Удовицею Н. В. 24.09.2020 року та зареєстрованого в реєстрі за № 30, ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_1 , 1980 року народження, яка зареєстрована за адресом: АДРЕСА_2 ,- належну

їй частину житлової квартири, загальною площею 55,6 м2, розташованої за адресом: АДРЕСА_1 (а. с. 9, 57).

Згідно з відомостями про зареєстроване місце мешкання, зазначеними у паспорті громадянина України (серії НОМЕР_2 ), виданого 15.04.1999 року Нововодолазьким РВ УМВС України в Харківській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресом: АДРЕСА_2 (а. с. 6).

Наведеним підтверджений факт смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка за життя склала заповіт на користь позивача.

Як убачається з Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, прийнятої приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Крючкової Л. А. 01.09.2023 року й зареєстрованої за вихідним № 408/02-31,  ОСОБА_1  відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на  частку у праві власності на квартиру у зв`язку із її не проживанням разом із спадкодавцем та пропуском строку подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини (а. с. 13).

Зі спадкової справи № 100/2023, заведеної приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , наданої суду за вхідним № 291/24-вх від 18.01.2024 року, вбачається, що:

-22.08.2023 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Крючкової Л. А. із відповідною заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а. с. 50);

-згідно з заявами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , поданими приватному нотаріусу Харківського районного нотаріального округу Харківської області Крючковій Л. А. 22.08.2023 року, вони є дітьми спадкодавця ОСОБА_4 , яка постійно проживала та була зареєстрована до дня своєї смерті в АДРЕСА_3 . Вони є обізнаними у залишенні померлою заповіту на ім`я ОСОБА_1 на належну матері частину цієї квартири. Повідомляють нотаріуса, що права на обов`язкову частку не мають й не заперечують проти визначення частки померлої в квартирі (а. с. 51, 52);

-відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 73665676, виданої 22.08.2023 року о 10 годині 28 хвилини приватним нотаріусом Крючковою Л. А., убачається, що за параметрами запиту « ОСОБА_4 » інформація у Спадковому реєстрі відсутня (а. с. 54);

-згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 73665901, виданим 22.08.2023 року приватним нотаріусом Крючковою Л. А., до спадкового реєстру внесений запис, параметрами якого є «реєстрація спадкової справи» з номером у Спадковому реєстрі 71123736, номер у нотаріуса 100/2023, спадкодавець - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 55);

-з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 73665943, виданої 22.08.2023 року приватним нотаріусом Крючковою Л. А., вбачається, що наявний заповіт ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований у Спадковому реєстрі під № 66537553, який посвідчений 24.09.2020 року Ватутінською сільською радою Нововодолазького району Харківської області, номер в реєстрі нотаріальних дій 30 (а. с. 56);

-відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00041069003, сформованого 22.08.2023 року о 10:37:29 годині, 19.10.2021 року Виконавчим комітетом Нововодолазької селищної ради зареєстрована смерть ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , автовий запис № 205 (а. с. 73).

Наведеним доведено, що на момент звернення позивача до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, спадкова справа після померлої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не заводилась, хоча спадкодавець мала спадкоємців першої черги за законом – її рідних дітей – відповідачів у справі.

Згідно із свідоцтвом про одруження (серії НОМЕР_3 ), виданого 19.11.1998 року Дзержинським відділом реєстрації актів громадянського стану міста Харків, громадянин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та громадянка ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , 19.11.1998 року одружились, про що в книзі реєстрації актів про одруження в цей день зроблено запис за № 864. Прізвище подружжя після одруження « ОСОБА_7 » (а. с. 11).

Також зі спадкової справи № 100/2023, заведеної приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , убачається, що:

-згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00041069046, сформованого 22 серпня 2023 року о 10:38:16 годині, за параметром запиту « ОСОБА_4 » наявний актовий запис про шлюб № 864, складений 19.11.1998 року Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстрації служби Харківського міського управління юстиції, що укладений між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Післяшлюбне прізвище подружжя « ОСОБА_7 » (а. с. 78 - 79);

-відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу (серії НОМЕР_4 ), виданого 26.02.2003 року ОСОБА_4 Відділом реєстрації актів цивільного стану Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області, шлюб між чоловіком ОСОБА_5 і дружиною ОСОБА_4 розірвано, про що в Книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 28.02.2003 року зроблено запис за № 22. Після розірвання шлюбу колишній дружині присвоєно прізвище – ОСОБА_7 (а. с. 61).

-зі свідоцтва про укладення шлюбу (серії НОМЕР_5 ), виданого 03.03.1978 року Відділом ЗАГСу Конотопського міськвиконкому Сумської області, громадянин ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець міста Конотоп Сумської області, та громадянка ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка станиці Лойга Устянського району Архангельської області, 03.03.1978 року уклали шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу в цей день зроблено запис за № 134. Прізвище подружжя після укладення шлюбу « ОСОБА_10 » (а. с. 59);

-як убачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00041069526, сформованого 22.08.2023 року о 10:48:45 годин за параметрами пошуку « ОСОБА_6 » наявний запис про реєстрацію 06.09.1982 року Рокитненською сільською радою Нововодолазького району Харківської області народження ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 (актовий запис № 32), батьками якого є ОСОБА_8 та ОСОБА_6 (а. с. 88 - 89);

-відповідно до свідоцтва про народження (серії НОМЕР_6 ), виданого 07.02.1979 року Відділом ЗАГСу Конотопського міськвиконкому Сумської області, ОСОБА_11 народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що 07.02.1979 року в Книзі реєстрації актів про народження зроблено запис за № 118, та її батьками зазначені: ОСОБА_8 та ОСОБА_6 (а. с. 66);

-згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу (серії НОМЕР_7 ), виданого 08.02.2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_12 , шлюб між чоловіком ОСОБА_13 і дружиною ОСОБА_12 розірвано, про що 25.12.2007 року в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 130. Після розірвання шлюбу колишній дружині присвоєно прізвище – ОСОБА_14 (а. с. 67).

Зважаючи на це, суд упевнився, що на момент смерті спадкодавця її спадкоємцями за законом були відповідачі у справі. Інших осіб, які б мали право на спадщину, однак, які б не були учасниками цієї справи, не існувало.

Окрім наведеного, зі спадкової справи № 100/2023, заведеної приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , вбачається, що:

-згідно із свідоцтвом про право власності на житло, видане 30.08.2001 року виконувачем обов`язків керівника органу приватизації ОСОБА_15 , квартира АДРЕСА_3 , дійсно належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_4 та членам її сім`ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 (а. с. 72);

-з копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Нововодолажським малим комунальним підприємством технічної інвентаризації 24.12.2003 року за № 2410782, убачається що за ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по за кожним, на підставі свідоцтва про право власності на спадщину, виданого 30.08.2001 року відділом приватизації житлового фонду Нововодолазької селищної ради, в цей же день зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний № 4140002, номер запису 528 в книзі 8 (а. с. 71);

- у відповідності до інформації, наданої старостою Ватутінського старостинського округу № 10 Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області Фадєєвим Владиславом, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно була зареєстрована і проживала по день смерті в селі Ватутіне за адресом: АДРЕСА_1 . Разом із нею на день смерті були зареєстровані і проживали:

- онук - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ;

- дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ;

- син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ;

- невістка - ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- падчерка - ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ;

- онука - ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (а. с. 91).

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України обумовлено, що добросовісність – це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Аналогічна правова позиція викладена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах від 17.07.2019 року у справі № 626/2621/18 (провадження № 61 – 10128св19) та від 18.09.2019 року у справі № 626/2490/18 (провадження № 61 – 12625св19), який зазначив на необхідність застосування докритрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі – «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

Отже, наведені письмові докази не містять явних суперечностей та очевидних ознак підробки, відповідають критеріям належності, достовірності, допустимості, достатності та взаємозв`язку у їх сукупності, враховуються судом у їх повному обсязі та доводять, що:

1)на користь ОСОБА_1 за життя ОСОБА_4 складено заповіт на належну їй на праві власності частку в житловій квартирі, в якій на день своєї смерті вона та двоє її рідних дітей ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) були зареєстровані та фактично проживали;

2)ОСОБА_1 мешкала за іншою, аніж спадкодавець адресою;

3)даних щодо своєчасності інформування ОСОБА_1 про існування заповіту сторонами суду не надано, з матеріалів спадкової справи не вбачається;

4)ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса поза встановлений цивільним законодавством строку з часу смерті ОСОБА_4 , а тому нотаріус у процесуальний спосіб шляхом прийняття відповідної постанови відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями).

Частиною 1 статті 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

При цьому, спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина 1 статті 1217 цього ж кодексу).

З огляду на зміст статті 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього кодексу.

При цьому приписами статті 1233 вказаного нормативно-правового акту зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Оскільки за життя ОСОБА_4 на випадок своєї смерті на користь ОСОБА_1 зробила заповітне розпорядження стосовно належної їй на момент смерті частини житлової квартири, позивач є спадкоємцем за заповітом.

Частиною 1 статті 1268 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 зазначеного вище кодексу).

Частини 1 та 2 статті 1270 Цивільного кодексу України передбачають, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

При цьому, як визначено у частина 2 статті 1220 цього ж нормативно-правового кодифікованого акту України часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Так як матеріалами справи доведено, що спадкодавець на час своєї смерті не проживала із спадкоємицею й вони були зареєстровані за різними адресами, остання мала подати нотаріусу впродовж шести місяців з дня смерті ОСОБА_4 , тобто з 14.10.2021 року по 14.04.2022 року, заяву про прийняття спадщини за заповітом.

Відповідно до правил, обумовлених частиною 1 та 3 статті 1272 Цивільного кодексу України якщо спадкоємиць протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, за змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Тобто, за правилом вищенаведеної норми цивільного кодифікованого закону України додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини може бути наданий за одночасним існуванням двох обставин: якщо у спадкоємця були перешкоди для її подання й ці обставини визнані судом поважними.

Частиною 1 статті 56 Закону України «Про нотаріат» № 3425-ХІІ від 02.09.1993 року (із змінами і доповненнями) обумовлено, що нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

При цьому, виходячи зі змісту статей 34, 37 та 59 вказаного Закону, нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування посвідчують правочини, якими, зокрема є й заповіт, складаючи їх у двох примірниках, один з яких залишається у справах нотаріуса або виконавчому комітеті сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, а другий – надається заповідачеві.

Отже, заповіт ОСОБА_4 було складено саме таким чином, тобто у двох примірниках, один з яких зберігається у справах Ватутінської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, а другий видається заповідачу.

З наведеного можна зробити висновок про те, що ОСОБА_1 копію заповіту ОСОБА_4 , складеного на її користь, не отримувала, й відомості, які б спростовували цю інформацію, суду не надані, а тому є підстави вважати, що позивач впродовж шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, тобто смерті заповідача, не знала про його існування.

Також суд, ухвалюючи це рішення ураховує, що норма права, які міститься у статті 63 Закону України «Про нотаріат», покладає на нотаріуса або в сільських населених пунктах - посадову особу органу місцевого самоврядування, уповноважену на вчинення нотаріальних дій, зобов`язання, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, а також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Крім того, пунктами 1.2. та 2.2. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року (зі змінами) обумовлено, що при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, та при заведенні спадкової справи за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

Верховний суд України у своїй правовій позиції, сформованій у справі за № 6-1320цс17, мовить про те, що при розгляді таких спорів судам слід дослідити чи вчиняв державний нотаріус після встановлення ним наявності заповіту спадкодавця дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, чи здійснювався виклик спадкоємця за заповітом, в тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.

Оцінюючи копію матеріалів, спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що надані на підставі ухвали суду, долучені до матеріалів судового провадження та досліджені в ході судового розгляду справи по суті, суд убачає, що вказані дії приватним нотаріусом виконані не були, а тому є підстави вважати, що у ОСОБА_1 дійсно існували поважні перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.

Таким чином, оцінюючи надані позивачем докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивач ОСОБА_1 впродовж встановленого законом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, тобто у період з 14.10.2021 року по 14.04.2022 року, не прийняла її з об`єктивних перешкод, а тому суд вважає, що строк для прийняття спадщини нею пропущений з поважних причин і рахує за можливе надати додатковий строк, достатній для подачі заяви про прийняття спадщини, тобто протягом трьох місяців з часу набрання рішенням законної сили.

Ухвалюючи рішення, суд зауважує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» рішення від 10.02.2010 року у заяві № 4909/04).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з положеннями статті 1278 Цивільного кодексу України належним відповідачем у таких справах є особа – учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право позивача на спадкове майно.

Відтак, суд бере до уваги, що відповідно до приписів частини 2 статті 1270 й положень частин 1 та 3 статті 1277 Цивільного кодексу України якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, а у разі відсутності спадкоємців, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови у її прийняття, суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування, тому доходить обґрунтованого висновку про те, що до участі у справі залучені належні відповідачі.

Позивач, звертаючись до суду із цим позовом, не вимагає компенсації (відшкодування) понесених нею і документально підтверджених судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтею 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17 і пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року, статтями 1216, 1217, 1220, 1223, 1233, 1258, 1265, 1268 – 1270 та 1272 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями); пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року; статтями 34, 37, 56 і 59 Закону України «Про нотаріат» № 3425-ХІІ від 02.09.1993 року (із змінами і доповненнями); пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; пунктами 1.2. і 2.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року (зі змінами); Постановою Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»; правовою позицією Верховного суду України у справі за № 6-1320цс17; статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 – 19, 23, 42, 48, 58, 60, 62, 65, 67, 76 – 83, 89, 128 – 131, 133, 141, 211, 214, 223, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 і пунктами 8, 9 й підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями),

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені та інтересах якої діє адвокат Мезін Віталій Володимирович, до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 «Про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини» задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк, достатній для подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: протягом трьох місяців з часу набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини (скорочене рішення) - в той же строк з дня складання повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано, а у разі подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, що набрало законної сили, обов`язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_4 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_8 ), паспорт громадянина України (серії НОМЕР_2 );

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_5 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий, паспорт громадянина України (серії НОМЕР_9 );

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_5 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий, паспорт громадянина України (серії НОМЕР_10 ).

Скорочене рішення було ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Повне рішення складено з урахуванням приписів частини 3 статті 124 Цивільного процесуального кодексу України за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику 08.11.2024 року.

Суддя                                                                С. В. Мащенко